21 лютого 2022 року Справа №160/6948/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 160/6948/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
30 листопада 2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» Васильченко О.М. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 160/6948/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
07 грудня 2021 року від представника Дніпровської митниці, через систему "Електронний суд" надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення в якому відповідач просив залишити вказану заяву без розгляду.
Згідно довідки начальника управління з організаційного забезпечення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 року адміністративна справа № 160/6948/21 була передана головуючому судді 11.02.2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України суд дійшов висновку про наступне.
29 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби UA110130/2020/000146/1 від 02.12.2020 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 160/6948/21 позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасувано рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000146/1 від 02.12.2020 р.; стягнуто з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Вказаним вище рішенням суду не вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу, які здійсненні позивачем під час розгляду справи.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як передбачено частиною 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги № 35 від 23.03.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «АЛМ».
Предметом договору є те, що клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби UA110130/2020/000146/1 від 02.12.2020р
Пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги №35 від 23.03.2021 р. вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби UA110130/2020/000146/1 від 02.12.2020р, в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.
Відповідно до п.2. Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №35 від 23.03.2021 року гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпропетровської митниці Держмитслужби UA110130/2020/000146/1 від 02.12.2020р , в суді першої інстанції та складає 6 000,00 (шість тисяч) гривень.
Відповідно до п.3. Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №35 від 23.03.2021 року оплата здійснюється протягом 10 днів з моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 35 від 23.03.2021 року; додаткова угод1 №1 до Договору про надання правничої допомоги №35 від 23.03.2021 року; платіжне доручення №328486878 від 15.06.2021р. про сплату ТОВ "Омега" на рахунок Адвокатського об'єднання «АЛМ» 6000 грн. за надання правової допомоги на умовах абрнплати згідно договору № 35 від 23.03.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у даній справі саме Адвокатським об'єднанням «АЛМ» через адвоката Адвокатського об'єднання «АЛМ» Васильченко О.М.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 обов'язки Адвокатського об'єднання: Призначення особи, відповідальної за надання правової (правничої) допомоги Клієнту в межах цього Договору, відбувається шляхом видачі Адвокатським об'єднання Ордеру конкретному адвокату відповідно до вимог чинного законодавства.
У матеріалах справи міститься копія довіреності №1 ТОВ "Омега", яка видана адвокату Адвокатського об'єднання «АЛМ» Васильченко Олені Миколаївні на представлення інтересів позивача.
Проте, Ордеру Адвокатського об'єднання «АЛМ» на представлення інтересів позивача саме адвокатом Васильченко О.М., та витягу з наказу Адвокатського об'єднання «АЛМ» відносно того, що адвокат Васильченко О.М. прийнята на постійну роботу на посаду адвоката у Адвокатське об'єднання «АЛМ» не надано.
Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи, які унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.
Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.
При цьому суд зазначає, що позивачем не надано підтвердження зарахування на рахунок адвоката Васильченко Олені Миколаївні саме коштів за надання правничої допомоги у справі № 160/6948/21.
Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката у справі № 160/6948/21 в сумі 6000 грн., у зв'язку з чим заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 132, 134, 139, 143, 242-244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 160/6948/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков