21 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16924/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ Волинської області) про визнання дій ГУ ПФУ у Київській області протиправними щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення за призначенням пенсії з 27.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Вказує, що 27.07.2021 звернулася до ГУ ПФУ Волинської області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Однак у серпні 2021 третьою особою повідомлено про прийняте ГУ ПФУ у Київській області рішення від 03.08.2021 № 032950005476 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, оскільки станом на 01.01.1993 позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців 23 дні, за необхідної умови проживання не менше 3 років. Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправними, оскільки вона подала усі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідку про період проживання в період з 01.01.1986 по 19.11.1988, з 09.02.1991 по теперішній час в селі Люб'язь Любешівського району Волинської області, яке, у свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Зазначає, що відповідачем не зараховано період проживання в селі Люб'язь з 26.04.1986 по 19.11.1988, оскільки позивач у період з 01.09.1985 по 23.06.1989 навчалась в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, який розташований на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак відповідачем не було враховано, що під час навчання в канікулярний період та після закінчення навчання позивач перебувала за місцем проживання та реєстрації в селі Люб'язь Любешівського району Волинської області. Крім того, зазначає, що починаючи з 12.09.1989 вона перебувала у декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною, під час яких вона знаходилась за місцем реєстрації. Вважає, що записи трудової книжки не можуть спростувати факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки на підтвердження свого постійного проживання в селі Люб'язь з 26.04.1986 по 31.12.1992 вона надала усі належні докази, відтак період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає понад необхідних три роки, що дає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У поясненнях щодо позову представник третьої особи вважає позовні вимоги безпідставними. Вказує, що за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення від 03.08.2021 № 032950005476 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону № 796-ХІТ у зв'язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення. Так, з поданих документів для призначення пенсії встановлено, що позивач є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та згідно довідки від 16.04.2021 № 318-14/21, виданої Любешівською селищною радою Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає у с. Люб'язь Камінь-Каширського району Волинської області з 01.01.1986 по 19.11.1988, з 09.02.1991 по даний час. Однак згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та диплому серії НОМЕР_2 , виданих на ім'я позивача, остання навчалась у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки за спеціальністю «Історія» денної форми навчання з 01.09.1985 по 23.06.1989. Зазначає, що у позовній заяві позивач стверджує, що у період часу з 01.09.1985 по 23.06.1989 за адресою реєстрації с. Люб'язь Камінь-Каширського району Волинської області вона постійно проживала лише у канікулярний період та після закінчення навчання в інституті до часу працевлаштування у школу. Однак, проживання позивача на канікулах за адресою реєстрації нічим не підтверджено. Проте, у випадку врахування вказаного періоду, загалом термін проживання на території радіоактивного забруднення становитиме менше ніж 3 роки. З огляду на вказане вище, позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а саме 1 рік 10 місяців 23 дні, відтак право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не має. Вважає, що відмова ГУ ПФУ у Київській області у призначенні пенсії позивачу є правомірною, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
У відповіді на пояснення третьої особи позивач зазначила, що доводи ГУ ПФУ у Київській області та ГУ ПФУ у Волинській області про непідтвердження її місця проживання у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років є лише припущенням відповідача, оскільки вона надала основний документ, що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, посвідчення особи, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення (категорія 3), яке підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 позивача проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Просить позов задовольнити повністю.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що позивач 27.07.2021 звернулася ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 03.08.2021 №032950005476 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Встановлено, що період роботи (проживання) заявниці відповідно до статті 55 Закону №796-XII в зоні гарантованого добровільного відселення становить 23 роки 10 місяців 23 дні. Документами підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993 прожила (працювала) у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців 23 дні. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 19.11.1988 згідно довідки від 16.04.2021 №318-14/21 неможливо зарахувати, оскільки заявниця в період з 01.09.1985 по 23.06.1989 навчалась в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки. За наявного страхового стажу право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде по досягненню 60 років, тобто з 29.07.2027. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Київській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом №796-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому права позивача порушені не були, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
27.07.2021 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Вказана заява позивача надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Київській області відповідно до екстериторіального принципу та рішенням якого від 03.08.2021 №032950005476 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, оскільки заявниця станом на 01.01.1993 прожила (пропрацювала) у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців 23 дні. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 19.11.1988 згідно довідки від 16.04.2021 №318-14/21 неможливо зарахувати, оскільки заявниця в період з 01.09.1985 по 23.06.1989 навчалась в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки. При цьому у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 років 11 місяців 24 дні, а період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 23 роки 10 місяців 23 дні.
Листом від 06.08.2021 № 0300-0211-8/32029 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про прийняте відповідачем рішення від 03.08.2021 №032950005476.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України імперативно визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону».
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Водночас частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Виходячи із змісту суспільних правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом в постановах в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було встановлено статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 (категорія 3).
З урахуванням приписів частини другої статті 14 Закону №796-XII такий документ є підтвердженням того, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення.
Таким чином, наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» дає позивачу право на зменшення пенсійного віку з урахуванням норм Закону №796-XII, а тому помилковими є висновки відповідача про те, що позивач проживала (працювала) на території гарантованого добровільного відселення менше трьох років станом на 01.01.1993.
З довідки Любешівської селищної ради від 16.04.2021 №318/14/21 вбачається, що позивач проживає та є зареєстрована в селі Люб'язь Любешівського району Волинської області з 01.01.1986 по 19.11.1988, з 09.02.1991 по даний час. Довідка видана на підставі будинкових (по господарський) книг за 1986-1990, за 1991-1995, за 1996-2000, за 2001-2005, за 2006-2010, за 2011-2015, за 2016-2021 роки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Люб'язь Любешівського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧAEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно із записами трудової книжки № НОМЕР_4 позивач дійсно з 01.09.1985 зарахована студентом 1 курсу історичного факультету Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки та з 23.06.1989 відрахована у зв'язку з закінченням інституту. Довідкою Волинського національного університету імені Лесі Українки від 26.05.2021 №03-25/01/1434 підтверджено те, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище позивача) дійсно наказом ректора від 23.08.1985 №48-С Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки та рішенням приймальної комісії зарахована до складу студентів першого курсу денної форми навчання історичного факультету на спеціальність «Історія»; наказом ректора від 30.06.1989 №39-С Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію та звання вчителя історії і суспільствознавства середньої школи та 23.06.1989 видано диплом встановленого зразка НОМЕР_6 з реєстраційним номером НОМЕР_7, засвідчений печаткою інституту. Дипломом серії НОМЕР_6 також підтверджено, що ОСОБА_1 у 1985 вступила в Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки і в 1989 закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «Історія», рішенням державної екзаменаційної комісії від 23.06.1989 їй присвоєно кваліфікацію вчителя історії і суспільствознавства середньої школи.
Водночас довідкою Волинського національного університету імені Лесі Українки від 02.11.2021 №03/25/01/3260 підтверджено і те, що згідно графіка навчального процесу період канікул у 1985-1989 роках тривав: перший семестр - протягом двох тижнів; другий семестр - протягом липня-серпня (два повних місяці); третій семестр - протягом двох тижнів; четвертий семестр - один тиждень (4-й тиждень липня) та один повний місяць (серпень); п'ятий семестр - протягом двох тижнів; шостий семестр - протягом липня-серпня (два повних місяці); сьомий семестр - протягом двох тижнів; восьмий семестр - 23.06.1989 - закінчено теоретичний курс навчання.
Як стверджує позивач, у вказаний вище канікулярний період та після закінчення навчання до працевлаштування 15.08.1989 у М'ятинську неповну середню школу вона проживала за місцем реєстрації в селі Люб'язь Любешівського району Волинської.
Згідно довідки Відділу освіти Гощанської районної державної адміністрації від 03.12.2021 №01-33/92 позивач прийнята з 15.08.1989 на посаду вчителя історії М'ятинської неповної середньої школи; з 12.09.1989 по 15.02.1990 перебувала у дородовій та післяродовій відпустці; у період з 16.02.1990 по дату звільнення 23.08.1991 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
Позивач також стверджує, що у вище зазначені періоди перебування її у відпустках вона фактично проживала за місцем реєстрації в селі Люб'язь Любешівського району Волинської.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, позивач, навчаючись у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки з 01.09.1985 по 23.06.1989, не проживала у селі Люб'язь Любешівського району Волинської області. У цій справі відсутні безпосередні докази, які вказують на те, що позивач постійно проживала у місті Луцьку (чи в іншому населеному пункті), яке не відноситься до території радіоактивного забруднення. Відомості трудової книжки, довідки Волинського національного університет імені Лесі Українки від 26.05.2021 №03/25/01/1434 та диплому не можуть спростувати факт постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування.
Суд наголошує, що позивач надала основний документ, що підтверджує її право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 вона проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Разом з тим, такі документи як диплом про навчання та трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Надання інших документів, які б підтверджували період проживання особи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.
Також суд вкотре наголошує, що факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття нею статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, перевірявся відповідними комісіями при видачі їй відповідного посвідчення та у суду у цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Отже, висновки відповідача про непроживання позивача у період, зокрема з 26.04.1986 по 19.11.1988 в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у неї права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.
Факт постійного проживання позивача у селі Люб'язь Любешівського району Волинської області не менше 3 років - станом на 01.01.1993 та до сьогодні дає їй право на зниження пенсійного віку на 6 років (максимальний).
При цьому у рішенні ГУ ПФУ у Київській області від 03.08.2021 №032950005476 вказано про наявність у позивача 35 років 11 місяців 24 дні страхового стажу (тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV виконується).
Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача призначити їй пенсію із зменшенням віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з дати звернення за призначенням пенсії - з 27.07.2021.
Однак враховуючи досягнення позивачем віку 54 роки - 28.07.2021 та її звернення із заявою про призначення пенсії 27.07.2021, суд вважає, що право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №796-ХІІ та приписів статті 45 Закону №1058-IV у позивача виникло з 29.07.2021 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірність свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому, виходячи з наданих статтею 245 КАС повноважень, з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 03.08.2021 №032950005476 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 вказаного Закону з 29.07.2021.
Як визначено статтею 244 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн, сплата якого підтверджується квитанцією від 22.12.2021 №0.0.2391980050.1
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03 серпня 2021 року №032950005476 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29 липня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, ідентифікаційний код 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко