Справа №359/4825/21
Провадження №2/359/465/2022
21 січня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Ступарик К.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу:
за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики;
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явлених позовів.
1.1. В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним первісним позовом та посилалась на те, що 10 вересня 2018 року вона уклала з ОСОБА_2 договір позики, за яким ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в розмірі 367380 гривень 00 копійок, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позивачу таку ж суму грошових коштів не пізніше 10 листопада 2018 року. У випадку неналежного виконання цього грошового зобов'язання відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі 5% за кожен день простроченого зобов'язання. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не повернула позику в обумовлений договором позики строк, у неї виник борг по поверненню позики в розмірі 367380 гривень 00 копійок та пеня в розмірі 16899480 гривень 00 копійок. Загальний розмір боргу за договором позики становить 17266860 гривень 00 копійок. Відповідач ухиляється від добровільного повернення вказаного боргу. Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 17266860 гривень 00 копійок.
1.2. ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов (а.с.44-50), в якому вона посилається на те, що зміст договору позики, укладеного 10 вересня 2018 року між нею та ОСОБА_1 суперечить ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.192, 533 ЦК України та ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Тому ОСОБА_2 просить суд визнати недійсним договір позики.
2. Інформація про рух цивільної справи.
2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 червня 2021 року (а.с.14) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.
2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 8 липня 2021 року (а.с.17-18) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 4 листопада 2021 року (а.с.32-33) було залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про відвід судді.
2.4. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 листопада 2021 року (а.с.40-41) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
2.5. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 грудня 2021 року (а.с.56-57) зустрічний позов був об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.
3. Ставлення учасників судового процесу до пред'явлених позовів.
3.1. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала первісний позов та наполягала на його задоволенні. Крім того, вона подала відзив (а.с.62-63), в якому просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.
3.2. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не з'явились у судове засідання. Вони у встановленому порядку були повідомлені про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується телефонограмами №146 від 10 грудня 2021 року та №181 від 29 грудня 2021 року (а.с.61, 67).
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
4.1. 10 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем договір позики (а.с.5, 51-52), за яким позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 367380 гривень 00 копійок, а відповідач зобов'язався повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів не пізніше 10 листопада 2018 року. Зі змісту пункту 6 договору позики вбачається, що у випадку неналежного виконання вказаного грошового зобов'язання ОСОБА_2 зобов'яза-лась сплатити позивачу пеню в розмірі 5% за кожен день простроченого зобов'язання.
4.2. Одержання відповідачем грошових коштів в розмірі 367380 гривень 00 копійок підтверджується абзацом 2 пункту 1 договору позики, зі змісту якого вбачається, що передача відповідачу вказаних грошових коштів було здійснено ще до підписання цього договору.
4.3. Спірні правовідносини регулюються главою 16 «Правочини» розділу IV «Правочини. Представництво» книги першої «Загальні положення», параграфом 2 «Неустойка» глави 49 «Забезпечення виконання зобов'язання» розділу І «Загальні положення про зобов'язання» та параграфом 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» підрозділу І «Договірні зобов'язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України.
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встанов-лені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
5.2. Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
5.3. Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
5.4. Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позико-давцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
5.5. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України у випадку порушення зобов'язання боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеню). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
5.6. Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.7. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
5.8. Згідно з ч.1 ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та осново-положних свобод кожна фізична або юридична особа має правомірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
5.9. Як роз'яснив Європейський суд з прав людини, розглядаючи спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру, суд має вирішити: чи забезпечило втручання необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава у цій сфері. Необхідний баланс не буде досягнутий, якщо на відповідного власника майна буде покладений «індивідуальний та надмірний тягар».
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо оспорювання дійсності договору позики.
6.1. Встановлено, що валютою виконання грошових зобов'язань за оспорюваним договором позики є гривня України, а не долар США. Ця обставина свідчить про те, що зміст вказаного договору не суперечить ні ст.ст.192, 533 ЦК України, ні ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Крім того, договір позики не містить несправед-ливих положень в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», який навіть не поширюється на спірні правовідносини.
6.2. З огляду на це суд вважає, що підстави для визнання недійсним договору позики, укладеного 10 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та відповідачем, відсутні. Тому у задоволенні зустрічного позову, пред'явленого ОСОБА_2 , належить відмовити.
б. щодо стягнення боргу за договором позики.
6.3. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на 10 листопада 2018 року ОСОБА_2 повернула позивачу позику. Тому у неї виник борг по поверненню позики в розмірі 367380 гривень 00 копійок. Крім того, період часу прострочення виконання грошового зобов'язання з 11 листопада 2018 року до 20 травня 2021 року становить 920 днів. Тому розмір пені, що виникла у відповідача, склав 16899480 гривень 00 копійок (367380,00 : 100% х 5% х 920).
6.4. Однак розмір пені в 46 разів перевищує розмір боргу по поверненню позики. Такий великий розмір неустойки суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, які згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України відносяться до загальних засад цивільного законодавства. Крім того, очевидним є те, що стягнення з ОСОБА_2 пені в розмірі 16899480 гривень 00 копійок призведе до тяжкого матеріального становища відповідача, а також буде для нього індивідуальним та надмірним тягарем в розумінні, визначеному Європейським судом з прав людини. У такий спосіб буде невиправдано порушено право ОСОБА_2 на мирне володіння її майном, гарантоване ч.1 ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
6.5. Тому розмір пені підлягає зменшенню до розміру боргу по поверненню позики, тобто до 367380 гривень 00 копійок. Ця обставина свідчить про те, що загальний розмір боргу за договором позики становить 734760 гривень 00 копійок (367380,00 х 2). В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення судового рішення ОСОБА_2 добровільно повернула позивачу вказаний борг.
6.6. З огляду на це суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути борг за договором позики в розмірі 734760 гривень 00 копійок. Підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в більшому розмірі відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до ч.1, п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
7.2. Згідно з ч.1-ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.3. ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 11350 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується дублікатом квитанції №0.0.2132692462.1 від 20 травня 2021 року (а.с.1). Крім того, з дублікату іншої квитанції №0.0.2132705855.1 від 20 травня 2021 року (а.с.10) вбачається, що позивач витратив грошові кошти в розмірі 1800 гривень 00 копійок на оплату послуг спеціаліста зі складення письмового розрахунку розміру пені. Ці судові витрати відносяться до витрат, пов'язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, в розумінні п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України. Однак первісний позов задоволений лише на 4,26% (734760,00 : 17266280,00 х 100%).
7.4. З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 483 гривень 51 копійки (11350,00 : 100% х 4,26%) та витрати, пов'язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 76 гривень 68 копійок (1800,00 : 100% х 4,26%).
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 10 вересня 2018 року в розмірі 734760 гривень 00 копійок.
У задоволенні первісного позову в частині вимоги про стягнення боргу за договором позики в більшому розмірі ОСОБА_1 відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 483 гривень 51 копійки та витрати, пов'язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 76 гривень 68 копійок.
Повний текст рішення суду складений 31 січня 2022 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець