18 березня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8662/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Черн-Транс" (надалі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №281424 від 15.09.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що повна маса транспортного засобу не перевищувала допустимих норм, перевезення вантажу позивачем здійснювалось без перевищення габаритно-вагових обмежень щодо фактичної маси транспортних засобів, що дозволяє здійснення такого перевезення без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. В той же час, з огляду на те, що результати вимірювання не можна вважати правильними та достовірними, зважаючи на відсутність спеціальної методики та на неможливість встановлення точного показника навантаження на осі транспортного засобу з сипучим вантажем, відсутні підстави вважати, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням габаритно-вагових обмежень щодо навантаження на осі транспортного засобу. Крім цього, відповідачем не було дотримано принцип належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, що також свідчить про незаконність спірної постанови та необхідність її скасувати.
Представник відповідача у відзиві позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, оскільки за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 співробітниками Управління Укртрансбезпеки було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь становила всього 12200 кг, при нормативно допустимому - 11000 кг, згідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 1200 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 10,9 % більше допустимого показника. Крім того, позивач був належним чином поінформований про час та місце розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства, а його право бути присутнім під час розгляду та надавати пояснення (документи) жодним чином не було порушено.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 01.08.2021 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на перевірку №026496 від 27.07.2021, на а/д М-14 км 21+434м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, в ході проведення якої був зупинений транспортний засіб марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу співробітниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь становила 12 200 кг., при нормативно допустимому 11 000 кг. згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 1 200 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 10,9 % більше допустимого показника.
За цим фактом 01.08.2021 посадовими особами Уктрансбезпеки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідку про результати здійснення контролю; розрахунок плати за проїзд.
Матеріали перевірки стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2021 №281424, якою позивачу нараховано штраф за порушення абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 17000 грн..
Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 ''Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті'' погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. Зокрема Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 ''Про упорядкування структури Укртрансбезпеки'', а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 12.10.2020 з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь.
Цим же наказом було затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 ''Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті''. Положення передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.
Так, повноваження Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки поширюються на територію Кіровоградської і Черкаської областей.
Таким чином, відповідач є належним суб'єктом щодо притягнення автомобільних перевізників до відповідальності за порушення ними законодавства про автомобільний транспорт та застосовуються до них адміністративно-господарських штрафів.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі по тексу - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень
Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до пп. 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пункт 21 Порядку №879 визначає, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
При цьому, п.22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Так, з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 було затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).
Згідно з п. 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
П. 4 цих Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2 %.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, які здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 16 Порядку № 1567 визначено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Відповідно пункту 20 Порядку № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено те, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
При цьому, пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу слугував факт порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, а саме ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за вчинення якого передбачена абз.15 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.
При цьому, підставою прийняття вищевказаної постанови стали матеріали здійснених посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення 01.08.2021 габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та який на праві власності належить позивачу та використовувався ним як автомобільним перевізником, що не заперечується.
Так, в ході зважування встановлено перевищення зазначеним транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зокрема, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на одинарну вісь - 12 200 кг, при нормативно допустимих 11 000 кг, тобто на 1 200 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні складає на 10,9 % більше допустимого показника.
Дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів у водія автомобіля, під час проведення рейдової перевірки, були відсутні, що не заперечується.
Положення п. 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням вагових параметрів, зокрема, навантаження на одиночну вісь - 11 т.
Отже, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як в даному випадку навантаження на одиночну вісь транспортного засобу, вже свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу.
Судом враховано, що за результатами зважування перевантаження виявлено лише на одиночну вісь автомобіля, тоді як по іншим осям було нижче норми допустимого, а загальна маса нижче допустимої. Разом з тим, п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження, зокрема, на одиночну вісь - понад 11 т, перевищення чого і було встановлено посадовими особами Укртрансбезпеки.
Суд вважає за необхідне зазначити, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на всі осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
В даному випадку позивачем здійснено перевезення вантажу, при якому навантаження на одиночну вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 10,9%, що позивачем і не заперечується.
Як зазначалося, п. 3 ч. 1 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до пункту 4 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У даній справі перевищення навантаження на одиночну вісь становить більше 2%.
Відносно доводів позивача про відсутність відповідної Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, суд зазначає наступне.
В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку".
При цьому, змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" пункт 19 Порядку № 879 взагалі виключено.
Таким чином, з огляду на виключення пункту19 Порядку № 879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17 (провадження №К/9901/24144/18).
Щодо розгляду 15.09.2021 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як зазначалось, пунктом 26-27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже, з аналізу вказаних вище норм вбачається, що розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт передує повідомлення суб'єкта господарювання про час та місце такого розгляду. Натомість, право розгляду справи без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання надає неявка такої особи за умови її належного повідомлення про час та місце розгляду справи.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а, №482/9/17 вказав про те, що повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим органом справи, яка її стосується.
Факт неповідомлення особи, яка притягується до відповідальності про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є підставою для визнання постанови у такій справі неправомірною, та такою, що винесена з порушенням встановленої процедури, оскільки .
Суд зазначає, що особі, до якої застосовується штрафна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Водночас зміст вказаного обов'язку не вичерпується надсиланням лише тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Таким чином, обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи до дати розгляду справи.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.
Представник відповідача у поданому відзиві зазначив про те, що повідомленням про розгляд справи (№ 72971/726.2/24-21 від 06.09.2021), яким Позивача було запрошено прибути на розгляд на 15.09.2021 та яке направлено Позивачу 09.09.2021 рекомендованим листом (поштовий трек код 2500906798107). Згідно із виписки із офіційного сайту "УКРПОШТА" чітко вбачається, що 09.09.2021 поштове відправлення було прийнято на поштовому відділені, а 24.09.2021 було вручене за довіреністю.
Разом з тим, до матеріалів відзиву не долучено відповідної копії повідомленням про розгляд справи (№72971/726.2/24-21 від 06.09.2021) та доказів його направлення позивачу, що не дає можливості для суду перевірити факт направлення/вручення такого відправлення. Більше того, представник вказав, що поштове відправлення вручено за довіреністю лише 24.09.2021, тобто вже після винесення спірної постанови.
Водночас, позивач заперечує взагалі факт отримання зазначеного рекомендованого повідомлення, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 74 КАС України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Згідно з п. 62 цих Правил, у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Пунктом 94 Правил визначено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.
Отже, допустимим доказом належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду його справи про порушення є примірник відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, допустимий доказ належного повідомлення, а саме примірник відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу, відповідач до суду не надав, у зв'язку із чим суд вважає, що позивача не було проінформовано про розгляд його справи про порушення вимог ст.60 Закону №2344, що позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи та можливості надати відповідні докази, висловити свої заперечення тощо.
Вирішуючи даний спір по суті, суд керується основними засадами адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України, а саме оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень має бути прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та у зв'язку з цим вважає, що постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача є незаконною та такою, що порушує його права та інтереси.
Таким чином, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від15.09.2021 №281424 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2270 грн. (а.с.12).
Відповідно п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби безпеки на транспорті" від 26.06.2015 №592 утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.
З наведеного вище вбачається, що управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, як і інші територіальні органи, було створено без статусу юридичної особи та не мало власних рахунків в органах Державної казначейської служби.
Згідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" та наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 №340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області в Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Таким чином, відповідач у справі є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи.
Відтак, у порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст.6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №281424 від 15.09.2021.
Стягнути на користь приватного підприємства "Черн-Транс" (код 37297539) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн..
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько