17 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 303/10281/21 пров. № А/857/3563/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Приступа Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2021 (головуючий суддя Куцкір Ю.Ю., оголошено о 11:39:09 в м. Мукачево, повний текст рішення складено 24.12.2021) у справі № 303/10281/21 за адміністративним позовом 27 Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (позивач) звернувся з позовом до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 (відповідач) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. 21.12.2021 року, під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Дяково» 27 прикордонного загону, на підставі ст.3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, відповідач був переданий на територію України у встановленому порядку, який 20.12.2021 року був затриманий прикордонною поліцією Румунії на напрямку 145 прикордонного знаку (навпроти ділянки відповідальності інспекторів прикордонної служби «Хижа» відділу прикордонної служби «Дяково» 27 прикордонного загону) за незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з України в Румунію у складі групи осіб.
Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.204-1 КУпАП та в подальшому його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
В ході з'ясування обставин правопорушення було встановлено, що відповідач на територію України потрапив у встановленому законодавством порядку 04.08.2021 року через пункт пропуску «Бориспіль-авів» на підставі довгострокової візи Y04085277 (дата передбаченого виїзду з території України 28.09.2021 року), що підтверджується у відомчих Базах даних. До центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту не звертався. Наміру залишитись в Україні для подальшого життя не мав, оскільки незаконно перетнув державний кордон, щоб потрапити до країн Європейського Союзу, усвідомлюючи, що для досягнення цієї мети порушуватиме законодавство України. Своїми діями відповідач грубо та свідомо порушив законодавство України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2021 у справі № 303/810281/21 адміністративний позов задоволено. Затримано громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 21.06.2022 року.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду скасувати, та прийняти нове яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Враховуючи скорочені терміни розгляду справи та особливості повідомлення учасників справи (явка сторін обов'язковою не визнавалась), які з огляду на положення частин 1 та 2 ст.268 КАС України, були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в тому числі шляхом завчасного до судового розгляду спрямування на електронну адресу відповідача копії апеляційної скарги, яку він визначив для відправки кореспонденції, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи та прийняти за наслідками розгляду відповідне рішення за наявними у справі документами.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконно перетнув державний кордон України, беручи до уваги відсутність у відповідача документів, що дають право на перетин державного кордону України.
Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції з посиланням на наступне.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 21.12.2021 року, під час проведення прикордонно-представницької зустрічі в пункті пропуску «Дяково», 27 прикордонного загону на підставі ст.3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб відповідач був переданий на територію України у встановленому порядку, який 20.12.2021 року був затриманий прикордонною поліцією Румунії на напрямку 145 прикордонного знаку (навпроти ділянки відповідальності інспекторів прикордонної служби «Хижа» відділу прикордонної служби «Дяково» 27 прикордонного загону) за незаконний, поза пунктами пропуску, перетин державного кордону з України в Румунію у складі групи осіб.
Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та в подальшому його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Встановлено, що відповідач на територію України потрапив у встановленому законодавством порядку 04.08.2021 року через пункт пропуску «Бориспіль-авів» на підставі довгострокової візи Y04085277 (дата передбаченого виїзду з території України 28.09.2021 року), що підтверджується у відомчих Базах даних. До центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту не звертався. Наміру залишитись в Україні для подальшого життя не мав, оскільки незаконно перетнув державний кордон, щоб потрапити до країн Європейського Союзу, усвідомлюючи, що для досягнення цієї мети порушуватиме законодавство України. Своїми діями відповідач грубо та свідомо порушив законодавство України.
Своїми діями відповідач, громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 , порушив ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», про що свідчать копії Протоколу про адміністративне затримання від 21.12.2021 року, протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 21.12.2021 року та акту приймання передавання особи від 21.12.2021 року.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а також відсутності у відповідача документів, що посвідчують особу та дають право на перетин державного кордону України.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства» зобов'язані неухильно додержуватися Конституції законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною 3 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
З аналізу зазначених норм встановлено, що у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, до нього може бути застосовано судом такий захід, як затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно п. 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012, № 353/271/150, зареєстрованої в Мінюсті 21.05.2012 за № 806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).
Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно п. 5 вказаного Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
З аналізу викладеного слідує, що підставою для затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України є наявні обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до суду з даним позовом про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України за наслідком незаконного перетину відповідачем кордону України, зокрема із Румунією
Поряд з цим, слід також вказати на відсутність у відповідача на час розгляду справи документів, які посвідчують особу та таких, що дають право легального виїзду за межі України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Крім цього, підстави, які б стали перешкодою для видворення відповідача за межі території України, зазначені у ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відсутні.
Враховуючи встановленні обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
апеляційну скаргу Громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2021 року у справі № 303/10281/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний