Справа № 947/32844/21
Провадження № 2/947/442/22
22.02.2022 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) про визнання майна особистою власністюи, -
З позовом про визнання майна особистою власністю до суду звернувся ОСОБА_1 , в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_1 . Позов мотивований тим, що 16.04.2014 року ним шляхом укладення договору куіпівлі- продажу майнових прав з ТДВ «Одісей-СМУ-11» він придбав квартиру АДРЕСА_1 , однак державна реєстрація права власності на зазначене нерухоме майно відбулась 25.07.2018 року. 15.09.2016 року між ним та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб. Наразі розглядається справа про його розірвання, оскільки реєстрація права власності відбулось в період шлюбу, у позивача існують перешкоди у реалізації свого права власності, що зумовило його звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 01.11.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.01.2022 року, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
До судового засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Завальнюк Д. надав до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи, в разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так судом встановлено, що
16.04.2014 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Одісей-СМУ-11» в особі директора Галиса Бориса Абрамовича, діючого на підставі Статуту, уклали договір купівлі- продажу майнових прав на нерухоме майно №О-Д-122к, відповідно до умов якого предметом договору, на яке передаються майнові права є квартира АДРЕСА_1 ( однокімнатна) загальною площею 43,50 кв.м, що розташована на 16 поверсі секція Д ( об'єкт будівництва та будівельна адреса: АДРЕСА_1 ). За умовами договору орієнтовна дата здачі об'єкту та ведення його в експлуатації 4 квартал 2015 року. За умовами договору загальна вартість майнових прав становить 348000,00 гривень.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 24.12.2014 року вбачається, що відповідні грошові кошти ОСОБА_1 сплатив, щ також доводять відповідні квитанції. Що містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з акту прийому- передачі квартири АДРЕСА_1 у житловому будинку ( стр. №55 секція Д) по АДРЕСА_1 від 11.12.2017 року, ОСОБА_1 повністю сплатив вартість майнових прав за будівництво нерухомого майна у розмірі 348000,00 гривень та згідно умов даного акту ОСОБА_1 прийняв у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43.50 кв.м, що розташована на 16 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 ( стр.№ 55 секція). Даний акт ТДВ «Одісей-СМУ-11» переданий ОСОБА_1 для оформлення права власності н а квартиру.
Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 15.09.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб про що свідчить відповідне свідоцтво про шлюб, копія якого міститься в матеріалах справи.
23.07.2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру, загальною площею 51,1 житловою 23,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна1606354951101, номер запису про право власності 27188100.Підставою державної реєстрації права власності в цілому на квартиру за позивачем ОСОБА_1 є акт приймання -передачі нерухомого майна без номеру від 11.12.2017 року виданий ТДВ «Одісей-СМУ-11».
11.07.2018 року позивач отримав технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .
На даний час сторони не підтримують шлюбні відносини та у провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа № 521/9308/21 про розірвання шлюбу між ними.
Обставина спільного проживання та існування сімейних відносин між сторонами станом на час придбання спірної квартири не заперечується учасниками справи, а тому ця обставина в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказування, разом з тим, вона додатково підтверджується юридичним фактом народження у досліджуваний період спільної дитини сторін по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановленим судом фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України та ЦК України зокрема, в частині щодо права особистої приватної власності на майно, яке набуте до шлюбу, під час шлюбу, спільної сумісної власності подружжя, здійснення останнім цього права, способів та порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Відповідно до пункту1 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбано. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/2302/18.
Тому сам по собі факт реєстрації права власності на спірну квартиру в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
В даному випадку договір про купівлю - продаж майнових прав від 16.04.2014 року та повна оплата майнових прав мали місце до реєстрації шлюбу між сторонами, який зареєстрований 15.09.2016 року, а сама по собі державна реєстрація права власності відбулася під час шлюбу- 23.07.2018 р..
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не с підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Так судом встановлено, щоо позивач ОСОБА_1 у визначеному законодавством порядку набув право власності на зазначене вище нерухоме майно на підставі відповідних правочинів.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,280-282,354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 АДРЕСА_5 ).
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Заочне рішення може бути переглянуто Київським районним судом м.Одеси за заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після отримання копії рішення відповідачем та - протягом тридцяти з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 04.03.2022 року.
Суддя Луняченко В. О.