79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.03.2022 Справа № 914/42/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Укрграніт”, м.Львів
до відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Львів
про: стягнення 124367,09грн заборгованості за договором купівлі-продажу №23/03 від 23.03.2020
Суддя У.І.Ділай
Без участі представників сторін
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022, справу №914/42/22 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
08.02.2022 від позивача до суду надійшла заява про долучення оригіналів документів для огляду.
08.02.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про закриття провадження в частині стягнення з відповідача 50000,00грн (у зв'язку із сплатою після відкриття провадження у цій справі) та відповідно просить стягнути з відповідача 59440,13грн основного боргу, 11364,91грн інфляційних втрат та 3562,05грн 3% річних.
15.03.2022 від позивача до суду надійшла заява про долучення доказів здійснення витрат на правову допомогу.
Станом на 12.03.2022 від відповідача до суду відзив не надходив.
Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 7901414352670 відповідач отримав поштове відправлення (ухвалу від 10.01.2022) 17 січня 2022 року.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 10.03.2022. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між сторонами укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №23/03 від 23.03.2020, відповідно до п. 1.1. позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити наступні товари: відсів гранітний фр.0-5мм.
23 березня 2020 року між сторонами укладено специфікацію до договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №23/03 від 23.03.2020, за умовами якої визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, сума по найменуванню з ПДВ.
Згідно з п. 5.4. договору передбачено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п.4.2 договору.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2. договору, проте, у будь-якому випадку, після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, які підтверджують належну якість товарів (сертифікат, паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН, інших первинних документів, які передбачені для такого виду товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством України строки.
Згідно з п. 4.3. договору покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий Товар на протязі від 30 до 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених в п.4.1. та 4.2. договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом із описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання, постачальником взятих на себе зобов'язань.
Як зазначено в позові, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 359440,13грн. В підтвердження зазначеного до позову долучено копію видаткової накладної №147 від 29.08.2020 (оригінал оглянуто судом). Поставка товару виконана належним чином, накладна підписана без зауважень. Однак, в порушення умов договору за отриманий товар відповідач розрахувався частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 109440,13грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору повністю не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ “Компанія Укрграніт” подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 109440,13грн основного боргу. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував 11364,91грн інфляційних втрат та 3562,05 грн 3% річних.
Після відкриття провадження у цій справі відповідач сплатив 50000,00грн основного боргу.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №23/03 від 23.03.2020, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією видаткової накладної, долученою до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено.
Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості поставленого товару є підставною. При цьому суд враховує, що після відкриття провадження у цій справі відповідач частково сплатив основний борг в розмірі 50000,00грн, відтак в цій частині провадження підлягає закриттю. В частині стягнення 59440,13грн основного боргу вимоги підлягають задоволенню.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11364,91грн інфляційних втрат слід задоволити.
Стосовно вимоги про стягнення 3562,05грн 3% річних слід зазначити, що позивачем допущені арифметичні помилки в нарахуванні. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 3561,02грн 3% річних. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 12405,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.
До матеріалів справи долучено копію договору №21/31 про надання правової допомоги від 02 серпня 2021 року, копію додаткової угоди №9 від 02.08.2021, копію акту про приймання-передачі наданих послуг №6 від 11.02.2022, копію ордера серії ВС №1117513 від 30.12.2021 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000686 від 08 вересня 2017 року.
Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.
Відповідач не заперечив проти поданої заяви.
Відповідно до акту про приймання-передачі наданих послуг №6 від 11.02.2022, виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги: аналіз первинних документів, підготовка позовної заяви та розрахунку, підготовка клопотань.
Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 12405,00грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (79053, м.Львів, вул. В.Великого, 54; ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Укрграніт” (79049, м.Львів, вул.Вернадського, 8/70, ідентифікаційний код 41302717) 59440,13грн основного боргу, 11364,91грн інфляційних втрат, 3561,02грн 3% річних, 12405,00грн витрат, пов'язаних з правничою допомогою та 2270,00 грн судового збору.
3.У задоволенні решти вимог - відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 17.03.2022.
Суддя Ділай У.І.