15 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4504/20 пров. № А/857/21139/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Скраль Т.В., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту судового рішення - 01.11.2021) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ», 21.12.2020 звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2020/210028/1 від 03.11.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2020/00604.
Обґрунтовує позов тим, що 03 жовтня 2020 року з метою митного оформлення товару до Галицької митниці Держмитслужби було подано митну декларацію № UA209140/2020/103585, в якій митна вартість товару зазначена за ціною контракту у розмірі 12915,00 дол. США з розрахунку 0,63 дол. США за 1 кг. Для підтвердження заявленої митної вартості були подані всі передбачені ст. 53 Митного кодексу України документи. Вказані документи не містять розбіжностей, однак всупереч діючим нормам митного законодавства відповідач відмовив у оформленні товару та прийняв рішення про коригування митної вартості такого. Вважає, що таке рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, оскільки воно не містить відомостей щодо інформації та джерел, що були використанні при його прийнятті. Окрім того, підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару були обставини, що жодним чином не впливають на числові показники митної вартості, не можуть бути предметом митного контролю, а отже підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості. Вважає, що поданими до митного оформлення товару документами повністю підтверджено відомості про учасників товарної операції, місця їх вчинення, відомості про товар та його ціни, а тому відповідач не мав підстав для незастосування першого методу визначення митної вартості - за ціною контракту.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року позов задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що до митного оформлення не подано додаток до контракту, який визначає ціну товару. Крім цього, до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення № 20353300ЕХ009845 від 28.10.2020 містить посилання на 2 фактури. У декларації зазначено фактуру № V20243160110886013642904/1 від 28.10.2020 і фактуру № КСА2020000000063, однак фактура № V20243160110886013642904/1 від 28.10.2020 до митного оформлення не подавалася.
Крім цього, вказує, платіжний документ від 22.10.2020 № 196 на суму 12095 дол США, який засвідчує переказ коштів на рахунок продавця містить покликання на проформу та контракт. Однак, зважаючи на подане платіжне доручення, така сплата на момент виставлення фактури та оформлення декларацій вже відбулася.
Позивачем, 04.02.2022 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача Івасечко Н.Я., у судовому засіданні 15.02.2022 апеляційну скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просила апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача Бобаль І.І. у судовому засіданні 15.02.2022, апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції від 15.02.2022, зобов'язано представникові позивача надати у судове засідання 15.03.2022 переклад документів з турецької мови, які подавалися до митної декларації № UA209140/2020/10382 та оригінал платіжного доручення № 196.
Однак, на виконання вказаних вимог, представником позивача надіслано клопотання від 14.03.2022 вх. К-8989/22, в якому вказує, що вказані документи надіслані на електронну адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду - asspd346@spd.ics.gov.ua, крім цього, зазначає, що такі документи будуть подані безпосередньо до суду апеляційної інстанції у наступному судовому засіданні, а тому просить відкласти розгляд справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкладені розгляду справи, оскільки витребовувані документи на офіційну електронну адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду (inbox@8aa.court.gov.ua) не надходили. Крім цього, суд апеляційної інстанції, вважає, що представнику позивача було надано достатньо часу для подання документів, які витребовувалися у судовому засіданні від 15.02.2022, а тому вказане клопотання розцінюється, як затягування розгляду справи представником позивача.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання 15.03.2022 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які були надані в судовому засіданні 15.02.2022, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, натомість, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Разом з тим, вважав, що у розглядуваних спірних правовідносинах були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09 вересня 2020 року між AKCA AGRONOMY GIDA VE TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» (Покупець) укладено Контракт № 65 (т. 1. а. с. 23-30).
Відповідно до пп. 2.1 вказаного контракту, постачальник зобов'язується поставити і передати товар - свіжі фрукти, що виробляються виробником покупцю, а покупець зобов'язується прийняти такий товар на умовах та положеннях контракту.
Поставка товару здійснюється партіями, які формуються за замовленням покупця і вказуються в інвойсах, що виставляються на кожну партію товару, в яких вказані опис товару, його асортимент, вимоги до якості, кількості, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру товару, умови поставки і оплати товару, строки поставки, загальна вартість партії товару (пункт 2.2 контракту).
Пунктом 3.1 контракту передбачено, що ціна товару вказану в інвойсах, які виставляються на кожну партію товару. Ціна товару може змінюватися протягом строку дії контракту. Нові ціни можуть бути встановлені на підставі письмової домовленості між сторонами.
Відповідно до пункту 3.3 контакту, загальна вартість такого складає 3000000,00 дол. США.
Згідно з пунктом 4.1 контракту доставка товару здійснюється на підставі усної домовленості сторін у відповідності до вимог міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010 і вказується в інвойсах.
Вартість товару оплачується покупцем на умовах, обумовлених сторонами, та вказується в інвойсах. При цьому можлива відстрочка платежу на строк не більше, ніж 20 календарних днів (пункт 6.1 контракту).
З метою здійснення митного оформлення придбаного товару ТОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» подало до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA209140/2020/103585, відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 12915,00 дол. США з розрахунку 0,63 дол. США за 1 кг (том 1 а. с. 21)
Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією № UA209140/2020/103585 подано наступні документи:
- контракт № 65 від 09.09.2020;
- інвойс № КСА2020000000063 від 28.10.2020 року;
- автотранспортна накладна (CMR) А № 822813 від 28.10.2020;
- фітосанітарний сертифікат EC/TR А 4151715 від 28.10.2020;
- сертифікат про походження товару D0309513 від 28.10.2020;
- рахунок про надання транспортних послуг № Т0311-01 від 03.11.2020;
- довідка про вартість перевезення товару від 03.11.2020;
- договір про перевезення ПЕ від 28.10.2020;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 6174331 від 03.11.2020;
- митну декларацію країни відправлення 20353300ЕХ009845 від 28.10.2020. (том 1 а. с. 19)
За результатами розгляду поданих декларантом документів Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA20900/2020/210028/1 від 03.11.2020 із застосуванням резервного методу, згідно з яким скоригована митна вартість товару визначена в розмірі 20500,00 дол. США з розрахунку 1,0 дол. США (курс валюти 28,5827) за 1 кг.
Прийняте Галицькою митницею Держмитслужби рішення аргументоване наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості, що ґрунтуються на наступному:
- у графі 3 CMR «Місце розвантаження» вказано - Україна, що суперечить п. d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів;
- згідно з графою 5 CMR вантаж переміщується під книжкою МДП TIR CARNET № YX82944543, однак такий документ не подано до митного оформлення;
- відповідно до п. 6.1 Контракту умови повинні бути передбачені у інвойсі, проте така інформація відсутня.
Також у зв'язку з винесеним рішення про коригування митної вартості товарів Галицькою митницею Держмитслужби відмовлено ТОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» в митному оформленні товарів, про що складено картку відмови № UA209140/2020/00604, з причин неможливості завершення м/о у зв'язку з невірно заповненими графами гр. 12,45,43,44 ВМД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 03.11.2020 № UA209000/2020/210028/1, (порушено умови декларування передбачені п.1, п. 8 ст. 257 МКУ, ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 № 450).
Вважаючи такі рішення митного органу протиправними, прийнятими всупереч норм митного законодавства та такими, що порушують його права, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно ч. 8 ст. 94 КАС України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в суді першої та апеляційної інстанції позивач не забезпечив, відповідно до ст. 254 МК України, перекладу документів поданих до митного оформлення українською мовою, що у свою чергу унеможливлює надати правову оцінку поданим документам до митного оформлення, а отже такі не можна вважати належними та допустимим доказами у цій справі.
Аналогічна позиція щодо встановлення дійсних обставин справи у зв'язку з відсутністю перекладу документів викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 № 809/1275/17.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, які б підтверджували заявлену митну вартість за ціною контракту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд --
постановив:
апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 260/4504/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. С. Затолочний
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 18.03.2022.