Дата документу 18.03.2022 Справа № 937/324/21
18 березня 2022 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 937/324/21
Провадження №22-ц/807/921/22
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2021 року в складі судді Колодіної Л.В. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 30 січня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому збільшився до 18 500,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Укладений договір, відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, є договором приєднання.
30.01.2008 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2 та 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Також позивач зазначав, що в редакції «Умов та Правил», що почали діяти з 01.04.2019 сторони дійшли згоди про те що з 181 дня порушення зобов'язань клієнт зобов'язується сплачувати на користь банку проценти у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4% - для картки Універсальна і 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Відповідач свої зобов'язання за кредитом виконує неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена і станом на 30 листопада 2020 року складає суму в розмірі 32 668 гривень 50 копійок, що складається з наступного: 30 629 гривень 80 копійок - заборгованість за кредитом, в т.ч. 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 30 629 гривень 80 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2038, 70 грн. - заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Позивач просить суд звернути увагу на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 30 629 гривень 80 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 гривень 00 копійок.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.01.2008 у розмірі 16 339,54 грн. та судовий збір у розмірі 1211,05 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або в інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Позивач зазначав, що суд помилково відмовив у стягненні заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі, оскільки, відповідач фактично отримав зазначену у позові суму кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача.
Відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій сторони обумовили, в тому числі, базову відсоткову ставку за користування кредитом на рівні 30% річних, що правомірно нараховувалась на отримані відповідачем кредитні кошти, а відтак сплати проведені ОСОБА_1 також направлялись на погашення таких відсотків.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлена про розгляд апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, у строк встановлений апеляційним судом, не скористалась, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦК України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових правовідносин.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції частково стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту на суму 16339,54 грн. дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують погодження між сторонами у письмовому вигляді ціни договору у формі сплати процентів за користування кредитом, а відтак з відповідача підлягає стягненню лише сума заборгованості за тілом кредиту, яка була отримана та не повернута позивачу.
Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2008 року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанк» за змістом якої відповідач погодилась, що вказана заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 36).
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.
До кредитного договору банк додав Довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 37-38).
Відповідно до змісту довідки про Умови кредитування, остання містить умови щодо базової відсоткової ставки на місяць у розмірі 3%, передбачає комісію за зняття коштів в банкоматах, розмір щомісячних платежів - 7% від суми заборгованості, комісію за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1% від загальної суми заборгованості на місяць. Вказана довідка про Умови кредитування не містить погоджених між сторонами умов про пеню, штрафи, можливості односторонньої зміни розміру відсоткової ставки по кредиту та не передбачає встановлення плати за обслуговування карт.
Вказана довідка про Умови кредитування, містить підпис вчинений 30.01.2008 позичальником ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за кредитним договором № б/н від 30.01.2008 станом на 30 листопада 2020 року складає суму в розмірі 32 668 гривень 50 копійок, що складається з наступного: 30 629 гривень 80 копійок - заборгованість за кредитом, в т.ч. 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 30 629 гривень 80 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2038, 70 грн. - заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 23).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, при зверненні до суду АТ КБ «ПриватБанк» долучало до матеріалів справи виписку про рух коштів за договором № б/н за період з 30.01.2008 до 28.11.2020.
Як вбачається із вказаної виписки, позичальник активно користувалась наданими кредитними коштами, використовувала їх для придбання товарів в магазинах, аптеках і кафе, зняття готівкових коштів, оплати послуг, придбання продукції в кредит за програмою «Оплата частинами».
Відповідно до довідки наявної в матеріалах справи (а.с. 35) відповідачем ОСОБА_1 використовувались наступні картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 строк дії останньої з яких було встановлено до 06/22 (червня 2022 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виписка по рахунках/карткам АТ КБ «ПриватБанк» є належним та допустимим доказом, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 у справі №908/4154/13 щодо надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи за змістом відзиву проти вимог банку, зазначала, що не отримувала кредитних коштів на суму заявлену позивачем та просила суд перерахувати розмір заборгованості із врахуванням внесених та знятих нею грошових коштів.
В свою чергу суд першої інстанції, здійснюючи перерахунок знятих та погашених коштів, не врахував, що між сторонами кредитного договору було письмово погоджено умови кредитування, зокрема щодо розміру відсоткової ставки - 3% на місяць, та комісію за несвоєчасне погашення заборгованості - 1% від загальної суми заборгованості на місяць.
Як передбачено ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
При цьому розрахунок проведений судом першої інстанції, не враховує погоджені між сторонами умови щодо сплати відсотків за користуванням кредитом, а також положення ст. 534 ЦК України, щодо черговості зарахування таких оплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та правильність розрахунку заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» посилався на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил в редакції від 01.03.2019 відповідно до якого, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для карти «Універсальна», 84,0 % - для карти «Універсальна Голд».
Разом з тим, позивачем не надано належних доказів ознайомлення відповідача саме з цією редакцією Умов та Правил, яка почала діяти з 01.03.2019 року, та узгодження такої процентної ставки з відповідачем. Примірник Умов та Правил в редакції від 01.03.2019 до матеріалів справи долучений не був, доказів погодження вказаних умов з ОСОБА_1 не надано.
Колегія суддів також звертає увагу, що довідка від 30.01.2008 про Умови кредитування не містить погоджених між сторонами додаткових умов про пеню, штрафи, можливості односторонньої зміни розміру відсоткової ставки по кредиту та не передбачає встановлення плати за обслуговування карт.
Відтак, нарахування позивачем заборгованості за простроченими відсотками в розмірі процентних ставок 40,8%, 42 %, 84%, комісії за обслуговування карти, стягнення сум за напрямком «страхування кредитного ліміту» чи «за використання ліміту», які відображені в розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, є безпідставними.
Як вбачається із розрахунку заборгованості та підтверджується випискою за картковими рахунками, АТ КБ «ПриватБанк» нараховуючи такі неузгоджені із відповідачем платежі, відраховував їх вартість із кредитного ліміту, збільшуючи заборгованість за тілом, а в подальшому нараховував відсотки за користування кредитом та інші платежі на суми відрахованих відсотків та неузгоджених платежів.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Такою, що не відповідає приписам ЦК України є дії фінансових установ щодо включення відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій до тіла кредиту, з подальшим нарахуванням на такі суми відсотків та штрафів. Такі дії порушують принцип юридичної визначеності в тому числі закріплений у ст. 61 Конституції України.
Вирішуючи питання щодо фактичного розміру заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається із виписки по рахункам відповідача, станом на 07.09.2017 баланс за кредитною карткою був позитивним до 20.11.2017 року. Отже, до 20.11.2017 відповідач не мала заборгованості за кредитом.
За період з 20.11.2017 до 28.11.2020 відповідач користувалась кредитними коштами і як вбачається із виписки за картковим рахунком, при цьому позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було безпідставно списано на суму 11 910,46 грн із балансу кредитної картки наступні суми:
-804,80 грн. в якості платежів «страхування кредитного ліміту»;
-320 грн. - в якості платежів «членський внесок»;
-8746,96 грн. - надлишково (понад погоджений 1%) списано «пені»;
-2038,70 грн. в якості «відсотків відповідно до ст. 625 ЦК», і такий платіж, як встановлено, не узгоджувався між сторонами.
За цей же період АТ КБ «ПриватБанк», включивши до тіла кредиту вищезазначені суми, було надлишково (понад погоджені 3%) списано з карткового рахунку відповідача відсотки на суму 6506,89 грн.
23.10.2020 АТ КБ «ПриватБанк» провело платіж «відміна штрафів за минулі періоди» на суму 9698,39 грн. та повернуло вказану суму на рахунок відповідача.
Отже усього за період з 20.11.2017 до 28.11.2020 позивач безпідставно списав з рахунку відповідача та не повернув на рахунок 8718,96 грн. із розрахунку 18417,35 грн.(11910,46 грн +6506,89грн) - 9698,39 грн.
Відповідно до розрахунку АТ КБ «ПриватБанк» загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає 32668,50 грн. із яких заборгованість за тілом кредиту 30629,80 грн. (поточне тіло - 20 грн., прострочене тіло - 30609,80 грн.), заборгованість за відсотками нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК -2038,70 грн.
Колегія суддів не погоджується із вказаним розрахунком та зазначає, що до суми 32668,50 грн. що рахується як заборгованість за кредитом, позивачем безпідставно включено неузгоджені платежі на суму 8718,96 грн.
Отже загальна заборгованість за кредитом не може перевищувати 23949,54 грн.
Визначаючи розмір тіла кредиту, суд враховує, що позивачем до тіла кредиту включено правомірно нараховані відсотки за користування кредитом на суму 9964,64 грн. та правомірно нараховану пеню у сумі 1045,32 грн.
З огляду на зазначене, розмір заборгованості за тілом кредиту фактично складає 12939,58 грн. виходячи із розрахунку (23949,54 грн. - 1045,32 грн. - 9964,64 грн. = 12939,58 грн.).
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», позивач не оскаржував судове рішення в частині задоволених позовних вимог, а також посилався на неможливість скасування рішення суду в частині, що не оскаржується ним на підтвердження чого навів відповідну практику Верховного Суду.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для повного задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не спростовують такі висновки, однак колегія суддів не погоджується з наведеними в мотивувальній частині рішення підставами для такої відмови, зокрема неврахування судом першої інстанції в якості доказу довідки про Умови кредитування, що була підписана відповідачем 30.01.2008.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині наведених місцевим судом підстав для відмови у задоволенні вимог позову в повному обсязі, виклавши мотивувальну частину рішення у зазначеній частині в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2021 року в даній справі, в частині мотивів, що стали підставою для часткової відмови у задоволенні позовних вимог змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 18 березня 2022 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
І.В. Кочеткова