Провадження № 22-ц/803/1785/22 Справа № 206/1451/19 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
17 березня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
за участю секретаря - Заворотного К.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року
по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми коштів та судових витрат про стягнення суми коштів та судових витрат, -
У березні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2018 року робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Соборної районної у місті Дніпрі ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
За підсумками перевірки встановлено, що на земельній ділянці (орієнтовна площа під будівлею - 250 кв. м.) за вказаною адресою знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівлі та споруди торгівельного комплексу, кафе загальною площею 465 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Вивчивши наявні документи, провівши візуальне обстеження робоча група прийшла до висновку про наявність права власності на зазначене нерухоме майно, але в той же час, на відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125, 126 ЗК України, що свідчить про те, що відбулось неправомірне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та наявність з боку відповідачів протиправної поведінки що, в свою чергу, призвело до понесення позивачем збитків у вигляді неотримання ним доходу від орендної плати.
За підсумком розрахунків, сума неотриманої орендної плати, яку зберегли у себе землекористувачі за рахунок власника цієї земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави склала 138 929, 32 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ДМР, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач по справі ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про смерть від 12 жовтня 2020 року, актовий запис № 935.
11 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника Дніпровської міської ради - Дерила Вадима Геннадійовича про зупинення провадження до вступу та залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року зупинено апеляційне провадження у справі до вступу та залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2021 року витребувано у Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену повну копію спадкової справи після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно листа Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори від 11.08.2021 року за вх. № 817/01-16, вказана спадкова справа була заведена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. належним чином завірену повну копію спадкової справи після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості правонаступників відповідача - ОСОБА_1 по цивільній справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів та судових витрат.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи, а також на сайті судової влади.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відповідач по справі ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про смерть від 12 жовтня 2020 року, актовий запис № 935.
Як убачається з матеріалів копії спадкової справи № 02/2021, наданої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., яка заведена після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо майна померлого, на підставі заяв від 28 січня 2021 року - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як сини, прийняли спадкове майно, яке залишилось після смерті їх батька - ОСОБА_1 .
Згідно частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої cтатті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Зважаючи на викладене, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2022 року було залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості правонаступників відповідача - ОСОБА_1 по цивільній справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів та судових витрат.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують своє право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Рішенням міської ради від 14 липня 2004 року № 34/18 «Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті» на виконавчі комітети районних у місті рад покладено забезпечення здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель у місті. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і громадянами земельного законодавства.
При здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті, відповідно до покладених завдань, виконавчі комітети районних у місті рад здійснюють самоврядний контроль, зокрема, за: дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності, громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства земельного законодавства при користуванні земельними ділянками; дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації прав на землі в межах міста, які перебувають у власності територіальної громади міста, крім земель приватної та державної власності; своєчасним поверненням тимчасово зайнятих земельних ділянок та приведенням їх у стан, придатний для використання за призначенням.
14 червня 2018 робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Соборної районної у місті ради було проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач посилався на те, що відповідно до інформаційної довідки № 125855316 від 31 травня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 в наявності нерухоме майно - будівлі та споруди торгівельного комплексу: відповідно до технічного опису майна - загальна площа кафе 465 кв. м., ганки, вхід у підвал, кіоски, споруди, замощення тощо; власник будівлі - ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір дарування ВВА № 696630 від 30 грудня 2003 року, реєстр № 3478.
Листом від 04 червня 2018 року до № 77/05-32 на ім'я ОСОБА_1 було направлено повідомлення про здійснення обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Власник, представник власника під час проведення зазначених дій був відсутній. Візуальним оглядом встановлено, що за зазначеною адресою - АДРЕСА_1 будівля кафе, по обидва боки розміщені капітальні прибудови - кіоски, в наявності вхід в підвальне іприміщення (дані реєстру, вимірювання тощо) складає 250 м. кв.
Вивчивши наявні документи, провівши візуальне обстеження група прийшла до висновку про наявність права власності на зазначене нерухоме майно, але в той же час - на відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.
Отже, на думку позивача, відбулось неправомірне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки що, в свою чергу, призвело до понесення позивачем збитків у вигляді неотримання ним доходу від орендної плати.
За розрахунком комісії з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, сума неотриманої орендної плати, яку зберегли у себе землекористувачі за рахунок власника цієї земельної ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави склала 155 414, 80 грн.
Проте, Дніпровською міською радою в межах строків позовної давності здійснено перерахунок за період з 07 березня 2016 року по 01 листопада 2018 року та загальна сума коштів відносно ОСОБА_1 становить 138 929, 32 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем самостійно визначено розмір зобов'язання за період з 07 березня 2016 року по 01 листопада 2018 року на загальну суму 138 929, 32 грн. шляхом арифметичного розрахунку, проте, доказів розроблення, погодження та затверджувалася нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, що у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою (відповідний висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18), позивачем суду не надано. При цьому, в позовній заяві позивач не наводить суду належних обґрунтувань чи пояснень з посиланням на норми права або нормативні акти, щодо визначенням у розрахунках інших значень площі, які застосовувалися при визначенні розміру неотриманої орендної плати з розрахунку на одного землекористувача, виходячи з загальної площі 250 кв. м. Надана копія листа щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв. м. земельної ділянки не є належним і допустимим доказом та прямо суперечить ч. 2 ст. 20 та ч. З ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», яким зазначено, що нормативно грошова оцінка встановлюється технічною документацією про нормативно грошову оцінку конкретної земельної ділянки.
Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької своєчасно сплачувати орендну плату.
У справі встановлено, що відповідач використовував спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного йому об'єкта нерухомого майна.
Дніпровською міською радою в межах строків позовної давності здійснено перерахунок за період з 07 березня 2016 року по 01 листопада 2018 року та загальна сума коштів відносно ОСОБА_1 становить 138 929, 32 грн.
Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.
З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.
Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру орендної плати, відповідач наголошувавна тому, що у матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов'язковими при визначенні орендної плати.
Проте, колегія суддів не може взяти до уваги вказані заперечення, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться нерухоме майно: будівлі та споруди торгівельного комплексу: відповідно до технічного опису майна - загальна площа кафе 465 кв. м., ганки, вхід у підвал, кіоски, споруди, замощення тощо; власник будівлі - ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір дарування ВВА № 696630 від 30 грудня 2003 року, реєстр № 3478.
За оспорюваний період відповідач за користування земельною ділянкою орендну плату не сплачував.
Водночас, вимоги про стягнення коштів з відповідача, як фактичного користувача земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, відповідають положенням частини першої статті 1212 ЦК України.
Те, що площа земельної ділянки, яка безпосередньо зайнята під будівлями, є меншою ніж площа всієї земельної ділянки, правового значення не має.
Щодо визначення розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом спору у цій справі є стягнення не орендної плати за користування земельною ділянкою, суми, яка відповідас її еквіваленту, і яку відповідач має сплатити за фактичне користування земельною ділянкою.
Тобто фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Розмір суми коштів, заявлений до стягнення у цій справі, дорівнює розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов'язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на ній. Положення законодавства України, що регулюють питання визначення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, закріплюють право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою комунальної власності незалежно від проведення нормативної грошової оцінки такої ділянки.
Вказане спростовує твердження, що проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обов'язковою умовою для визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності.
У матеріалах справи є лист від 19 липня 2018 року № 18-4-0.38-1576/107-18 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з нормативно грошовою оцінкою за 1 кв. м земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 17-19).
Жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що с предметом спору у справі.
Отже, посилання суду першої інстанції на ненадання такого витягу, як на підставу для відмови у задоволенні позову є необгрунтованим та не відповідає положенням частини другої статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель.
Видача витягу - це адміністративна послуга, яку надає відповідне управління Держгеокадастру через центр надання адміністративних послуг згідно з вимогами Закону України «Про адміністративні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг» та розпорядження Кабінету Міністрів України від І 6 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг».
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (далі - Порядок №489), дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Порядком затверджена форма заяви на витяг та сама форма витягу, у якій, зокрема, зазначено: «Витяг сформовано».
Відповідно до підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка; значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.
Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розраховується, а формується автоматично за актуальними даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з використанням ГІС-технологій та електронних цифрових карт Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпро на дату звернення зацікавленої особи.
Тобто витяг містить виключно актуальну інформацію щодо нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки на дату його формування, натомість сформувати такий витяг за минулі роки є неможливим.
Беручи до уваги, що предметом спору у справі є стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів плати за користування земельною ділянкою комунальної власності починаючи з 07 березня 2016 року, а сам розрахунок проведено у 2018 році, отримати на час проведення розрахунку інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки саме у формі витягу з технічної документації є неможливим.
Відповідно до пункту 4 Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 19 лютого 2019 року № 221, комісії надано повноваження щодо визначення суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.
Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з'ясування обставин.
У статті 144 Конституції України закріплено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Враховуючи, що законодавством не визначена форма такої довідки, тому вона надається Держгеокадастром у довільній формі на підставі даних Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності (Порядок № 489).
У цій справі розрахунок сум орендної плати, яка не сплачена відповідачем за відповідний період, здійснено на підставі:
- акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства групи по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Центральної районної у місті ради від 14 червня 2018 року з додатками;
- листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв. м земельної ділянки;
- листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стан сплати земельного податку або орендної плати за землю.
Правомірність надання інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у формі довідки підтверджується також положеннями Податкового кодексу України.
Так, згідно зі статтями 286, 289 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подасться довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, під час визначення порядку нарахування плати за землю законодавець вказує на можливість подання даних Державного земельного кадастру у вигляді витягу або довідки органу Держгеокадастру про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У матеріалах справи містяться належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності доводять правильність визначення суми коштів, яку зберіг у себе землекористувач земельної ділянки (відповідач) за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.
Ні відповідач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні його правонаступники, яких було залучено до розгляду справи в суді апеляціної інстанції, не надавали ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів у спростування правильності зазначеного позивачем розрахунку та не наводили власного розрахунку.
Обгрунтовуючи правові підстави для відмови у позові та неприйняття розрахунку позовних вимог, суд першої інстанції послалися на постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920 739/17 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18.
Проте, посилаючись на судове рішення у справі № 920/739/17, цитуючи норми законів України «Про оренду землі» та «Про оцінку земель», суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідні висновки у згаданій справі стосувалися інших правовідносин - поновлення договору оренди землі та визначення орендної плати саме за наявності договірних правовідносин, що випливали з укладеного договору оренди землі.
Щодо рішення Верховного Суду у справі № 922/981/18, то у ньому суд дійшов висновку про невстановлення судами попередніх інстанцій певних обставин справи: чи є спірна земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти; чи розроблялася, погоджувалася та затверджувалася нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, як і не з'ясовування питання звідки позивачем бралися вихідні дані для розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою.
Отже, з урахуванням інших конкретних обставин названої справи, згадане судове рішення не може розглядатися як таке, що містить правовий висновок, якого мали дотримуватися суди попередніх інстанцій у цій справі.
Така правова позиція узгоджується із позицією ВС у постанові від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19.
Таким чином, суд першої інстанції не застосував вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції на практиці керується також аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
У цій справі позивач належним чином обгрунтував свої вимоги, спрямовані на отримання від відповідача компенсації у зв'язку з користуванням ним земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без внесення плати, натомість позиція відповідача зводиться до заперечення позову з метою уникнення сплати за користування земельною ділянкою, тоді як плата за користування земельною ділянкою є обов'язком відповідача.
Колегія суддів погоджується з наведеним позивачем розрахунком збитків, який здійснено виходячи з цільового призначення спірної земельної ділянки, її розміру, ставок орендної плати за відповідні періоди, є зрозумілим та прогнозованим, не потребує спеціальних знань для його проведення.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню зазначені суми збитків за відповідні періоди з такого розрахунку:
Розрахунок суми коштів за період 07.03.2016 - 31.12.2016:
250*7 796, 97*0, 03*299/365 = 47 903, 30 грн.
Сума коштів: 47 903, 30 грн.
Де : 250 - площа;
7 796, 97 - нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки у 2016 р.;
0, 03 - розмір орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
299 - кількість днів у розрахунковому періоді;
365 - кількість днів у році.
Розрахунок суми коштів за період 01.01.2017 - 31.12.2017:
250*6 611, 84*0, 03 = 49 588, 80 грн.
Сума коштів: 49 588, 80 грн.
Де: 250-площа;
6 611, 84 - нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки у 2017 р.,
0, 03 - розмір орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної.
Розрахунок суми коштів за період 01.01.2018 - 01.11.2018:
250*6 611,84*0, 03*305/365 = 41 437, 22 грн.
Сума коштів: 41 437, 22 грн.
Де: 6611, 84 -нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки у 2018 р.;
0,03 - розмір орендної плати, відсотків нормативної грошово, оцінки земельної
ділянки;
305 - кількість днів у розрахунковому періоді;
365 - кількість днів у році.
Загальна сума коштів: 47 903, 30 + 49 588, 80 + 41 437, 22 = 138 929,32 гри.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
З матеріалів справи вбачається, що спадкова справа № 02/2021 після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена на підставі поданих заяв його спадкоємців, його синів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З заявою про відмову від спадщини до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався (а.с.11-25 т.2).
Таким чином, з урахуванням положень ст. 1268-1270 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не подали заяв до нотаріальної контори щодо відмови від спадщини, є законними спадкоємцями померлого ОСОБА_1 , його правонаступниками, в т.ч. і щодо його обов"язків.
Отже, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є правонаступниками - ОСОБА_1 на користь позивача, підлягають стягненню зазначені суми збитків та за відповідні періоди, що встановлені в ході розгляду справи.
З урахуванням наведеного наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову - стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як з правонаступників - ОСОБА_1 на користь позивача збитків, завданих фактичним користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у розмірі 138 929, 32 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Отже, колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду з ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є правонаступниками - ОСОБА_1 на користь позивача Дніпровської міської ради підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору по 2 618,47 грн. з кожного, за подання позовної заяви у розмірі 2083, 94 грн. та апеляційної скарги у розмірі 3153 грн., а всього 5 236, 94 грн.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2010 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми коштів та судових витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради суму збитків, завданих фактичним користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 138 929, 32 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір по 2 618,47 грн. з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко