18 березня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2160/22
Провадження № 33/4820/170/22
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Бережний С.Д., з участю секретаря судового засідання Якимець М.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Гандзьошина М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляційною скаргою адвоката Гандзьошина М.В., в інтересахособи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року,-
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя: АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 170грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 14.01.2022 року близько 13 години 30 хвилин в АДРЕСА_2 вчинив відносно свого вітчима, який проживає разом з ним, ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали в образах в його сторону нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, чим міг завдати шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі захисник Гандзьошин М.В. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи
Зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена судом на підставі матеріалів, які не доводять його вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Вказує, що 14.01.2022 року о 13 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , він жодних дій, які б свідчили про застосування домашнього насильства до свого вітчима не вчиняв, оскільки останній був відсутній у вказаній квартирі.
Крім того, оскільки він є інвалідом ІІ групи, а відтак він має бути звільнений від сплати судового збору, проте суд неправомірно стягнув з нього судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Гандзьошина М.В., вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку порушення ч.1ст.173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Ці вимоги закону у повній мірі були дотримані при вирішенні справи судом першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за викладених в постанові обставин, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених судом першої інстанції доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не визнав та пояснив, що 14.01.2022 року близько 13 год.30 хв. не міг вчиняти відносно свого вітчима домашнє насильство, так як останнього в цей час в квартирі взагалі не було.
Однак, такі доводи ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції сприймає критично, бо вони спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення та вважає таку позицію обраною лінією захисту особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №302026 від 14.01.2022 року ОСОБА_1 цього ж дня, близько 13 години 30 хвилин в АДРЕСА_2 вчинив відносно свого вітчима, який проживає разом з ним, ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали в образах в його сторону нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, чим міг завдати шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Також вина ОСОБА_1 підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 , заявою про вчинення правопорушень від 14.01.2022 року, електронним рапортом від 14.01.2022 року про реєстрацією заяви ОСОБА_3 про вчинення її братом ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 ,формою оцінки ризиків, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №159444
Доводи апелянта про невірну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження.
Об'єктивних причин ставити під сумнів висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає.
З врахуванням викладеного, підстави для закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, відсутні.
Зібрані та досліджені судом першої інстанції докази, які є належними та допустимими, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, давали суду прийти до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Суд приходить до висновку, що місцевий суд дійшов правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Що стосується стягнення з ОСОБА_1 судового збору, то слід зазначити таке.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 11.12.2014 року УПСЗН Хмельницької міської ради ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, дане посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.
Положення п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з ОСОБА_1 судового збору є обґрунтованими, оскільки останній є особою з інвалідністю другої групи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Керуючись ст.ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу адвоката Гандзьошина М.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, змінити та виключити з постанови стягнення судового збору в розмірі 496 грн. 20 коп. на користь держави.
Звільнити ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору.
В іншій частині постанову судді першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду С.Д. Бережний