17 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13280/21 пров. № А/857/20312/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року (головуючий суддя Сасевич О.М., розглянуто у письмовому провадженні) у справі № 380/13280/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України (в/ч 2451), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (в/ч 2451), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про: визнання за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 28 років 06 місяців 18 днів; визнання протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення з 19.06.2021 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на наступне. Наказом начальника Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 04.06.2021 № 277-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту. Наказом начальника Краматорського прикордонного загону (11 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України від 16.06.2021 № 227-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Краматорського прикордонного загону.
Згідно наказу начальника Краматорського прикордонного загону (11 прикордонний загін) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 166.06.2021 № 227-ОС вислуга років військової служби позивача, станом на 18.06.2021 становить в календарному обчисленні 19 років 09 місяців 21 день, пільгова вислуга років складає 08 років 08 місяців 27 днів. Загальна вислуга років військової служби 28 років 06 місяців 18 днів.
14.07.2021 позивачем направлено на адресу відповідача заяву про підготовку та подання до ГУПФ України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Листом від 23.07.2021 № 115-20167/0/6-21-вих. відповідач повідомив про відмову у підготовці та направленні документів необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років на умовах, визначених ст.12 Закону № 2262, обгрунтовуючи таку відмову відсутністю у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років.
Вважаючи таку відмову безпідставною позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 з 19.06.2021 пенсії за вислугу років, згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Адміністрацією Державної прикордонної служби України подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема апелянт зазначає, що відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (Закон № 2262) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби у період з 1 жовтня 2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше. Вказав, що відповідно до витягу з наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16 червня 2021 №227-ОС вислуга років становить 28 років 06 місяці 18 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 19 років 09 місяці 21 днів, що не відповідає, на думку відповідача, умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» Закону № 2262. Звернув увагу, що ст. 17-1 Закону № 2262 визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 врегульовано порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей. Зазначив, що на положення цієї постанови Кабінету Міністрів України також посилається позивач в обґрунтування позовних вимог. Вважає, що оскільки Законом № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах, позивач не має права на таку.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Наказом начальника Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 04.06.2021 № 277-ОС підполковника ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту та наказом начальника Краматорського прикордонного загону (11 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України від 16.06.2021 № 227-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Краматорського прикордонного загону.
Відповідно до наказу начальника Краматорського прикордонного загону (11 прикордонний загін) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.06.2021 № 227-ОС вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 18.06.2021 становить в календарному обчисленні 19 років 09 місяців 21 день, пільгова вислуга років 08 років 08 місяців 27 днів, що разом становить вислугу військової служби 28 років 06 місяців 18 днів.
14.07.2021 представником ОСОБА_1 направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби України заяву із додатками про підготовку та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (Закон 2262). Листом від 23.07.2021 № 115-20167/0/6-21-Вих Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відмову у підготовці та направленні необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону № 2262, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років.
Відмову в поданні документів про призначення пенсії за вислугу років Адміністрація Державної прикордонної служби України обґрунтувала положеннями п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до яких, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше. Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, вказану відмову вважає протиправною, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 28 років 06 місяців 18 днів не відповідає приписам статей 5 та 245 КАС України, відтак у задоволенні в цій частині позову слід відмовити.
Щодо інших позовних вимог, то такі, на думку суду першої інстанції, є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Нормами частин першої, п'ятої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (Закон № 661-IV) передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до положень частини першої статті 25 Закону № 661-IV держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (Закон № 2262-ХІІ).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років та 6 місяців і більше.
Стаття 17 Закону № 2262-ХІІ встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Також, положення статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (Постанова № 393) яка встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (абзац 7 підпункту «а»);
один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України (абзац 10 підпункту «в»).
З вказаної постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.
Таким чином, з аналізу викладених положень наведеної Постанови вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Відтак, положення усіх зазначених вище нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
З огляду на викладені норми, слід вказати, що як Законом № 2262-ХІІ, так і Постановою № 393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років.
Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.
Стаття 17-1 Закону № 2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ.
В свою чергу, згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).
Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Також, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Постановою № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови № 393.
Таким чином судом встановлено, що вислуга років позивача дає йому право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
З наведених підстав, відмову відповідача, що викладена у листі від 23.07.2021 №115-20167/0/6-21 Вих. щодо підготовки та направлення документів за заявою позивача до фінансово-економічного управління ДПСУ для призначення пенсії за вислугу років слід вважати протиправною.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Відповідно до положень Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.09.2018 № 760 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2018 за №1152/32604 (далі - Інструкція №760; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) уповноважені структурні підрозділи це визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів (пункт 3 Інструкції № 760).
У пункті 1 розділу ІІ Інструкції № 760 встановлено, що уповноважені структурні підрозділи: 1) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; 2) розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; 3) приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; 4) готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій; 5) формують облікові справи та зберігають їх згідно з порядковими номерами, присвоєними в книзі обліку документів для призначення пенсій (додаток 1); 7) ведуть облік осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону; 8) взаємодіють з органами, які призначають пенсії, стосовно осіб, яким призначено (припинено) виплату пенсій, та в межах повноважень з органами державної влади з питань соціального захисту та пенсійного забезпечення тощо.
Щодо повноважень уповноважених структурних підрозділів в частині організації роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій то такі передбачені у розділі ІІІ Інструкції № 760 за приписами яких останні: 1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком.
Не пізніше наступного робочого дня уповноважений структурний підрозділ інформує письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу); витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком, забороняється; 5) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 6) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.
На підставі викладених норм на структурний підрозділ відповідача покладаються функції підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Відтак, саме на вказаний орган покладений обов'язок оформлення особі, яка набула право на призначення відповідного виду пенсії подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком № 3-1, та направлення подання та відповідних документів до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.
Таким чином, чинним законодавством на відповідача покладено обов'язок підготувати і направити документи для призначення пенсії, який відповідачем належним чином не виконано. До компетенції відповідача не належить вирішення питання про наявність підстав (в т.ч. стажу) для призначення чи перерахунку пенсії позивачу.
При цьому апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі № 380/13280/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний