17 березня 2022 року
справа №380/8532/21
провадження № П/380/25033/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною відповіді, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19), Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3 код ЄДРПОУ 40108646) в якому просить:
-визнати відповідь №90зі41/12/02-2021 від 27.05.2021 протиправною;
-зобов'язати Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції надати на адресу ОСОБА_1 , відеозаписи із портативних відео реєстраторів №1051 та № 1254, які використовувались та переглядались старшим інспектором ВМАЗ УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мар'яною Копистко під час проведення перевірки за рапортом №7132ін/41/12/01-2021 від 20.04.2021.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції.
10.11.2021 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 про закриття провадження у справі № 380/8532/21 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Восьмим апеляційним адміністративним судом матеріали адміністративної справи №380/8532/21 надіслано Львівському окружному адміністративному суду, відповідно до супровідного листа від 24.11.2021 №380/8532/21/01-17/69092/21.
20.12.2021 після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Чаплик І.Д.
Ухвалою від 28.12.2021 суд прийняв справу до свого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.05.2021 позивач звернувся до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції із запитом №90зі від 21.05.2021 про доступ до публічної інформації з проханням надати на адресу АДРЕСА_1 , копії відеозаписів із портативних відеореєстраторів № 1051 та № 1254, які використовувались та переглядались старшим інспектором ВМАЗ УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мар'яною Копистко під час проведення перевірки за рапортом № 7132вн/41/12/01-2021 від 20.04.2021 року. Позивач вважає, що УПП у Львівській області ДПП не виконало вимоги ст. ст. 19, 34, 40, 68 Конституції України, ст. ст. 1, 22-24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не надало потрібної інформації та не повідомило про право на оскарження відповіді № 90зі/41/12/02-2021 від 27.05. 2021. На думку позивача, пропозиція у вигляді: «Прибувати до УПП у Львівській області ДПП за адресою: м. Львів, вул. Перфецького, 19, каб. 4», як спосіб надання інформації, а саме надання копій відеозаписів чи ознайомлення з ними за місцем знаходження розпорядника, як такий, що ускладнює доступ до інформації, а також є порушенням гарантії максимального спрощення процедури її одержання. Так як Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації», який встановлює, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Просив суд задоволити позов повністю.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач звернувся до Управління із запитом від 21.05.2021 на отримання публічної інформації, щодо отримання відеозаписів із портативних реєстраторів №1051 та №1254, які використовувались та переглядались старшим інспектором ВМАЗ УПП у Львівській області ДІЛІ старшим лейтенантом поліції Мар'яною Копистко під час проведення перевірки. 27.05.2021 Управлінням надано відповідь на запит, позивачу повідомлено про відсутність, на даний час, в Управлінні носіїв інформації, на яких можна надати копію збереженого відеозапису та позивачу запропоновано надати цифровий (оптичний) носій інформації для запису і передачі матеріалу у розмірі 12.5 ГБ (відсутність в Управлінні DVD-R дисків на час розгляду Запиту підтверджується довідкою, виданою начальником відділу забезпечення діяльності Управління - Р. Королишином). Відтак вважає, що дії Управління не містять ознак протиправності та не порушують норм чинного законодавства про доступ до публічної інформації. Зазначає, що Управління не відмовило у наданні інформації, а відтермінувало її подання до моменту наявності необхідних носіїв інформації, на які можна записати відеоматеріали. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в позові.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позо;вні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
21.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції із запитом №90зі від 21.05.2021 про доступ до публічної інформації з проханням надати на адресу АДРЕСА_1, копії відеозаписів із портативних відеореєстраторів № 1051 та № 1254, які використовувались та переглядались старшим інспектором ВМАЗ УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мар'яною Копистко під час проведення перевірки за рапортом № 7132вн/41/12/01-2021 від 20.04.2021.
Листом Департаменту патрульної поліції №90зі/41/12/02-2021 від 27.05.2021 позивачу повідомлено про відсутність на даний час в Управлінні носіїв інформації, на яких можна надати копію збереженого відеозапису та позивачу запропоновано надати цифровий (оптичний) носій інформації для запису і передачі матеріалу у розмірі 12.5 ГБ.
Позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів, оскільки вважає, що Законом України «Про доступ до публічної інформації», не передбачено надання лише частини інформації.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно з ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 вказаного Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей зазначеного Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в вказаній статті, у порядку, передбаченому вказаним Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини 1 та в частині 2 вказаної статті, вимоги зазначеного Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Згідно з ч.4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися вказаним Законом.
Пунктом б) частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ч. 2. ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 зазначеного Закону.
Як передбачено ч.2 ст. 22 вказаного закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 вказаного Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Судом встановлено, що УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції листом №90зі41/12/02-2021 від 27.05.2021 повідомило позивача про те, що відеозапис із портативних відеореєстраторів № 1051 та № 1254 по події 18.04.2021 збережений. Однак, повідомлено позивача : «що, оскільки в УПП у Львівській області ДПП відсутні носії інформації, на яких можна надати копію збереженого відеозапису, Ви можете надіслати (надати особисто) на адресу УПП у Львівській області ДПП (каб. № 4) цифровий (оптичний) носій інформації для запису та передачі Вам відеоматеріалу у розмірі 12,5ГБ».
Суд звертає увагу на те, що сторони у справі є суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації в розумінні положень ст.ст. 12,13 вказаного закону, відповідач у справі не приймав рішення про відмову у задоволенні запиту на публічну інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Приписами частини 3 вказаної статті встановлено, що розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 815/2873/18 (провадження №К/9901/3963/19).
Аналіз змісту приписів статті 22 Закону №2939-VI свідчить про те, що відповідь розпорядника інформації, у якій вказується, що інформація може бути одержана запитувачем у випадку надання ним цифрового (оптичного) носія інформації вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Таким чином, суд встановив, що відповідач всупереч п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надав позивачу достовірну, точну та повну інформацію на його запит, а також при наданні відповіді на запит порушив вимоги ч.2 ст. 22 вказаного Закону.
Особливістю Закону України «Про доступ до публічної інформації» є забезпечення набуття більшої відкритості та прозорості для громадян, що значно зменшує зловживання в конкретних правовідносинах з боку державних органів та суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб'єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб'єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків.
Висновки аналогічного характеру висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 в справі № 800/369/17.
Суд звертає увагу на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності своїх дій, щодо розгляду запиту позивача.
Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем фактично не було розглянуто запит позивача від 21.05.2021 у зв'язку з чим, було допущено протиправну бездіяльність щодо належного та своєчасного розгляду запиту позивача від 21.05.2021 і порушено права позивача на своєчасне отримання інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України закріплено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Одночасно суд, з метою належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись ч.2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати інший спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправною допущеної бездіяльності та зобов'язання відповідача надати на адресу ОСОБА_1 , відеозаписи із портативних відео реєстраторів №1051 та № 1254, які використовувались та переглядались старшим інспектором ВМАЗ УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мар'яною Копистко під час проведення перевірки за рапортом №7132ін/41/12/01-2021 від 20.04.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19), Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3 код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.05.2021.
Зобов'язати Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції надати на адресу ОСОБА_1 , відеозаписи із портативних відео реєстраторів №1051 та № 1254, які використовувались та переглядались старшим інспектором ВМАЗ УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мар'яною Копистко під час проведення перевірки за рапортом №7132ін/41/12/01-2021 від 20.04.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.