Справа № 297/385/20
Закарпатський апеляційний суд
09.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Лук'яненко А.О. в інтересах ОСОБА_1 ,
Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Студене Мукачівського району, мешканка АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець, громадянка України,
визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, в ході проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність у магазині за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що остання, в порушення приписів ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, використовує працю громадянки ОСОБА_2 без укладення з нею трудового договору.
В апеляційній скарзі адвокат Лукяненко А.О. вказує на те, що постанова судді є передчасною. Зазначає, що при здійсненні інспекційного відвідування та складанні відповідного акту та протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області, останній керувався Постановою КМУ про затвердження «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» № 295 від 26 квітня 2017 року, яка визнана нечинною. Окрім цього, в матеріалах справи наявний договір № 04/2020 від 02.01.2020, відповідно до якого послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку в інтересах ОСОБА_1 здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , даний договір було надано Управлінню Держпраці у Закарпатській області під час здійснення так званого «інспекційного відвідування». Стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 , однак вищевказане не було взято до уваги Управлінням Держпраці у Закарпатській області та судом. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її представника, адвоката Лук'яненка А. О., неявка яких, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, жодних заяв та клопотань про відкладення судового розгляду від вказаних осіб до апеляційного суду не надходило,що справа повинна бути розглянути з дотриманням приписів законодавства щодо розумних строків розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та її вирішення у відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата вказана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці відомості встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Апеляційний суд вважає, що висновок місцевого суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП у діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Так, протоколом про адміністративне правопорушення №ЗК/61/214АВ/П/ПТ від 12.02.2020, підтверджується, що під час проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність у магазині за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимоги ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, використовує працю громадянки ОСОБА_2 без укладення з нею трудового договору. З протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами підтвердила, що зі змістом протоколу ознайомлена, копію його отримала, з правами її ознайомлено, у графі «пояснення» вказала, що «переплутала прізвище бухгалтера».
Викладені у протоколі обставини також підтверджуються Актом інспекційного відвідування від 12.02.2020 № ЗК16/214/АВ, приписом про усунення виявлених порушень №ЗК/61/214/АВ/П від 12.02.2020, копією виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №152067 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , копією договору №04/2020 про надання послуг від 02 січня 2020 року та відеоматеріалом, на якому зафіксований факт проведення вищевказаної перевірки.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор праці Хланта І. Ю. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що інспектор праці Хланта І. Ю. при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
При цьому, вищевказаними доказами беззаперечно підтверджено той факт, що саме ОСОБА_1 , будучи фізичною особою - підприємцем, допустила до роботи вказану у протоколі про адміністративне правопорушення особу - ОСОБА_2 , без укладення з нею трудового договору.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги таке.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з працівником укладається, як правило, у письмовій формі.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Постановою КМУ від 17.06.2015, № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за формою, згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Отже, обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Таким чином, підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, є факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у виді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Як убачається з матеріалів справи, 12 лютого 2020 року, інспектором праці Управління Держпраці в Закарпатській області Хлантою І. Ю. був складений протокол про адміністративне правопорушення № ЗК/61/214АВ/П/ПТ, згідно з яким фізична особа - підприємець ОСОБА_1 допустила до роботи у магазині за адресою: АДРЕСА_2 , особу - ОСОБА_2 , без укладання з нею трудового договору. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ч. ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, який міститься на DVD-диску, на якому чітко зафіксовано, що під час інспекційної перевірки ОСОБА_1 зазначила, що у веденні бухгалтерського обліку їй допомагає ОСОБА_2 , з якою трудовий договір укладено не було. З відеозапису, який досліджений апеляційним судом, убачається, що на законну вимогу інспектора Держпраці, ОСОБА_1 не надала трудового договору.
Доводи апелянта про те, що інспектор Держпраці проводив вказану перевірку всупереч закону, оскільки керувався Постановою КМУ про затвердження «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» №295 від 26 квітня 2017 року, яка не є чинною, - апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
З Акту інспекційного відвідування № №ЗК/61/214АВ/П/ПТ убачається, що інспекційна перевірка проводилася згідно зі ст. 295 КЗпП, ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування», п. п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у присутності фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 .
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджені Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Відповідно до нормативного документу, державний контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних візитів і невиїзних інспектувань інспекторами з праці. Контроль стосується юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю. Контроль здійснюють інспектори з праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення і сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та в повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці. Апеляційний суд, перевіривши наявні у матеріалах справи докази на предмет належності, допустимості та достатності, констатує, що інспектор Управління Держпраці в Закарпатській області Хланта І. Ю. здійснював інспекційну перевірку на підставі чинних нормативних документів, діяв виключно у межах законодавства, при цьому жодних порушень при виконанні функціональних обов'язків інспектора Хланти І. Ю. апеляційний суд не виявив.
Твердження апелянта про те, що, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки у матеріалах справи наявний договір №04/2020 від 02.01.2020, відповідно до якого, послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку в інтересах ОСОБА_1 здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , - апеляційний суд відхиляє, адже вказані доводи спростовуються вищенаведеними доказами, які свідчать про те, що ОСОБА_1 порушила вимоги ч. ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України. Крім інших матеріалів справи, відеозаписом підтверджується те, що ОСОБА_1 під час проведення перевірки, пояснила інспектору Держпраці, що у веденні бухгалтерського обліку їй допомагає саме ОСОБА_2 , трудовий договір з якою укладений не був. Водночас, з відеозапису убачається, що жодної інформації та підтверджуючих документів про те, що послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку в інтересах ОСОБА_1 на момент проведення перевірки здійснює будь - яка інша фізична особа-підприємець, - ОСОБА_1 не надала. При цьому апеляційний суд твердження апелянта про те, що відповідно до договору №04/2020 від 02.01.2020, послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку в інтересах ОСОБА_1 здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , визнає такими, що не спростовують викладені у судовому рішенні висновки.
При оцінці доводів апелянта відносно того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції констатує, що вони є недоцільними, адже сукупність процесуальних документів, які суд апеляційної інстанції визнає беззаперечними доказами свідчить про те, що ОСОБА_1 особисто визнала, що послуги з ведення бухгалтерського та податкового обліку їй надає ОСОБА_2 , однак, на законну вимогу інспектора Держпраці надати відповідний трудовий договір із цією особою, ОСОБА_1 зазначила, що такий відсутній. Своїми підписам у протоколі про адміністративне правопорушення вона підтвердила, що обставини, викладені у процесуальному документі відповідають дійсності, жодних заперечень чи зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 не висловила. Тому, вказані твердження жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні законодавства про працю за наведених у протоколі обставин, і в свою чергу не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП адміністративного правопорушення. При цьому, апеляційний суд констатує, що ані в суді першої інстанції, ані до апеляційної скарги, ОСОБА_1 не надала жодного доказу у підтвердження своєї невинуватості.
На підставі наведеного вище, як такі, що не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив фактичні обставини справи, що призвело до прийняття хибних висновків. При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП адміністративного правопорушення.
Тому, доводи, викладені в апеляційній скарзі про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, апеляційний суд визнає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу. Таку позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суд розцінює як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнана винуватою у порушенні вимог, передбачених ч. ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України і, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на неї накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушниці, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану адвокатом Лук'яненком А. О., апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та адвокат Лук'яненко А. О., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Лук'яненко А. О. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2020 року про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП ОСОБА_1 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН