Справа № 134/1570/20
Провадження № 22-ц/801/323/2022
Категорія: 56
Головуючий у суді 1-ї інстанції Лабай О. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
18 березня 2022 рокуСправа № 134/1570/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Лабай О.В. в смт.Крижопіль, повне рішення суду складено 08 листопада 2021 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення коштів, отриманих без достатніх правових підстав,
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 30 621,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зеленянка Крижопільського району помер його батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Красносілка Крижопільського району померла його баба, мати його батька, ОСОБА_4 .
Після смерті баби залишилась спадщина, до складу якої увійшли дві земельні ділянки на території Красносільської сільської ради. На день смерті баби він та його брат ОСОБА_5 були неповнолітніми, а тому прийняли спадщину після смерті баби, яка мала належати їхньому батькові відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України.
Вказує, що коли він вирішив оформити спадщину на належну йому частку спадкового майна то виявив, що 29 квітня 2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Дерев'янчук А.В. було видано свідоцтва про право на спадщину № 499 та № 500, згідно яких право власності на земельні ділянки перейшло до батькового брата ОСОБА_1 .
11 березня 2020 року він звернувся до суду із позовом, в якому оспорив зазначені свідоцтва про право на спадщину та оспорив право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки. За результатами розгляду його позову рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2020 року в цивільній справі № 134/476/20 визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину № 499 та № 500, а також визнано за ним право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,6194 га на території Красносільської сільської ради, кадастровий номер 0521984200050020024.
Під час розгляду справи судом було витребувано з Крижопільської державної нотаріальної контори спадкову справу, в якій знаходилася заява відповідача про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, де він вказав про відсутність інших спадкоємців, а також знаходилася довідка Красносільської сільської ради про спільне проживання відповідача із ОСОБА_4 на день її смерті, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 проживав зі своєю сім'єю в АДРЕСА_1 . Заяву про прийняття спадщини у встановлений законом термін ОСОБА_3 нотаріусу не подав. Таким чином, ОСОБА_3 отримав право на спадщину, повідомивши нотаріусу неправдиві дані про відсутність інших спадкоємців першої черги та подавши фіктивну довідку про спільне проживання із спадкодавцем на день смерті. Такі дані повідомлялись ним нотаріусу виключно для того, щоб одноосібно набути право на спадщину.
Позивач являється власником успадкованої земельної ділянки з ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто з дня смерті баби, ОСОБА_4 .
Як при житті ОСОБА_4 , так і після її смерті отримана ним в спадщину земельна ділянка знаходилась в оренді ТОВ «Кряж і Ко». ОСОБА_3 отримав орендну плату за використання товариством земельної ділянки площею 1,6194 га на суму 30 621,12 грн.
ОСОБА_3 знав про безпідставне володіння земельною ділянкою, оскільки він оформив її шляхом приховання відомостей про наявність інших спадкоємців та надавши нотаріусу неправдиві дані про своє місце проживання. Орендну плату за 2020 рік ОСОБА_3 взагалі отримав достроково в квітні 2020 року після отримання позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 30 621 гривню 12 копійок, а також судові витрати при подачі позову по сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В скарзі зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка як при житті орендодавця ОСОБА_4 , так і після її смерті знаходилася в оренді ТОВ «Кряж і К», оскільки відповідно до матеріалів справи орендодавцем земельної ділянки був відповідач; в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ «Кряж і К»; судом безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про застосування позовної давності; в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за свідоцтвом до нотаріуса.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 , оформлюючи право на спадщину знав про наявність інших спадкоємців, тобто знав, що набув майно і зберіг його у себе без достатньої правової підстави, а тому він зобов'язаний повернути позивачу ОСОБА_2 орендну плату за 2018-2019 роки у розмірі 30 621,12 грн.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом першої інстанції з оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 134/476/20 (провадження № 2/134/133/2020) встановлено, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 липня 2020 року, яке набрало законної сили 13 серпня 2020 року, в цивільній справі № 134/476/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права на спадщину за законом позов задоволено частково.
Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину від 29 квітня 2015 року № 499 та № 500, видані державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Дерев'янчук А.В.
Визнано за ОСОБА_2 право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,6194 га на території Красносільської сільської ради, кадастровий номер 0521984200050020024, а за ОСОБА_5 - право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,7201 га на території Красносільської сільської ради, кадастровий номер 0521984200050020023.
31 серпня 2021 року ОСОБА_2 на підставі згаданого вище рішення суду зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6194 га, кадастровий номер 0521984200:05:002:0024, яка розташована на території Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 222406727 від 02 вересня 2020 року (а.с.13).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 222406727 від 02 вересня 2020 року, між СТОВ «Кряж і К» та ОСОБА_3 25.05.2015 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521984200:05:002:0024 від 25.05.2015 (№353) та додаткову угоду до нього №1 від 12.08.2015 (а.с.12).
Згідно довідок про доходи ОСОБА_3 отримав від ТОВ «Кряж і Ко» за надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0521984200050020024, згідно договору № 353 від 25 лютого 2015 року, у 2018 році - 9 503,11 грн., у 2019 році - 9 937,89 грн., у 2020 році - 11 180,12 грн (а.с.9-11).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті,
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, не зазначає, як саме ця обставина впливає на вирішення спору по суті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Право власності спадкоємця на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, виникає з моменту державної реєстрації такого права. До моменту ж такої реєстрації спадкоємцю належить право очікування набуття у власність відповідного спадкового майна (часто поєднане з правом володіння ним), яке в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повною мірою становить зміст права власності й підлягає захисту національними судами як таке.
Таким чином, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення спадкоємця майнових прав щодо нерухомого спадкового майна.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 ЦК України).
За загальним правилом саме власник тієї або іншої речі, реалізовуючи право власності, укладає договір найму. Він може це здійснювати безпосередньо або ж за допомогою представника. Проте, не виключається укладення договору найму й особою, якій належать майнові права на предмет найму.
Аналіз частини першої статті 761 ЦК України свідчить, що до особи, якій належать майнові права, відноситься також спадкоємець, який прийняв спадщину у вигляді права власності на нерухоме майно, але не отримав свідоцтво про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права власності на таке майно.
Отже, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи (позивача) прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Таким чином, ніщо не заважає спадкоємцю до реєстрації права власності фактично управляти нерухомістю як частиною спадщини.
Відповідно до статті 189 ЦК України, продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач має право на отримання доходів із нерухомого майна (земельної ділянки) з часу відкриття спадщини.
Доводи ОСОБА_3 з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ «Кряж і К» не заслуговують на увагу, оскільки в разі заперечення тієї чи іншої обставини відповідач для належного спростування її повинен надати докази, чого зроблено не було.
Оскільки при розгляді цивільної справи №134/476/20 було встановлено, що ОСОБА_3 , якому було видано свідоцтво про право на спадщину (спірну земельну ділянку), не мав права на спадкування, наслідком чого стало ухвалення рішення про скасування такого свідоцтва, то він зобов'язаний відшкодувати орендну плату за землю, яка була йому сплачена.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (абз. 1 ч. 1 ст. 1214 ЦК України).
У даному випадку володіння, користування та розпорядження відповідачем ОСОБА_3 спірним нерухомим спадковим майном, право власності на яке в подальшому було визнано за позивачем ОСОБА_2 , як спадкоємцем, на підставі рішення суду від 13.07.2020 (яким, в тому числі, було скасовано свідоцтво про право на спадщину, видане 29.04.2015 ОСОБА_3 ) і отримання доходів від такого майна можна кваліфікувати як набуття майна без достатньої правової підстави за рахунок іншого спадкоємця.
Верховний Суд в постанові від 03.11.2021 у справі №754/13502/19 за аналогічних правовідносин (стягнення грошових коштів на користь спадкоємця на підставі ст. 1212 ЦК України) прийшов до висновку, що позивач набув права орендодавця (у тому числі і право на отримання орендної плати) на спадкове нерухоме майно з моменту відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Таким чином, позивач має право на отримання платежів за оренду цього майна, оскільки в цьому конкретному випадку грошові кошти, отримані відповідачем в результаті передачі в оренду спірного нерухомого майна, є безпідставно набутим майном відповідно до статті 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апелянта з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в застосуванні позовної давності є надуманими, оскільки суд мотивував свій висновок в частині відсутності підстав для застосування позовної давності до позовних вимог, навівши відповідні аргументи.
Апелянт жодним чином не зазначив, в чому полягає незаконність та/або необґрунтованість висновків суду в цій частині, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку цим доводам (підтвердити їх чи спростувати).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко