номер провадження справи 33/2/22
18.03.2022 Справа № 908/166/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи № 908/166/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (проспект Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117; ідентифікаційний код 30115243)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 6146,02 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" з позовом до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" про стягнення 6146,02 грн., з яких 5516,56 грн. - страхове відшкодування, 406,75 грн. - пеня, 72,55 грн. - 3% річних 150,16 грн. - інфляційне збільшення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №AZ14-1171255 від 26.05.2020, яким застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу "Mitsubishi", д/н НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб). 03.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу "Mazda" 3, д/н НОМЕР_2 . Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська визнано винною у скоєнні ДТП ОСОБА_1 . Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mitsubishi", д/н НОМЕР_1 , згідно з ремонтною калькуляцією №09711_51 від 06.04.2021 АТ "СГ "ТАС" внаслідок його пошкодження при ДТП склав 5516,56 грн. Відповідно до умов договору страхування позивач виплатив страхове відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля Mitsubishi", д/н НОМЕР_1 , в розмірі 5516,56 грн., що підтверджується страховим актом №10231/51/921 від 07.04.2021 та платіжним дорученням №174129 від 09.04.2021. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована полісом ТДВ "СК "КРЕДО" ЕР201623048 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 130000,00 грн. та франшизою 0,00 грн. Позивач направив відповідачу 19.04.2021 заяву на виплату страхового відшкодування №01820/9221. Відповідач отримав заяву 22.04.2021, проте залишив вимоги позивача без відповіді та задоволення. На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 5516,56 грн., а також нарахованих за прострочення виплати страхового відшкодування пені в розмірі 406,75 грн., 3% річних у розмірі 72,55 грн. та інфляційного збільшення в розмірі 150,16 грн.
Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 625, 993, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/166/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/2/22. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Запропоновано позивачу протягом двох днів з дня отримання даної ухвали суду надати суду та надіслати відповідачу (докази відправки надати суду) письмові пояснення щодо зазначеного в позові страхувальника за договором добровільного страхування наземного транспорту №AZ14-1171255 від 26.05.2020 ( ОСОБА_1 , у той час як у вказаному договорі зазначена страхувальником ОСОБА_2 ). Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 17.02.2022.
Позивач отримав копію ухвали суду 25.01.2022, а відповідач - 21.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від позивача 31.01.2022 на виконання вимог суду надійшли письмові пояснення про те, що ОСОБА_1 помилково зазначена страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №AZ14-1171255 від 26.05.2020, оскільки страхувальником за даним договором є ОСОБА_2 . Суд прийняв письмові пояснення до розгляду.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (позивач, страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №AZ14-1171255 від 26.05.2020, яким застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу "Mitsubishi", д/н НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб).
У п. 3 даного договору зазначено, що строк дії цього договору становить з 26.05.2020 по 25.05.2021.
03.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу "Mazda" 3, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1
05.04.2021 до позивача надійшла заява про виплату страхового відшкодування за даним страховим випадком.
Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mitsubishi", д/н НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП згідно з ремонтною калькуляцією №09711_51 від 06.04.2021 АТ "СГ "ТАС" склав 5516,56 грн.
Страховим актом №10231/51/921 від 07.04.2021 позивач визначив до виплати страхове відшкодування в розмірі 5516,56 грн. на користь ОСОБА_3 , яка є власником забезпеченого транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.05.2020.
Платіжним дорученням №174129 від 09.04.2021 позивач перерахував на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 5516,56 грн.
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська визнано винною у скоєнні ДТП ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована полісом ТДВ "СК "КРЕДО" ЕР201623048 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 130000,00 грн. та франшизою 0,00 грн.
На підставі вказаних обставин позивач направив відповідачу 19.04.2021 заяву на виплату страхового відшкодування №01820/9221.
Заяву отримано відповідачем 22.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з ремонтною калькуляцією №09711_51 від 06.04.2021 АТ "СГ "ТАС" та додатком 1 до страхового акту №10231/51/921 від 07.04.2021 вартість відновлювального ремонту забезпеченого транспортного засобу розрахована в розмірі 5516,56 грн., яка включає вартість робіт - 1344,00 грн. та вартість матеріалів - 4172,56 грн. У зв'язку з тим, що під час ремонту не було здійснено заміну складових транспортного засобу, коефіцієнт зносу змінених складових не враховувався.
У заяві на виплату страхового відшкодування позивач пред'явив відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності відповідача та з урахуванням франшизи відповідача, яка становить 0,00 грн.
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з викладених висновків великої палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку - на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.
Заяву позивача про виплату страхового відшкодування отримано відповідачем 22.04.2021. Отже, відповідач не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто до 21.07.2021 повинен був на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно з п. 36.7 ст. 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач не надав доказів прийняття обґрунтованого рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування та надання його позивачу у вставлений строк відповідно до п. 36.2 ст. 36, п.37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Також відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 5516,56 грн. або обґрунтованих заперечень проти позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 5516,56 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 5516,56 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 610, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 36.5 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За прострочення виплати страхового відшкодування позивач на підставі п. 36.5 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" нарахував на суму боргу 5516,56 грн. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.07.2021 по 29.12.2021 (160 днів), що склало 406,75 грн.
Пеня в сумі 406,75 грн. нарахована позивачем обґрунтовано, тому суд задовольнив вимоги про стягнення пені в сумі 406,75 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виплати страхового відшкодування за період з 23.07.2021 по 29.12.2021 позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував на суму боргу 5516,56 грн. 3% річних (за 160 днів прострочення) в сумі 72,55 грн. та інфляційні втрати (враховано індекси інфляції за серпень - листопад 2021 року) в сумі 150,16 грн., які просить стягнути з відповідача.
3% річних у сумі 72,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 150,16 грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому суд задовольнив вимоги про їх стягнення.
Таким чином, позовні вимоги задоволено судом повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (проспект Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03117, ідентифікаційний код 30115243) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 5516,56 грн. (п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять грн. 56 коп.), пеню в сумі 406,75 грн. (чотириста шість грн. 75 коп.), 3% річних у сумі 72,55 грн. (сімдесят дві грн. 55 коп.), інфляційні втрати в сумі 150,16 грн. (сто п'ятдесят грн. 16 коп.) та витрати на сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18.03.2022.
Суддя М.В. Мірошниченко