15 березня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/21843/21
Провадження № 11-кп/4820/373/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2022 року,
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 24 лютого 2022 року обвинуваченому
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Хмельницької області, м. Хмельницького, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженому, із середньою освітою, не працюючому, на утриманні неповнолітніх дітей не маючому, раніше судимому: 24.01.2020 Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений з місць покарання по закінченню відбуття покарання,
Продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 24 квітня 2022 року включно.
Своє рішення суд обґрунтовував тим, що продовжують існувати ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, продовження кримінального правопорушення, а тому з урахуванням ступеня тяжкості та суспільної небезпеки злочину у якому обвинувачується ОСОБА_6 , особи обвинуваченого, тяжкості можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам визначеним у ст.177 КПК України, є необхідність у продовженні строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 24 лютого 2022 року та обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
При цьому вказує, що прокурором не було надано обвинуваченому ОСОБА_6 для ознайомлення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, чим порушено його право на захист.
Ще у попередніх судових засіданнях обвинувачений заявляв клопотання про заміну адвоката ОСОБА_7 , оскільки він вказаному адвокату не довіряє. Таким чином під час розгляду клопотання ОСОБА_6 фактично був позбавлений права на захист.
Обвинувачення щодо ОСОБА_6 ґрунтується лише на припущеннях та сфабрикованих доказах.
У клопотанні прокурор посилається на те, що обвинуваченому відомі анкетні дані потерпілих та свідків, проте такі посилання не відповідають дійсності.
Також безпідставним є посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_6 не має можливості працевлаштуватися.
Крім того, судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проживає разом з матір'ю, сестрою та племінницею, з якими перебуває у добрих родинних відносинах, та має можливість офіційно працевлаштуватися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеню з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд з врахуванням обставин провадження, при відсутності підстав для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, який не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовано продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло та приміщення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років; обвинувачений є раніше судимою особою, вчинив нові злочини після відбування
покарання, не має стійких соціальних зв'язків, відносно обвинуваченого на розгляді судів перебувають кримінальні провадження.
Тому, з урахуванням обставин передбачених ст.178 КПК України, матеріального та сімейного становища обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу і виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а саме ризики: переховування від суду; перешкоджання кримінальному провадженню, продовження кримінального правопорушення.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та не зможе запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі суду.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції дослідив обставини, які враховувалися судом при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не змінилися.
В ухвалі суду викладені обставини, на підставі яких суд дійшов до висновку що продовжують існувати ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, враховані усі обставини, передбачені статтею 178 КПК України у тому й числі тяжкість можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і висновок суду про те, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити лише найсуворіший запобіжний захід ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
За таких обставин, суд обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження ізоляції обвинуваченого ОСОБА_6 від суспільства.
Враховуючи викладене безпідставними є доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про недоведеність ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання прокурор довів, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися та вони виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та що більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити мету застосування запобіжного заходу.
Наявність ризиків у межах кримінального провадження, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність у нього міцних соціальних зв'язків, з посиланням на те, що він має постійне місце проживання, проживає разом з матір'ю, сестрою та племінницею, з якими перебуває у добрих родинних відносинах, та має можливість офіційно працевлаштуватися, не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на думку колегії суддів такі обставини не є визначальними та такими, що давали б підставу обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_6 про те, що обвинувачення щодо ОСОБА_6 ґрунтується лише на припущеннях та сфабрикованих доказах, оскільки згідно положень ст.ст. 89, 94 КПК України оцінка доказів здійснюється судом у нарадчій кімнаті під час прийняття судового рішення.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про порушення його права на захист.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції розглянуте за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 .
В ході судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_6 було заявлене клопотання про відмову від захисника. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2022 прийнято відмову від захисника - адвоката ОСОБА_8 та відведено адвоката ОСОБА_8 , як захисника у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 .
Інші доводи апеляційної скарги на законність ухвали суду не впливають.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм кримінального процесуального закону, і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 24 лютого 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 24 квітня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: