Справа № 439/1924/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1212/21 Доповідач: ОСОБА_2
14 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2021 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орихівчик, Золочівського району, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
вироком Бродівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 20 жовтня 2021 року близько 12 год. 00 хв. в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному недоторканість житла та не допускає проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням, маючи прямий умисел на незаконне проникнення до приміщення будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_9 , шляхом зняття навісного замка вказаного будинку, всупереч волі володільця та без його на те дозволу, передбачаючи при цьому суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно проник до вищевказаного будинку, чим порушив право потерпілої ОСОБА_9 на недоторканість житла
Не погоджуючись з вироком Бродівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2021 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказаний вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченим ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, покликається на те, що зазначене рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.
Вказує, що відповідно до ч.1 ст. 162 КК України передбачено можливість призначення покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років. В той же час відповідно до ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Звертає увагу, що судом не враховано при призначенні покарання того, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років).
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, про причини свого неприбуття до суду не повідомили, що відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, та правильність кваліфікації його діяння за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, що ніким не оспорюється.
Виходячи із положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, санкцією ч.1 ст. 162 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч.3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Згідно ч.1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто станом на час ухвалення судом вироку ОСОБА_7 досяг пенсійного віку (65 років).
Таким чином, такий вид покарання як обмеження волі до нього застосовано бути не може.
Проте суд першої інстанції в порушення вказаних вимог закону, у оскаржуваному вироку призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді 1 року обмеження волі, тобто застосував закон, який не підлягав застосуванню, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 162 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, зокрема те, що за місцем проживання характеризується негативно, не працює, не одружений, осіб на утриманні не має, на обліку лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу розладу психіки внаслідок вживання алкоголю «синдром залежності», однак відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №609 від 10.11.2021 в період інкримінованих дій хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій; щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання, та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого та вважає, що йому необхідно призначити покарання у виді штрафу.
Таке покарання буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчиненню нових злочинів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є обґрунтованими.
З огляду на наведене, ухвала місцевого суду щодо ОСОБА_7 підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задоволити частково.
Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 , змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді