18 березня 2022 рокум. Ужгород№ 260/311/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
20 січня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що згідно поданої ним заяви на перерахунок від 02.11.2020 року відповідач буде виплачувати 60% заробітної плати, що становить 61578,10 грн., яка у відповідності до ст.86 ч.15 Закону "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, що на той час складало 17690,00 грн., а рішення ЗОАС у справі № 260/855/20 не містить зобовязання щодо проведення перерахунків пенсії, які би могли в майбутньому виникнути із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмежень граничним розміром та з врахуванням інших довідок.
25 січня 2022 року ухвалою суду було зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати суду в термін 7 днів з дня отримання ухвали пенсійну справу ОСОБА_1 . Запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
01 лютого 2022 року до суду від відповідача надійшла пенсійна справа позивача.
22 лютого 2022 року відповідач надав суду Відзив на позову, в якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. Також пенсійний орган зауважив, що приписи ч.1 ст.2 ЗУ № 3668-VI, встановлюють , що з 01.10.2011 року обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та яка застосовується до категорії пенсіонерів. яким пенсія призначена відповідно до Закону № 1789., а тому Головним управлінням обгрунтовано та правомірно здійснено перерахунок пенсії позивачу із обмеженням її максимальним розміром.
Також відповідач в обгрунтування своєї позиції посилається на рішення ЄСПЛ щодо наявності принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також на Рішення КСУ від 26.12.2011 року.
Вивчивши матеріали справи, пенсійну справу позивача, суд дійшов до наступних висновків.
Обставини встановлені судом.
22.10.2001 року ОСОБА_1 , працюючий в органах прокуратури, була призначена пенсія за вислугу років .
06 березня 2020 року Прокуратурою Закарпатської області ОСОБА_1 була видана Довідка № 18 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, в якій зазначено, що вона видана :
- відповідно до рішення КСУ від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2 та ПКМУ № 657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури" розмір заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою Прокурор області. Усього -59101,46 грн.
31 липня 2020 року ЗОАС прийнято рішення у справі № 260/855/20, яким зобовязано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (в первинній редакції), починаючи з 01 січня 2020 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження граничним розміром, на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 06 березня 2020 року №18-85-вих.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
03 серпня 2020 року рішення набрало законної сили.
04.11.2020 року о 09-32 годині відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача. де зазначено:
- загальний процент пенсії від заробітку- 90
-розмір пенсії з надбавками -92835,14 грн.
-максимальний розмір пенсії -17120 грн.
04.11.2020 року о 09-38 годині відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, де зазначено:
- загальний процент пенсії від заробітку- 60
основний розмір пенсії від середнього заробітку- 61578 грн.
-максимальний розмір пенсії -17120 грн.
02.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. До заяви додав:
-Довідку № 21 від 27.10.2020 року Закарпатської обласної прокуратури, в якій зазначено розмір заробітної плати позивача за нормами чинними на 11.09.2020 року, де загальна сума вказана 102630 грн.
Згідно перерахунку пенсії позивача від 31.12.2020 року на виконання рішення ЗОАС №260/885/20 від 31.07.20 року :
- загальний процент пенсії від заробітку -90
-основний розмір пенсії від середнього заробітку- 53191 грн.
-максимальний розмір пенсії-17690 грн.
Відповідно до Довідки ГУ ПФУ № 1717 від 20.10.21 року пенсія ОСОБА_1 станом на жовтень 2021 року становить 18 540 грн.
22.01.2021 року заступником начальника відділу перерахунків пенсій № 1 ГУ ПФУ в Закарпатській області на адресу позивача був направлений лист, в якому повідомлено , що пенсійним органом виконано рішення суду по справі 260/885/20, на підставі якого позивачу призначено пенсію в розмірі 53640,81 грн. згідно довідки від 06.03.2020 року з визначенням різниці, яка була доплачена після надходження коштів з бюджету.
Також повідомлено, що 02.11.2020 року на підставі поданої заяви позивача про перерахунок пенсії та довідки № 227-вих 2020 з 01.10.2020 року йому перераховано пенсію та встановлено новий розмір пенсії в сумі 17 120 грн. з обмеженням не більше 10 мінімальних пенсій.
Мотиви та норми права застосовані судом.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697) та на цій підставі втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697 (в первісній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015) до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697 внесено зміни, зокрема, вказану частину викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Однак рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України визнано такими, що не відповідає Конституції України. Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що до повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року № 22-рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009 (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р (II)/2019:
1. Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Установлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
З огляду на це, суд дійшов висновку, що у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, позивач, якому пенсію призначено відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), в силу вимог частини 20 статті 86, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, починаючи з 01.10.2020.
Отже позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на підставі довідки 21 № 209-вих.2020 від 27.10.2020 року, Закарпатської обласної прокуратури про розмір заробітної плати за нормами чинними на 11.09.2020.
Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем протиправно здійснено наведений перерахунок пенсії із розрахунку 60% від заробітної плати з обмеженням максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами посилаючись на те, що до такого перерахунку розмір її пенсії визначався із розрахунку 90% та на момент призначення пенсії за Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ обмеження розміру пенсії не застосовувалось.
В свою чергу, обґрунтовуючи правомірність свого рішення в частині перерахунку пенсії позивача із розрахунку 60% від заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру, відповідач посилається на положення ч.ч.2, 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, в редакції на дату проведення перерахунку пенсії.
Проте, відповідач при проведенні перерахунку пенсії позивача помилково застосував положення ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, з огляду на наступне.
Так, позивач набув право на пенсію з вересня 2011 року.
Відповідно до ч. 2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, що діяв на час набуття права позивача на пенсію, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно наявного в матеріалах справи протоколу призначення позивачу пенсії, останній призначено пенсію за вислугу років з розрахунку 90% від заробітку.
Відповідач не оспорює, що пенсія позивачу була призначена з розрахунку 90% від заробітку, однак, вважає, що при проведенні перерахунку пенсії позивача у 2020 році відсотковий розмір пенсії має бути застосований у відповідності до вимог ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, в редакції на дату проведення перерахунку пенсії, а саме 60%.
Однак, суд вважає, що вказані доводи відповідача є помилковими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Тобто, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, на яку посилається відповідач, стосується порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
В свою чергу, у спірному випадку позивачу було здійснено саме перерахунок пенсії, а тому, у відповідача не було підстав для застосування наведених вимог ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII.
Як зазначалось вище, питання щодо перерахунку пенсії регулюється положеннями ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно Рішення Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року підлягає застосуванню в первинній редакції.
Наведені положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII не містять вимог щодо зміни при перерахунку пенсії відсоткового значення вже призначеної пенсії, тобто, цей показник є незмінним, а тому суд вважає, що застосувавши при перерахунку пенсії 60% на підставі ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII, яка стосується порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, відповідач діяв протиправно.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо застосування обмеження максимального розміру виплати пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов'язання здійснити відповідний перерахунок, суд зазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача з 1 жовтня 2020 року) Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу",;Про прокуратуру", Про статус народного депутата України", Про Національний банк України",Про Кабінет Міністрів України", Про дипломатичну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування",Про судову експертизу", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", ;Про наукову і науково-технічну діяльність", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",;Про пенсійне забезпечення",Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року, "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, позивач зазначає, що вказані норми Закону №3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Однак, суд вважає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Суд зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то суд приходить до висновку, що на неї поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI.
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20.
Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплатити пенсії за вислугу років позивачу відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Закарпатської обласної прокуратури № 21 від 27 жовтня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати зазначеної у довідці Закарпатської обласної прокуратури № 21 від 27 жовтня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( код ЄДРПОУ 20453063 ) м. Ужгород, пл. Народна, 4 м. Ужгород здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплатити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Закарпатської обласної прокуратури № 21 від 27 жовтня 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом тридцяти днів.
СуддяЗ.Б.Плеханова