18 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/14490/21 пров. № А/857/23724/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року ( суддя Хома О.П., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/14490/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
26.08.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області та з наведених в ньому підстав просила визнати протиправним та скасувати рішення Давидівської сільради від 14.07.2021 № 279-8/2021 “Про розгляд заяви ОСОБА_1 ” про відмову ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в селі Старе Село Львівського району Львівської області; зобов'язати Давидівську сільраду затвердити поданий ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати позивачу у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 гектарів, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів село Старе Село) Львівського району Львівської області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач - Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що сесія Давидівської сільської ради при розгляді заяви позивача діяла правомірно та в межах своїх повноважень. Апелянт стверджує, що фактично спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 знаходиться на землях Львівського національного університету ветеринарної медецини та біотехнологій ім. С.Гжицького та це слугує як законна підстава відмови позивачу у затвердженні технічної документації.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.03.2021 № 13-1521/16-21-СГ “Про надання дозволу на розроблення землепроекту”, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Старосільської сільської ради Пустомитівського району, орієнтовним розміром земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.
В подальшому ТзОВ “Західземлепроект” на замовлення позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва (КВЦПЗ-01.05) на земельну ділянку, розташовану у Львівській області, Пустомитівський район, на території Старосільської сільської ради, площею 0, 1200 га, кадастровий номер 4623687100:03:000:0059.
Після виготовлення проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернулась до Давидівської сільради із клопотанням про затвердження його щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки загальною площею 0,1200 гектарів, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів с. Старе Село) Львівського району Львівської області.
Рішенням Давидівської сільради Львівського району Львівської області від 14.07.2021 року № 279-8/2021 “Про розгляд заяви ОСОБА_1 ”, відмовлено ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в с. Старе Село Львівського району Львівської області відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до переконання, що оскаржуване рішення відповідача прийнято без урахування вимог Земельного кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Частиною сьомою вказаної статті визначено, зокрема, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до частин 9-11 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” від 28.04.2021 № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423-ІХ), згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.
Так, розділ X “Перехідні положення” Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: “З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Отже, пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України визначає особливості переходу з державної у комунальну власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів у межах територіальних громад.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відомості про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 відсутні. Згідно до даних кадастрової карти тип права власності земельної ділянки з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 не визначено.
Враховуючи наведені вище норми законодавства колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з врахуванням абзацу 3 пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України, тобто з 27.05.2021.
Відтак з 27.05.2021 року право розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059, перейшло до Давидівської сільської ради.
Відповідно до частини сьомої-восьмої статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації
Таким чином, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При цьому норми частини 9 статті 118 ЗК України не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Разом з тим, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до Давидівської сільради Львівського району Львівської області із заявою про затвердження проекту землеустрою, подала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва (КВЦПЗ-01.05), на земельну ділянку розташовану у Львівській області, Пустомитівський район, на території Старосільської сільської ради, площею 0,1200 га, кадастровий номер 4623687100:03:000:0059, що виготовлений ТзОВ “Західземлепоект”.
Вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи ОСОБА_2 , що підтверджується листом ГУ Держеокадастру у Закарпатській області від 27.04.2021 №8179/82-21.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки ОСОБА_1 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, то у відповідача були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Крім цього колегія суддів погоджується судом першої інстанції, що спірне рішення не містить конкретних підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою, що також спростовує доводи апелянта, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 перебуває в користуванні інших осіб і це є підставою для відмови позивачу у затвердженні поданої технічної документації.
Однак, фактично єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в с. Старе Село Львівського району Львівської області згідно з рішенням Давидівської СР від 14.07.2021 року № 279-8/2021 “Про розгляд заяви ОСОБА_1 ” відповідачем визначено пункт 7 статті 118 ЗК України, хоча ймовірно мала бути частина 7 ст.118 ЗК України.
Слід зазначити, що частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Натомість спірні відносини стосуються погодження проекту землеустрою, розгляд якого здійснюється на підставі частин 9 - 11 статті 118 ЗК України.
З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наведених обставин рішення Давидівської сільради від 14.07.2021 № 279-8/2021 “Про розгляд заяви ОСОБА_1 ” не є обґрунтованим та вмотивованим, та не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, прийнято відповідачем без урахування вимог ЗК України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, а тому його підставно визнано протиправним та скасовано.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру про затвердження поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,1200 гектарів, для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059 за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами нас. пунктів с. Старе Село) Львівського району Львівської області, колегія суддів зазначає наступне.
Затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Як вірно зазначено судом першоїінстанції, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Слід зазначити, що в постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем виконано умови, визначені законом для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.
З огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права фізичної особи на отримання земельної ділянки у власність, суд першої інстанції підставно зобов'язав відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва та передати позивачу у власність земельну ділянку загальною площею 0,1200 гектарів для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 4623687100:03:000:0059, за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Давидівська сільська рада (за межами населеного пункту село Старе Село) Львівського району Львівської області.
Крім цього колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивача 5000, 00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі підтверджуються договором про надання правової допомоги від 23.08.2021 №23/08-21; графіком виконання робіт до договору про надання правової допомоги від 23.08.2021 №23/08-21; актом приймання-передачі робіт від 26.08.2021 та відсутні будь-які заперечення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу чи зменшення їх розміру від відповідача.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно зясовано обставини справи та прийнято законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №380/14490/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга