14 березня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/11015/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області
третя особа: ТОВ "Оллвуд"
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0897004-2406-1118 від 21.09.2021 прийняте ГУ ДПС у Кіровоградській області про нарахування 267246,23 грн. податкового зобов'язання.
Ухвалою суду від 13.01.2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.60).
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (вх.№4620/22 від 03.02.2022).
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№7293/22 від 22.02.2022).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 13.03.2000 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.22. Виробництво щитового паркету; 16.24 Виробництво дерев'яної тари (а.с.12-14).
ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллвуд", видом діяльності якого є: 16.10. Лісопильне та стругальне виробництво; 16.21. Виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону; 16.22. Виробництво щитового паркету; 16.23. Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24. Виробництво дерев'яної тари (а.с.16-19).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить комплекс нежитлових будівель загальною площею 4048 м2, розташованих за адресою АДРЕСА_1 (а.с.20). Право власності на зазначені нежитлові будівлі виникло на підставі свідоцтва виданого 20.10.2009 р. приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області (а.с.22) та договору дарування від 27.02.2017 р. №163 (а.с.21)
В зв'язку з наявністю у позивача вказаного вище об'єкту нерухомого майна, відповідачем сформовано:
податкове повідомлення - рішення №0897004-2406-1118 від 21.09.2021 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 267246,23 грн. за 2020 рік (а.с.10).
Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
З огляду на пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 стаття 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Разом з тим, у підпункті 266.2 статті 266 ПК України, наведено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
З огляду на пп."ґ" пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі промислові та склади.
У постанові Верховного Суду від 17.02.2020 р. у справі №820/3556/17 (провадження №К/9901/23672/18) сформовано правовий висновок відповідно до якого застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі за текстом - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням) включають: будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; будівлі підприємств чорної металургії; будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості; будівлі підприємств легкої промисловості; будівлі підприємств харчової промисловості; будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості; будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості; будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості; будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, видом його діяльності за класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. №457 (далі за текстом - КВЕД) є, зокрема 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.22. Виробництво щитового паркету; 16.24 Виробництво дерев'яної тари.
У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності.
Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.
Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Переробна промисловість - усі види економічної діяльності, віднесені до секції C "Переробна промисловість". До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво. Використання машин і устаткування для виконання економічної діяльності характерне не тільки для секції C.
Оскільки види економічної діяльності 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.22. Виробництво щитового паркету; 16.24 Виробництво дерев'яної тари відповідно до КВЕД класифікуються у секції С "Переробна промисловість", яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.
Позивачем надано до суду акт №41 від 03.08.2021 р., складений Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (а.с.26-42), у яких відображено використання ФОП ОСОБА_1 нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 , у господарській діяльності.
Натомість відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем не здійснюється господарська діяльність та не використовуються нежитлові приміщення, розташовані у АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідно до пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, нежитлові приміщення, належні на праві власності ОСОБА_1 та які використовуються ним у промисловому виробництві не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, а тому у податкового органу не було правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача піддягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2672,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0897004-2406-1118 від 21 вересня 2021 року, винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у сумі 267 246,23 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 2672,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко