Дата документу 18.03.2022 Справа № 554/1901/22
Провадження 2/554/2082/2022
Іменем України
18.03.2022 року суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,
встановила:
14.03.2022 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позивач у судове засідання не з'явився,просив розглядати справу без його участі.
Відповідачка надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо задоволення позову не заперечувала.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суддя приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 12.01.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області від 12.01.2010 року.
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає з батьком. Однак сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини.
Згідно ст. 160 Сімейного Кодексу місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.
На теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг десяти років та може приймати участь щодо визначення місця свого проживання шляхом надання особистої прихильності одному з батьків.
При цьому, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що батько не чинить перешкод у його спілкуванні з матір'ю та просить суд визначити його місце проживання разом з батьком ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною заявою.
Позивач у повному обсязі створює всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.
Таким чином, проживання ОСОБА_3 разом з батьком, про що не заперечує відповідачка, відповідає його інтересам.
За таких підстав позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 141, 150, 157, 160 СК України, ст.ст. 4,12, 81, 141, 229, 263-265, 268,289, 354 ЦПКУкраїни, суд,-
вирішила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Н.В.Тімошенко