Номер провадження: 11-кп/813/759/22
Номер справи місцевого суду: 522/3250/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий: суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання
ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2021 року у об'єднаному кримінальному проваджені №12016160490003647 від 06.06.2016 року, №12016160470001262 від 28.03.2016 року, №12016160240002088 від 23.07.2016 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Октємберян Вірменія, громадянки України, офіційно не працевлаштована, з середньою освітою, не заміжня, в силу ст.89 КК України не має судимості, зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12,13 ч.2 ст.115, п.п.6,12,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187, ч.2 ст.185, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Рені Одеської області, громадянина України, офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, одружений, в силу ст.89 вважається таким, що не має судимості, зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2
обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Бородіно Тарутинського району Одеської області, громадянка України, офіційно не працевлаштована, не заміжня, з неповною середньою освітою, в силу ст.89 вважається таким, що не має судимості, проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3
обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м.Пенджикент Ленінобадської обасті Таджикістану, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштована, не заміжня, з середньою освітою, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , та проживала за адресою: АДРЕСА_5 ,
обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187 КК України
установив
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2021 року, постановленою під час судового розгляду кримінального провадження, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12,13 ч.2 ст.115, п.п.6,12,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187, ч.2 ст.185, ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.185 КК України, та ОСОБА_9 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187 КК України у об'єднаному кримінальному проваджені №12016160490003647 від 06.06.2016 року, №12016160470001262 від 28.03.2016 року, №12016160240002088 від 23.07.2016 року, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 22.02.2022 року.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що прокурором було доведено наявність достатніх підстав, вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а саме, що обвинувачені, перебуваючи на волі: можуть здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 не мають офіційного джерела прибутку, оспорюють обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення; можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано, не відшкодували потерпілим заподіяну шкоду та за відсутністю інших обставин, які б свідчили про негативну оцінку обвинуваченими дій, що їм інкримінують, відсутність будь-якого каяття; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на висунутий їм обсяг обвинувачення, кількість епізодів.
Зважаючи на вказані ризики, особи обвинувачених та характер злочинів, у яких вони обвинувачуються, суд вважав неможливим застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинувачених та виконання ними своїх процесуальних обов'язків
Вимоги апеляційних скарг
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити, клопотання захисника - задовольнити, змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
- клопотання прокурора є формальним та ідентичним попереднім;
- клопотання не містить викладу обставин, які б свідчили про те, що ризики не зменшились та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою;
- заявлені ризики нічим не обґрунтовані, є лише припущеннями прокурора та не підтверджуються доказами;
- суд не встановив наявності ризиків щодо кожного обвинуваченого окремо, обмежився натомість узагальненням щодо їх наявності відносно усіх чотирьох;
- сторона обвинувачення загалом посилається лише на тяжкість обвинувачення, не наводячи конкретних обставин справи;
- відмовляючи у задоволенні клопотання захисника, суд не надав оцінку його змісту;
- ОСОБА_8 тримається під вартою вже більше 5 років;
- на сьогоднішній день усі зібрані стороною обвинувачення докази вини ОСОБА_8 у інкримінованих його правопорушеннях вже були досліджені під час судового розгляду, попри те, що такі докази почали надаватись суду більш ніж через 3 роки після складання обвинувального акту;
- наявні у матеріалах справи докази, переважно, підлягають визнанню судом недопустимими;
- обвинувачений має постійне місце проживання, родину, одружений, на його утриманні знаходиться 3 неповнолітніх дітей;
- у слідчому ізоляторі не зафіксовано недотримання обвинуваченим дисципліни;
- відсутні підстави передбачати незаконний вплив обвинуваченим на свідків, оскільки єдиний свідок зі зміненими анкетними даними знаходиться під захистом держави, його анкетні дані засекречені;
- доказів наявності підстав для висновку про те, що обвинувачений буде перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення - матеріали справи не містять. Однак тримання під вартою сприяє взаємному впливу обвинувачений один на одного;
- домашній арешт з носінням електронного засобу контролю здатний повною мірою забезпечити контроль за поведінкою ОСОБА_8 та виконання ним покладених процесуальних обов'язків, а також гарантує запобігання ризику переховування від суду.
Крім того, захисник обвинуваченої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
- прокурором не було доведено належними доказами обґрунтованості підозри, наявності реальних ризиків, неможливості досягнення мети у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж той, що заявлено у клопотанні;
- висновок суду першої інстанції нічим, окрім тяжкості ймовірного покарання не мотивовано;
- суд не надав оцінки ані погіршенню стану здоров'я обвинуваченої, ані наявним у неї міцним соціальним зв'язкам ;
- достатнім запобіжним заходом для ОСОБА_9 , який забезпечить виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, є домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання апеляційного суду не були доставлені, оскільки в апеляційних скаргах їх захисників не ставилось питання про обов'язкову участь обвинувачених в апеляційному розгляді.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Оскільки ухвала суду першої інстанції в частині вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ніким не оскаржується, апеляційний суд не перевіряє її у цій частині.
Відповідно до 2 абзацу частини 3 статті 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Таким чином, у відповідності до вимог ст.331 КПК України, вирішення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим є обов'язком суду.
Частиною 2 ст.331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3, 4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно клопотання, прокурор вважав за необхідне продовжити строки тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , пославшись на те, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які у теперішній час не зменшились, продовжують існувати і через суспільний інтерес виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених, оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, які вчиняються як з прямим так і не прямим умислом, за які передбачені покарання у виді довічного позбавлення волі, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, чиї покази мають істотне значення для обвинувачення з огляду оспорювання обвинувачення, вчинити нові кримінальні правопорушення, з огляду на важкість висунутого їм обвинувачення і кількість епізодів, а також здійснити спробу переховуватись від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, виходячи з підсумкового покарання, яке може бути до них застосоване у випадку доведеності висунутого обвинувачення. Крім того, в обґрунтування ризиків прокурор зазначив, що обвинувачені офіційно не працевлаштовані, не мають офіційного джерела прибутку, існували на гроші здобуті злочинним шляхом..
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що клопотання прокурора є формальним, ідентичним попереднім.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд першої інстанції виходив з доведеності наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені, з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у випадку доведеності їх вини: можуть здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки обвинувачені не мають офіційного джерела прибутку, оспорюють обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення; можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано, не відшкодували потерпілим заподіяну шкоду та за відсутністю інших обставин, які б свідчили про негативну оцінку обвинуваченими дій, що їм інкримінують, відсутність будь-якого каяття; можуть вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на висунутий їм обсяг обвинувачення, кількість епізодів.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд не встановив наявності ризиків щодо кожного обвинуваченого окремо, обмежився натомість узагальненням щодо їх наявності відносно усіх обвинувачених, що є порушенням загальних засад кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність прокурором існування зазначених ризиків.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що такі ризики суттєво знизилися, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою у даному кримінальному провадженні п'ять з половиною років, обвинувачена ОСОБА_9 перебуває під вартою у даному кримінальному провадженні чотири з половиною років, що з урахуванням приписів ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII), фактично дорівнює 11 та 9рокам позбавлення волі відповідно у разі засудження до такого покарання, що, на переконання апеляційного суду, значно знижує ризик переховування обвинувачених від суду.
Крім того, згідно пояснень сторони захисту, які не заперечував прокурор, за епізодами по обвинуваченню ОСОБА_8 потерпілий, який був очевидцем подій, вже допитаний судом, що значно знижує ризик незаконного впливу на нього.
Також апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_9 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності а ОСОБА_8 відповідно до ст.89 КК України є таким, що не має судимості.
Таким чином, в під час апеляційного розгляду встановлено, що на даний час заявлені прокурором ризики значно знизилися та не виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою, а тому можливе застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останніх впродовж судового провадження.
Частина 5 статті 199 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою для застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Частина 4 ст.194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Отже, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції прокурор не довів існування обставин, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пункт 2 ч.1 ст.409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апеляційний суд за результатами розгляду питання продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому вважає за необхідне скасувати оскаржувану увалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу.
Постановляючи нову ухвалу, апеляційний суд враховує доведеність прокурором продовження існування ризиків того, що обвинувачені можуть здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ризику незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, однак доводи прокурора про наявність підстав для продовження застосування до обвинувачених виняткового та найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) не ґрунтуються на беззаперечних доказах, оскільки заявлені прокурором ризи значно знизилися, апеляційний суд дійшов до висновку, що обрання до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу, передбаченої ст.177 КПК України, тому застосуванню підлягає більш м'який запобіжний захід, ніж той, який заявлений прокурором, у вигляді цілодобового домашнього арешту, який відповідно до ст.184 КПК України полягає в забороні обвинуваченим залишати житло цілодобово, з покладанням на них обов'язків передбачених п.п. 1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків, дозволить контролювати їх місце перебування під час судового розгляду, а також зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2021 року в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України, та ОСОБА_9 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.187 КК України у у об'єднаному кримінальному проваджені №12016160490003647 від 06.06.2016 року, №12016160470001262 від 28.03.2016 року, №12016160240002088 від 23.07.2016 року - скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобового за адресою: АДРЕСА_2 строком до 09.04.2022 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, у якому він повинен відбувати домашній арешт без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Звільнити з під варти ОСОБА_8 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників Доброславського відділу поліції ГУНП в Одеській області.
Виконання ухвали в частині звільнення ОСОБА_8 з-під варти покласти на Державну установу Одеський слідчий ізолятор».
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобового за адресою: АДРЕСА_4 строком до 09.04.2022 року.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_9 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, у якому вона повинна відбувати домашній арешт без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Звільнити з під варти ОСОБА_9 .
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_9 , що в разі невиконання, покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 у вигляді домашнього арешту та контроль за її поведінкою покласти на співробітників Татарбунарського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області.
Виконання ухвали в частині звільнення ОСОБА_9 з-під варти покласти на Державну установу Одеський слідчий ізолятор».
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду становить до 09.04.2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4