Справа № 560/17925/21
18 березня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява представника Військової частини НОМЕР_1 про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просив:
- ухвалити додаткове рішення у справі №560/17925/21 про визнання бездіяльності та зобов'язати вчинити дії;
- скасувати рішення від 16 лютого 2022 року, як таке що винесено без повноти дослідження питання по суті справи;
- роз'яснити, як саме військова частина має виконувати рішення суду.
Дослідивши подане клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 по справі № 818/1783/17 зазначив, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов'язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги. Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 1540/4122/18.
Отже, для ухвалення додаткового рішення у справі обов'язковим є з'ясування питання, чи не призведе ухвалення додаткового рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав, оскільки додаткове судове рішення не може змінювати по суті основного рішення в справі.
Аналіз предмету позову у цій справі та змісту рішення суду дає підстави для висновку, що судом вирішено усі позовні вимоги, заявлені позивачем. При ухваленні рішення судом вирішено питання щодо всіх заявлених позовних вимог, а також встановлено спосіб його виконання шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Водночас, із заяви про ухвалення додаткового судового рішення слідує, що відповідач просить ухвалити додаткове рішення щодо скасування рішення суду від 16.02.2022
Відповідно до статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України, судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановляння ухвал. Судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановлянням ухвали.
Відповідно до ст. 293КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Таким чином, суд зазначає, що чинний Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає право суду першої інстанції скасовувати рішення свого ж суду.
Відтак, проаналізувавши доводи заяви та норму ст. 252 КАС України суд дійшов висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду.
Щодо роз'яснення судового рішення слід зазначити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Отже, необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Також, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 у справі №К/800/14105/15 та від 30.06.2015 у справі №К/9991/63961/11.
З огляду на вищезазначене у сукупності, а також приймаючи до уваги, що резолютивна частина рішення не передбачає незрозумілості при його виконанні, суд вважає, що в даному випадку наявні усі підстави вважати, що зміст відповідного рішення суду є зрозумілим.
Тому у задоволенні такої заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя П.М. Майстер