Справа № 577/5995/21
Провадження № 2/577/142/22
21 лютого 2022 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
у складі:
головуючого судді Рідзевської І.О.,
з участю секретаря Волошко І.С.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом та просить визнати ОСОБА_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 . Вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . В належному їй будинку зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 не проживає у вказаному будинку понад року без поважних причин. Відповідач не проживає в належному їй будинку, не користується ним, не сплачує за комунальні послуги, не бере участі в утриманні житла, його особистих речей в будинку немає, протягом останніх двох років проживає за іншою адресою. Перешкод в користуванні будинком відповідачам ніхто не чинив. Добровільно з реєстрації відповідач знятися не бажає, а його реєстрація за вказаною адресою створює їй перешкоди як власнику в користуванні та розпорядженні нерухомим майном. Вона позбавлена оформити субсидію. За таких обставин прохає визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 , кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували в повному обсязі.
Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, встановив наступні правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2021 року ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок АДРЕСА_1 (а.с.9).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі ОСОБА_1 вступила в спадщину після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 227/2019 (а.с.10-11).
Згідно із довідкою виконавчого комітету Попівської сільської ради від 09.11.2021 за №1-23.16/4628 позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , в зазначеному будинку зареєстровані донька - ОСОБА_5 та дядько - ОСОБА_3 (а.с.12).
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головних із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 14 Конституції України).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Під право володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.
Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України)
Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вказували, що відповідач в будинку АДРЕСА_1 не проживає більше двох років, а проживає в АДРЕСА_2 .
У суду відсутні підстави ставити під сумнів пояснення свідків.
Згідно висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 16.11.2016, справа №6-709цс16: «Відтак за порівняльним аналізом ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст.ст. 150, 156 у поєднанні зі ст. 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік».
Таким чином, при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла; і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї; колишніми членами його сім'ї; а також членами сім'ї колишнього власника житла.
Тобто, станом на день розгляду справи, підтверджується не проживання відповідача у будинку позивача понад один рік.
Як встановлено судом, відповідач в будинку не проживає, перешкод в користуванні йому не чинилось. Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати відповідача ОСОБА_3 ,1969 року народження таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України , ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду або до дня функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Конотопський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 02 березня 2022 року.
Суддя Рідзевська І. О.