Справа № 552/4671/21 Номер провадження 22-ц/814/327/22Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
10 березня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Дорош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року, -
В серпні 2021 року ТОВ «Кредитсервіс» звернулося до суду з в вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заборгованість по кредитному договору у розмірі 44 217,03 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 18 170 грн., простроченої заборгованості за відсотками 12 390 грн., строкової заборгованості за відсотками 4 130 грн., інфляційні втрати 7 350 грн., 3 % річних в сумі 2 177,03 грн.
Позов мотивовано тим, що 22.05.2020 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200522-001, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 70 000 грн. зі сплатою 5,9 % від загального розміру кредиту. Позивачу перераховані кошти в розмірі 65 870 грн. із врахуванням стягнутих разових процентів відповідно до п.4.2 кредитного договору. Для забезпечення виконання зобов'язань, між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 22.05.2020 року укладено договори поруки, відповідно п.3.1. яких, у випадку невиконання позичальником свого зобов'язання, поручитель та позичальник відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 09.06.2021 року утворилась заборгованість по кредитному договору у розмірі 44 217,03 грн.. Враховуючи вказане, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з відповідачів та понесені витрати при розгляді справи.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 200522-001 від 22 травня 2020 року в сумі 34 690 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судові витрати по 597 грн. 77 коп. з кожного.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
З вказаним судовим рішенням не погодилася ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір № 200522-001 від 22.05.2020 року нею підписано не було посилаючись на вимоги ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Вказує, що розмір заборгованості, який заявлено позивачем до стягнення не було доведено.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду, щодо солідарної відповідальності відповідачів не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 22 травня 2020 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200522-001, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 70 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник ( ОСОБА_1 ) зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та зробити оплату за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. Строк дії договору становить з 22 травня 2020 року по 22 травня 2021 року ( п.2.1 кредитного договору).
Згідно п. 4.2 кредитного договору плата за користування складає 5,9% в місяць від загального розміру кредиту. Крім щомісячних процентів, стягується разові проценти у розмірі 5,9 % від загального розміру кредиту. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника. Реальна річна процентна ставка становить 119,17 % річних ( п.4.3). Пунктом 4.4 цього договору процентна ставка за цим кредитним договором є фіксованою.
Пунктом 5 кредитного договору сторони погодили графік платежів.
ОСОБА_1 своїм підписом на паспорті кредитного продукту «12 місяців», підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, виходячи з обраних нею умов кредитування.
Паспорт кредитного продукту «12 місяців» містить всі істотні умови договору, а саме: орієнтовну загальну вартість кредиту надану виходячи із обраних умов кредитування та суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які можуть мати місце в разі невиконання зобов'язань за кредитним договором в тому числі реальну річну проценту ставку 119,17 проценти, на яку також погодилася позичальник, підписавши даний паспорт (а.с. 8).
Згідно платіжного доручення № 551 від 26 травня 2020 року позивач перерахував ОСОБА_1 кошти в сумі 65 870 грн. на визначений нею рахунок (а.с. 11). Кошти перераховані в сумі з врахуванням п. 4.2 кредитного договору.
На забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, 22 травня 2020 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 200522-001-01. Цього ж дня, 22 травня 2020 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 200522-001-02. Згідно вказаних договорів, поручителі зобов'язалися перед кредитором (ТОВ «Кредитсервіс») за виконання зобов'язань ОСОБА_1 у розмірі, що виникли з договору № 200522-001 від 22 травня 2020 року. Пунктами 3.1. договорів поруки визначено, що у випадку невиконання позичальником свого зобов'язання поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 200522-001 від 22 травня 2020 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань станом на 09 червня 2021 року виникла заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 18 170 грн., простроченої заборгованість за відсотками 12 390 грн., строкової заборгованість за відсотками 4 130 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку товариству не повернуті, відповідачами не спростовано розмір заборгованості, а тому суд прийшов до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання відповідачами в солідарному порядку обов'язку з повернення суми кредитних коштів та відсотків передбачених договором.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, мотивовано тим, що нарахування 3 % річних та інфляційних витрат позивачем проведено без врахування фактично сплачених ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Колегія суддів погоджується х вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Дослідженими у справі доказами встановлено, що між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 , у належній формі будо укладено кредитний договір № 200522-001 від 22 травня 2020 року. Договір містить всі істотні умови договору, а саме: орієнтовну загальну вартість кредиту надану виходячи із обраних умов кредитування та суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які можуть мати місце в разі невиконання зобов'язань за кредитним договором в тому числі реальну річну проценту ставку 119,17 проценти, на яку також погодилася позичальник, підписавши кредитний договір, паспорт кредитного продукту «12 місяців» (а.с. 4 - 8).
У справі встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29.06.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Кредитсервіс» про визнання кредитного договору № 200522-001 від 22.05.2020 року недійсним - відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обрунтовано вважав доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів укладення між сторонами кредитного договору в належній формі, неприйнятними.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не підписувала кредитний договорі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів не укладення між сторонами 22.05.2020 року кредитного договору № 200522-001. Натомість, позивачем надано належні докази укладення між сторонами в належній формі кредитного договору та отриманням ОСОБА_1 кредитних коштів.
ОСОБА_1 не було спросовано ту обставину, що нею отримано від позивача кредитні кошти, а також не надано доказів своєчасного повернення боргу, у зв'язку з чим, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та відсотків нарахованих позивачем згідно умов договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, - підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.03.2022 року
Головуючий Т.В. Одринська
Судді А.І. Дорош
О.О. Панченко