17 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12060/20 пров. № А/857/21155/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Приступа Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року (головуючий суддя Потабенко В.А., м. Львів, проголошено 13:32:19) у справі № 380/12060/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛНЕР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
17.12.2020 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2020 №0006623201.
Позов обґрунтовує тим, що 11.08.2020 ГУ ДПС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0006623201, яким на платника податків ТзОВ «ВЕЛНЕР» накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: зберігання для власних потреб скрапленого вуглеводного газу (суміш пропану та бутану), отриманого відповідно до МД від 18.05.2020, та Н-гексану, отриманого згідно видаткової накладної №910 від 07.05.2020, без ліцензії на зберігання пального. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки, зважаючи на карантинні заходи протягом 2020 року та кількість вихідних та неробочих днів у травні, ТзОВ «ВЕЛНЕР» не мало можливості раніше звернутись до фіскальних органів із заявою про видачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Крім того, зазначив, що штрафні (фінансові) санкції не можуть застосовуватись під час карантину. Також звернув увагу на той факт, що рішенням суду можливе зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) на підставі ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006623201 від 11.08.2020.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що працівниками Головного управління ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 17.07.2020 №2515 та направлень від 20.07.2020 №1659, 1660, 1661 була проведена фактична перевірка місця зберігання пального, що розташоване за адресою: м. Львів. Сихівський район, вул. Вулецька, 14, що належить суб'єкту господарювання - ТзОВ «ВЕЛНЕР». За наслідками перевірки складено акт від 24.07.2020 №13/4832.7/42644512 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що ТзОВ «ВЕЛНЕР» здійснює виробництво автохімії і у свої діяльності використовує скраплений вуглеводний газ (суміш пропану та бутану) та Н-гексан (код УКТЗЕД 2710122500). Для виробництва ТзОВ «ВЕЛНЕР» використовує 25 резервуарів ємністю 1000 л. кожний. Відповідно до видаткової накладної №910 від 07.05.2020 позивачем отримано 24,78 т. Н-гексану на загальну суму 729798,16 грн. та відповідно до вантажно-митної декларації від 18.05.2020 отримано 18980,00 кг скрапленого вуглеводного газу (суміш пропану та бутану) на загальну суму 223864,49 грн. В той же ж час, ліцензія на право зберігання пального виключно для власних потреб №13500414202000894 терміном дії з 22.05.2020 до 22.05.2025 отримана 22.05.2020. таким чином, ТзОВ «ВЕЛНЕР» порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині зберігання пального (Н-гексану та скрапленого газу) без наявної діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб. Залишки пального описані в поясненні директора ТзОВ «ВЕЛНЕР», яке додано до акту фактичної перевірки. Акт фактичної перевірки підписано директором ТзОВ «ВЕЛНЕР» Темник С.О. без зауважень, що свідчить про визнання та згоду з тими фактами, які описані перевіряючими. Просив скасувати рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛНЕР» (код ЄДРПОУ 42644512) зареєстроване як юридична особа з 23.11.2018.
На підставі направлень від 20.07.2020 №1659, №1660, №1661, виданих ГУ ДПС у Львівській області, проведено фактичну ТзОВ «ВЕЛНЕР» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв.
За результатами вказаної перевірки складено акт №13/485/32.7/42644512 від 24.07.2020 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.
Як зазначено в описовій частині цього акта, під час проведення фактичної перевірки встановлено, що ТзОВ «ВЕЛНЕР» за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14, здійснює виробництво автохімії, де у своїй діяльності використовує скраплений вуглеводневий газ (суміш пропану та бутану) та Н-гексан, які згідно договору оренди нежитлового приміщення №011219/12-1 від 02.12.2019 з ПАТ «Львівський електроламповий завод» та ліцензії на зберігання пального виключно для власних потреб від 22.05.2020 №13500414202000894. У своїй діяльності ТзОВ «ВЕЛНЕР» використовує 25 резервуарів ємністю 1000 л кожний.
Крім цього, відповідно до первинних документів, а саме видаткової накладної №910 від 07.05.2020, ТзОВ «ВЕЛНЕР» отримано 24,78 т. Н-гексану на загальну суму 729798,16 грн.; вантажно-митної декларації від 18.05.2020 отримано 18980,00 кг скрапленого вуглеводного газу (суміш пропану та бутану) на загальну суму 223864,49 грн. Ліцензія на право зберігання пального виключно для власних потреб №135004142022000894 від 22.05.2020 терміном дії з 22.05.2020 до 22.05.2025.
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в частині зберігання пального для власних потреб без ліцензії.
На підставі вказаного акта перевірки від 24.07.2020 року ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2020 року №0006623201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТзОВ «ВЕЛНЕР» за порушення вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» в сумі 500000,00 грн.
ТзОВ «ВЕЛНЕР» скористалося правом адміністративного оскарження та подало скаргу від 03.09.2020 02/09, однак за наслідками такого, вказане податкове повідомлення-рішення від 11.08.2020 року №0006623201 Державною податковою службою України від 20.11.2020 року №33069/6/99-00-06-02-06-06 залишено без змін.
Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Зокрема, як визначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 481/95-BP).
Згідно абз. 15 ст. 1 Закону № 481/95-BP зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною 8 ст. 15 Закону № 481/95-BP передбачено, що суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (ч. 10 ст. 15 Закону № 481/95-BP).
Згідно з ч. 39-42 ст. 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «ВЕЛНЕР», суд першої інстанції вказує, що відповідачем не доведене зберігання пального без ліцензії позивачем, так як замірів такого не здійснено і не надано суду.
Колегія суддів з даними твердженням суду не погоджується з огляду на наступні обставини.
За визначенням, наведеним у п. п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України), пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 № 481/95-BP Закону зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (ч. 16 ст. 15 Закону № 481/95-BP).
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Згідно з ч. 19 ст. 15 Закону№ 481/95-BP ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Інших виключень щодо не отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481/95-BP не містять.
Свої доводи позивач обгрунтовує використанням пального для власних потреб одразу після придбання. Колегія суддів вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що у матеріалах справи докази зберігання пального зазначені в поясненнях директора ТзОВ «ВЕЛНЕР» від 24.07.2020, де зазначено, що станом на 24.07.2021 в місті зберігання знаходиться 6750 тис. л. Н-гексану. Разом з тим, використання пального для власних потреб шляхом розливу палива до сільськогосподарської техніки, без зберігання палива за місцем перевірки відсутні.
Статтею 1 Закону 481/95-BP визначено, зокрема, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-BP суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним або зберігання пального видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Орган виконавчої влади уповноважений видавати ліцензії на право оптової торгівлі пальним визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою внесені зміни до пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 (опубліковано 28.06.2019 у газеті «Урядовий кур'єр» №121).
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону №481/95-BP - цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 17 Закону №481/95-BP передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.
Згідно з п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Апеляційний суд зазначає, що норми ПК України не містять такої підстави для звільнення за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, як відсутність вини суб'єкта господарювання.
Отже, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суб'єкт владних повноважень довів ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги апеляційної скарги.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 380/12060/20 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛНЕР» відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний