18 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/8075/21 пров. № А/857/22669/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №140/8075/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Сорока Ю.Ю., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 02.11.2021),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №140/4191/21, яке набрало законної сили 25 червня 2021 року, ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано здійснити позивачу з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Позивач вказує, що при здійсненні перерахунку розміру пенсії відповідач застосував чинну норму частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ у результаті чого зменшив розмір пенсії з 86 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку із зазначеним, він звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку основного розміру пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 з врахуванням 86 процентів грошового забезпечення, однак відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку пенсії та виплати різниці недоотриманої пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 процентів до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1240у від 16.03.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років (з урахуванням виплачених сум) з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 процентів суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1240у від 16.03.2021, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що п. 23 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими зменшено максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, який не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). Положення даної статті застосовуються як при призначенні пенсії, так і при перерахунку. Зміни, передбачені Законом, набрали чинності з 01 травня 2014 року та на даний час вищевказані положення не скасовані та не визнані неконституційними, а тому є обов'язковими для застосування органами Пенсійного фонду України. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 01 травня 2010 року отримує пенсію за вислугу років в розмірі 86 процентів грошового забезпечення, яка призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ (вислуга 32 роки).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №140/4191/21, яке набрало законної сили 25 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення позивачу перерахунку та виплати пенсії за вислугу років з 01 грудня 2019 року відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести позивачу з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Як убачається із перерахунку пенсії, на виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 з розрахунку 70 процентів грошового забезпечення, при цьому обмеживши її розмір десятьма прожитковими мінімумами.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просив здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою, а також виплатити різницю між розміром перерахованої пенсії (з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою та вже виплачених щомісячних сум згідно довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 22 липня 2021 року №6911-6379/К-02/8-0300/21 повідомив, що на момент виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 140/4191/21 чинною є норма статті 13 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії І, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Таким чином, правових підстав для проведення перерахунку пенсії в розмірі 86 процентів відповідного грошового забезпечення немає.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до положень статті 13 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Підпунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, до Закону №2262-ХІІ внесено зміни, а саме: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Отже, з часу призначення позивачу пенсії стаття 13 Закону №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного (максимального) розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Як встановлено судом, позивачу з 01 травня 2010 року була призначена пенсія за вислугу років в розмірі 86 процентів грошового забезпечення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі №140/4191/21 ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано здійснити позивачу з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Як слідує із перерахунку пенсії, на виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 з розрахунку 70 процентів грошового забезпечення.
Внесені Законом №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону №2262-ХІІ на момент призначення пенсії та він є сталим, а розміри складових пенсії (грошового забезпечення) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18. У цих судових рішеннях Верховний Суд вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписі в статті 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-XII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії при здійсненні її чергового перерахунку.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є саме визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 86 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення №22/6-1240у від 16.03.2021 та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1240у від 16.03.2021 в розмірі 86 процентів грошового забезпечення, встановленого для нарахування пенсії за вислугу років, без обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №140/8075/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
Р. Б. Хобор