26 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/3562/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
за участі осіб, які беруть участь у справі:
представника ГУ ДПС в Закарпатській області - Крупа-Газуда М.В.
представника ОСОБА_1 - Пітух В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу та зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач - Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 237204,92 грн. по платежам: 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 220 593,89 грн., в т.ч. пеня у розмірі 61 582,19 грн.; 30 11011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 16 611,03 грн., в т.ч. пеня у розмірі 4 640,80 грн".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11 грудня 2020 року через канцелярію суду представником відповідача - адвокатом Пітух В.І, подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та заяву про розгляд справи в порядку загального провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року задоволено клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження та призначено підготовче провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року замінено Головне управління ДПС у Закарпатській області на правонаступника.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 вказує на те, згідно повідомлення ТОВ «Кей-Колект» вих. №И_4965_731821 про анулювання боргу від 05 лютого 2016 року, прощення боргу здійснено у 2016 році. Підставою заявлення вказаного позову, слугувало анулювання боргу ТОВ «Кей-Колект» по кредитному договору №11003005001 від 11.05.2006 року укладеному між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 23 грудня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» прийняло рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав майновому поручителю - ОСОБА_2 , шляхом реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказаний житловий будинок в рахунок погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором. Реєстрація права власності за ТОВ « Кей-Колект» на переданий в іпотеку житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коблева А.М. 23 грудня 2015 року, номер запису про право власності 12697464. При цьому ТОВ «Кей-Колект» у зв'язку із задоволенням вимог за рахунок предмету іпотеки, шляхом набуття на нього права власності - здійснило анулювання заборгованості за кредитним договором у сумі - 43 617,87 дол. США про, що повідомлено позичальника - ОСОБА_1 повідомленням від 05 лютого 2016 року №И_4965-731821. ОСОБА_2 не погодившись із вказаним рішенням державного реєстратора та здійснила його оскарження в судовому порядку. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07 листопада 2017 року по справі №303/1936/16-ц (головуючий суддя Куцір Ю.Ю.), яке набуло законної сили на підставі Постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коблєвої Алли Михайлівни, про державну реєстрацію права власності за ТОВ « Кей-Колект» на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за індексним номером 27408335 від 23.12.2015 року. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ « Кей-Колект» на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за номером 12697464 від 23.12.2015 року (доказ надається). Таким чином, Новому кредитору - ТОВ «Кей-Колект» у зобов'язанні що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11003005001 від 11 травня 20016 року - відмовлено у задоволенні вимог у позасудовому порядку, на підставі іпотечного застереження та відповідно відновлено становище що існувало - повідомлення про анулювання боргу втратило свою чинність.
16 грудня 2020 року Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому такий повністю заперечував проти задоволення позову, вказуючи на те, що згідно повідомлення ТОВ «Кей-Колект» вих. №И_4965_731821 про анулювання боргу від 05 лютого 2016 року, прощення боргу здійснено у 2016 році по заборгованості станом на 31 грудня 2015 року.
У судовому засіданні представник Головного управління ДПС у Закарпатській області підтримала первісний позов та просила його задоволити, а також відмовити у зустрічному позові, як безпідставному.
Представник ОСОБА_1 у судовому засідання підтримав зустрічну позовну заяву та просив таку задоволити, просив відмовити у задоволенні первісного позову.
Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ГУ ДПС в Закарпатській області звернулось із адміністративним посеред підстав заявленого адміністративного позову, Позив за сервісним позовом зазначає що стягувана заборгованість виникла у зв'язку з отриманим відповідачем доходом у 2015 році, як додаткове благо від ТОВ «Кей-Колект». Станом на 07.10.2020 за Відповідачем рахується податковий борг у розмірі 237 204,92 грн.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт №13/13-05/2192203370 від 02.01.2019 та винесено повідомлення рішення від 21.02.2019, а саме:
ППР №0002421305 від 21.02.2019, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
ППР №0002411305 від 21.02.2019, яким визначено грошове зобов'язання у сумі 158 841,70 грн. (127 073,36 грн. за податковими зобов'язаннями та 31 768,34 грн. за штрафними санкціями) по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
ППР №0002431305 від 21.02.2019, яким визначено грошове зобов'язання у сумі 11 970,23 грн. (9576,18 грн. за податковими зобов'язаннями та 2394,05 грн. за штрафними санкціями) по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
Позивач за первісним позовом зазначає що вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались ні в адміністративному порядку, ні в судовому відтак вважає що борг є узгодженим.
Позивач ГУ ДПС у Закарпатській області зазначає, що стягувана заборгованість виникла у зв'язку з отриманим відповідачем доходом у 2015 році.
Згідно повідомлення ТОВ «Кей-Колект» вих. №И_4965_731821 про анулювання боргу від 05 лютого 2016 року, прощення боргу здійснено у 2016 році по заборгованості станом на 31 грудня 2015 року.
Обов'язок здійснення декларування отриманого додаткового блага - згідно Податкового кодексу встановлюється на протязі річного звітного періоду, тобто до кінця 2016 року.
Вказане повідомлення про анулювання боргу ТОВ «Кей-Колект» відправило в т.ч. і до відома органу податків та зборів в лютому 2016 року.
Посилаючись на приписи п.57.3 та ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1. - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплати нараховану суму грошового зобов'язння протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Позивач за первісним позовом зазначив що у зв'язку з надісланням податкової вимоги №159101-52 від 27.05.2019 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями засобами потового зв'язку рекомендованим листом, яке було отримано Відповідачем - 07.06.2019 року.
Судом в ході розгляду справи зобов'язано Позивача надати уточнюючі документи та встановлено, що останній отримав інформацію від ТОВ «Кей-Колект» в лютому 2016 року, про наявність анулюваного - прощеного боргу.
Згідно запиту від 04.09.2018 ГУ ДПС в Закарпатській області просив ТОВ «Кей-Колект» надати уточнюючу інформацію відображену в податкових розрахунках за формою Д-1ДФ за 2015 рік.
Лисом від 17.09.2018 №17/09-18/17 ТОВ «Кей-Колект» повідомило що здійснило прощення - анулювання боргу ОСОБА_1 за ознакою доходу « 126» дохід у вигляді докового блага по фізичній особі на загальну суму 43 617,87 дол США що складало за курсом НБУ складало 1046858,03 грн. Дана сума була відображена в уточнюючому розрахунку Ф1-ДФ №5 за 4 квартал 2015 року. Таким чином ТОВ «Кей-Колект» виконав функції податкового агента щодо зазначеної суми у відповідності до вимог чинного законодавства України.
19 листопада 2-18 року згідно Наказу №1899 ГУ ДФС у Закарпатській області призначило проведення позапланової документальної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з 20.12.2018 тривалістю 3 робочі дні.
За наслідками перевірки Позивачем складено Акт від 02.01.2019 №13/13-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення, а саме неподання до органу ДФС податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік в результаті чого перевіркою нараховано 127 073,36 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
Вказаний Акт перевірки було направлено відповідачу та згідно відмітки Укрпошти та не вручено Відповідачу.
В подальшому Позивач надіслав на адресу Відповідача податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 року №0002421305 №0002422305 №0002431305 розрахунок штрафної санкції за неподання звітності, розрахунок штрафної санкції по податку на доходи фізичних осіб, розрахунок штрафної санкції по податку на доходи фізичних осіб, розрахунок штрафної санкції з військового збору.
З адміністративним позовом Відповідач звернувся в жовтні 2020 року.
Суд враховує, що стягувана заборгованість виникла у зв'язку з отриманим відповідачем доходом у 2015 році.
Згідно повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу від 05 лютого 2016 року, прощення боргу здійснено у 2016 році по заборгованості станом на 31 грудня 2015 року.
Обов'язок здійснення декларування отриманого додаткового блага - згідно Податкового кодексу встановлюється на протязі річного звітного періоду, тобто до кінця 2016 року.
Вказане повідомлення про анулювання боргу ТОВ «Кей-Колект» відправило в т.ч. і до відома органу податків та зборів.
Будучи обізнаним в 2016 році про наявність анулюваного - прощеного боргу, його невідображення в щорічній декларації та несплату, Позивач здійснив перевірку в лютому 2019 року.
З адміністративним позовом Відповідач звернувся в жовтні 2020 року, тобто з порушення строку в 1095 днів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно припису ст. 102 ПК України, статті 102 ПК України, зокрема пунктом 102.1 визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право забезпечено і на стягнення пені, а саме протягом 1095 днів.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення податкового боргу в т.ч. пені може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі №816/1369/17, від 14.03.2020р. у справі № 822/533/17.
Щодо заявленого зустрічного позову.
Позивач за зустрічним позовом вказував, що йому стало відомо про наявність податкових повідомлень-рішеннь наприкінці листопада 2020 з отриманого адміністративного позову від 26 жовтня 2020 Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу.
Так підставами заявленого адміністративного позову про стягнення податкового боргу, ГУ ДПС в Закарпатській області зазначало, що стягувана заборгованість виникла у зв'язку з отримання мною доходом у 2015 році, як додаткове благо від ТОВ «Кей-Колект». За наслідками проведеної перевірки складено Акт №13/13-05/2192203370 від 02.01.2019 та винесено повідомлення рішення від 21.02.2019.
Не погодившись із заявленим адміністративним позовом, ОСОБА_1 здійснено оскарження повідомлень-рішень від 21.02.2019.
Судом вставлено, що 11 травня 2006р. між ПАТ «Укрсиббанк» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11003005001 згідно з яким (Первісний кредитор) надав кредит в сумі 65000,00 доларів США 00 центів, на умовах визначених договором, з кінцевим терміном повернення 11 травні 2013 року (доказ надається).
З метою забезпечення вимог за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 (Іпотекодавець), 11 травня 2006 року було укладено договір іпотеки №11003005001, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. за реєстром номером 2677 у відповідності до якого, п. 1.1. в іпотеку банку передано нерухоме мано - домоволодіння, загальною площею 199,50 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (доказ надається).
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ПАТ «Укрсиббанк» 16.09.2009 року звернувся із позовною заявою до Мукачівського міськрайоннного суду, у відповідності до якої Банком заявлено позовну вимогу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Посеред заявлених вимог, ПАТ «Укрсиббанк» вказував на те що, згідно умов п. 5.5. Кредитного договору у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій в порядку встановленому розділом 11 Кредитного договору.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 умов Кредитного договору вимогою від 22.05.2009р. за №38/395-87, яку отримав позичальник 25.05.2009р. згідно поштового повідомлення про отримання строк повернення кредиту було визнано таким, що настав і Позичальнику було запропоновано виконати свої зобов'язання: сплатити заборгованість по поверненню кредиту в повному обсязі та сплатити проценти протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. Після вручення листа вимоги, Позичальник проблемну заборгованість - не сплатив. У зв'язку із зазначеним, на підставі п.п. 5.5., 11.1., Банк визнав термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2011 року по справі №2-3662/11 позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором 11003005001 від 11.05.2006 року в розмірі - 436606,70 грн. та судові витрати на загальну суму - 1820,00 грн.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду набрало законної сили 30 грудня 2011 року, та видано виконавчі листи - по справі 20 грудня 2012 року.
Таким чином, первісний кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у вересні 2009 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника та поручителя.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк».
11 червня 2012 року між АКБ «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №4. Згідно цього договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, сплатив первісному кредиторові ціну права вимоги, став кредитором за кредитними договорами. За цим договором новий кредитор одержав право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань. До нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
23 грудня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» прийняло рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на вказаний житловий будинок в рахунок погашення заборгованості. Реєстрація права власності за ТОВ « Кей-Колект» на переданий в іпотеку житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коблева А.М. 23 грудня 2015 року, номер запису про право власності 12697464.
При цьому ТОВ «Кей-Колект» у зв'язку із задоволенням вимог за рахунок предмету іпотеки, шляхом набуття на нього права власності - здійснило анулювання заборгованості за кредитним договором у сумі - 43 617,87 дол. США про що повідомлено позичальника - ОСОБА_1 повідомленням від 05 лютого 2016 року №И_4965-731821.
У відповідності до вказаного повідомлення боргу кредитор повідом що здійснив анулювання заборгованості у сумі - 43 617,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2015 року складало 1 046 858,03 гривень з яких: заборгованість по основній сумі кредиту : 26 599,75 дол.США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2015 року складає 638 411,80 грн.; заборгованість по процентам: 17 018,12 дол.США, що за курсом НБУ станом на 31.12.2015 року складає 408 446,23 грн.
ОСОБА_2 не погодившись із вказаним рішенням державного реєстратора здійснила його оскарження в судовому порядку.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07 листопада 2017 року по справі №303/1936/16-ц, яке набуло законної сили на підставі Постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 липня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коблєвої Алли Михайлівни, про державну реєстрацію права власності за ТОВ « Кей-Колект» на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за індексним номером 27408335 від 23.12.2015 року.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ « Кей-Колект» на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за номером 12697464 від 23.12.2015 року (доказ надається).
Таким чином, Новому кредитору - ТОВ «Кей-Колект» у зобов'язанні що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11003005001 від 11 травня 20016 року та Договору іпотеки №11003005001 посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцуські-Торжаш В.Л. за реєстром номером 2677, - відмовлено у задоволенні вимог у позасудовому порядку, на підставі іпотечного застереження, та відповідно відновлено становище що існувало - повідомлення про анулювання боргу втратило свою чинність.
Щодо відсутності підстав для виникнення додаткового блага при здійснення анулювання боргу кредитором внаслідок прийняття предмету іпотеки у власність.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Слід враховувати й положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й основним засадам податкового права, проголошеним у статті 4 Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене, оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Кей-Колект» прийняло рішення від 31.12.2015 про анулювання/прощення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , у зв'язку з реєстраціє права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання зобов'язанням за кредитним договором, на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Відповідно до частини першої-третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Майно набуто у власність ТОВ «Кей-Колект» в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, які передбачені Кредитним договором. Після переходу Майна у власність Іпотекодержателя на підставі іпотечного застереження, яке містилось у іпотечному договорі, зобов'язання Іпотекодавця за Кредитним договором вважаються виконаними, а зобов'язання Іпотекодавця та дія Іпотечного договору припиняються (ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не отримував прощення (анульовання) суми боргу ТОВ «Кей-Колект», оскільки визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Аналогіна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 по справі №802/1728/16-а адміністративне провадження №К/9901/37647/18.
Щодо здійснення прощення боргу поза межами строків позовної давності.
Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
З 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71- VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, запроваджено військовий збір.
Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України. Згідно з п. 162.1 ПК платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПК України (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України).
Відповідно до п.п. «в» 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу IV ПК України за нарахування та утримання збору, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема: в інших випадках - за її податковою адресою.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок про отримання позивачем у 2015 року доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 638 411,80 грн, з якого позивачем не було сплачено, зокрема податок на доходи фізичних осіб.
Слід зазначити, що обов'язок щодо самостійної сплати сум податку з доходу фізичної особи, отриманого у вигляді анульованого (прощеного) боргу, та відображення зазначених сум у річній податковій декларації, виникає у платника податків за наявності, зокрема такої обов'язкової умови як ануляція боргу здійснюється за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним з процедурою банкрутство, до закінчення строку позовної давності.
В даному випадку судом встановлено, що Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2011 року по справі №2-3662/11 позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором 11003005001 від 11.05.2006 року в розмірі - 436606,70 грн. та судові витрати на загальну суму - 1820,00 грн., яке набрало законної сили 30 грудня 2011 року.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України (тут і далі, в редакції чинній станом на момент прийняття заочного рішення у справі №2-3662/11) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Вказана позиція узгоджується з позицією викладеною Великою Палатою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Отже, в даному випадку ТОВ «Кей-Колект» здійснено прощення заборгованості за кредитним договором №11003005001 від 11.05.2006 за період з 11.05.2006 до 31.12.2015 за межами строків позовної давності, що виключає застосування до вказаних правовідносин пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Так, згідно зі ст.3 розділу І Закону №321-VІІІ підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України вирішено доповнити пунктом 8 наступного змісту: « 8. Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».
Таким чином, до додаткового блага платника податку належить основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, до закінчення строку позовної давності, яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
При цьому до додаткового блага не належить сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Отже, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла після 01.01.2014 і не була погашена після цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора.
При анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла до 01.01.2014 і не була погашена до цієї дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), яка не погашена до 1 січня 2014 року та яка перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора, за мінусом різниці між сумою такого основного боргу в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014.
Вказана правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.11.2018 у справі №820/4692/17.
Як передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
А відповідно до вимог статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення позовних вимог зустрічного позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 - відмовити.
2. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.
3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21 лютого 2019 року № 0002421305, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.;
4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21 лютого 2019 року № 0002411305, яким визначено грошове зобов'язання у розмірі158 841,70 грн.;
5. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 21 лютого 2019 року № 0002431305, яким визначено грошове зобов'язання у сумі 11970,23 грн.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2372,10 (дві тисячі триста сімдесят дві гривні 10 коп.) що сплачений згідно квитанції № 062910048 від 16 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 грудня 2021 року (після виходу судді з відпустки).
СуддяС.А. Гебеш