Справа № 461/10225/21 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 33/811/152/22 Доповідач: Партика І. В.
16 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі, представника Львівської митниці Зирянова Олега Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Львівської митниці Бащука Олега Григоровича на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року,
встановив:
цією постановою, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вилучений, згідно протоколу про порушення митних правил №1957/20900/21 від 4 жовтня 2021 року товар, а саме: тканини в рулонах в асортименті загальною вагою 302 кг/803,5 м.п. повернуто ОСОБА_1 .
Згідно постанови, 3 жовтня 2021 року, о 21 год. 50 хв., в зону митного контроль «червоний коридор» пункту пропуску «Краковець» митного поста «Яворів» Львівської митниці прибув транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який слідував з Республіки Польща до України разом із чотирма пасажирами. Перед початком митного контролю ОСОБА_1 та пасажирам вищевказаного транспортного засобу було видано для заповнення митні декларації та роз'яснено митні правила. В ході проведення письмового декларування ОСОБА_1 заявив про наявність одягу та додаткових речей виробництва, вживаних, посортованих (країна виробника невідома) загальною вагою 500 кг. та також заявив про наявність тканини загальною вагою 700 кг. Пасажири описаного вище транспортного засобу письмово заявили про наявність у них тільки особистих речей. Після перевірки заявлених відомостей та завірення митної декларації штампом «Під митним контролем № 343», під час проведення митного огляду транспортного засобу окрім задекларованої ОСОБА_1 тканини в рулонах в асортименті загальною вагою 700 кг., додатково виявлено не задекларовані тканини в рулонах в асортименті загальною вагою 302 кг/ 803, 5 м.п.
Згідно висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України № 1420003301 -0966 від 30 листопада 2021 року, загальна вартість вилучених предметів у справі про порушення митних правил №1975/20900/21 станом на 4 жовтня 2021 року становить 414712,71 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 не задекларував за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування та кількість, тощо) про товар, який підлягає обов'язковому декларуванню у разі його переміщення через митний кордон України.
Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 472 МК України.
Не погоджуючись з даною постановою представник Львівської митниці Бащук О.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України та накласти на нього стягнення, у виді штрафу 414712,71 грн. з конфіскацією предметів правопорушення.
Вважає, що висновок суду помилковим та необґрунтованим, а постанова є необ'єктивною, невмотивованою, безпідставною.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свідомо не задекларував товар, тобто, умисно вчинив правопорушення, знаючи або передбачаючи настання неправомірних наслідків.
Вартість переміщуваного ОСОБА_1 товару, згідно наданої фактури, становить 496,80 Євро (15312,92 грн. станом на час переміщення), яка менша у двадцять сім разів від вартості товару, визначеної митним органом.
На думку митниці, економічно-правовим наслідком прийняття такого рішення судом першої інстанції є можливе ненадходження до Державного бюджету України коштів у сумі 414712,71 грн. штрафу за вчинене правопорушення та суми коштів від реалізації товару, вилученого у справі про порушення митних правил № 1957/20900/21.
Наголошує, що ОСОБА_1 , не надав посадовій особі митниці будь-яких документів на переміщуваний ним незадекларований товар.
Судом першої інстанції, при розгляді справи, всупереч нормам ст. 251 КУпАП, прийнято до уваги надану ОСОБА_1 фактуру та безпідставно не взято до уваги висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, відповідно, не з'ясовано питання, чи у встановленому законом порядку фактура отримані і долучені до матеріалів справи.
Таким чином, судом безпідставно надано перевагу одному доказу над іншим, що призвело до закриття справи та не накладенні штрафу.
Галицьким районним судом м. Львова порушено вимоги ст.ст. 245, 280, 283 КУпАП, допущено неповноту та необ'єктивність розгляду справи.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, щодо якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Крім того, участь у судовому засіданні з розгляду питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України є правом, а не обов'язком особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Заслухавши,представника митниці Зирянова О.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 489 МК та ст. 280 КУпАП посадова особа (суддя) при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 472 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто нез'явлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
За змістом цього Закону такі дії вчиняються винною особою умисно чи з необережності.
Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При цьому підпункти « а, б, г, д» п. 5 ст. 257 Митного Кодексу вказують на те, що декларант зобов'язаний вносити до митної декларації точні відомості про товари, їх найменування, кількість, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар.
Статтею 374 МК України, передбачено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Ураховуючи наведене, зі системного аналізу норм Митного кодексу України вбачається, що вартість товару, що переміщується через митний кордон України, є вартість товарів, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що підтверджується платіжними документами, якими стверджується вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Приймаючи рішення суд першої інстанції дотримався вищенаведених норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом цього Закону такі дії вчиняються винною особою умисно чи з необережності.
Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При цьому підпункти « а, б, г, д» п. 5 ст. 257 Митного Кодексу вказують на те, що декларант зобов'язаний вносити до митної декларації точні відомості про товари, їх найменування, кількість, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримано зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясовано усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аргументи представника Львівської митниці, що судом першої інстанції було безпідставно не враховано висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 30 листопада 2021 року № 1420003301-0966 ( а.с. 27-35), згідно якого вартість вилучених предметів правопорушення становить 414712 грн. 71 коп., та не з'ясовано чи в законному порядку отримано рахунок-фактуру (а.с. 49-52) , долучена до матеріалів справи ОСОБА_1 , не береться до уваги суддею апеляційного суду.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з рішення, судом першої інстанції в достатній мірі, повно та об'єктивно дослідив наявний в матеріалах справи документи.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 65 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , перевозив через митний кордон України товар, вартість якого не перевищувала встановлену законом допустиму норму для ввезення на митну територію України, а тому, відповідно до вимог ст. 374 МК України, у останнього не виникало обов'язку здійснювати письмове декларування такого товару.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень суддею першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив.
Істотних порушень вимог процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови, апеляційним судом не встановлено.
На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог представника митного органу , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 січня 2022 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України закрито, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці Бащука Олега Григоровича - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.