Справа № 466/6134/17
Провадження № 1-кп/466/37/22
16 березня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_5 ,-
В процесі розгляду Шевченківським районним судом м. Львова обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12017140090001716 про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, від прокурора поступило клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 . Свої вимоги мотивує тим, що за час проведення даного судового провадження ОСОБА_5 двічі оголошувався в розшук, так як останній не з'являвся в судові засідання та не повідомляв про причини такої неявки. В зв'язку з вказаними обставинами, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки , відносно ОСОБА_5 і було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого продовжувався . На даний не можливо завершити судовий розгляд з об'єктивних причин. Натомість, обрання іншого запобіжного заходу, що не буде пов'язаний з триманням особи під вартою, призведе до затягування строків судового розгляду, так як своєю попередньою процесуальною поведінкою ОСОБА_5 неодноразово довів намір ухилитись від суду.
В ході розгляду клопотання прокурор просив таке задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати такий запобіжний захід , який не був би пов'язаний з триманням особи під вартою, або ж визначити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового розгляду з приводу заявленого клопотання суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробі переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім того, із характеризуючи даних на вказану особу вбачається, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Згадане кримінальне правопорушення вчинено в період, коли ОСОБА_5 за вироком суду перебував на іспитовому терміні в зв'язку із визнанням його винуватості за ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122 КК України. Офіційно обвинувачений не працює, не проживає із сім'єю, тобто не має міцних соціальних зв'язків, двічі перебував у розшуку по даному кримінальному провадженню.
Вищевказане свідчить про схильність ОСОБА_5 до переховування від органів поліції та суду та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення в разі незастосування до нього стримулючого запобіжного заходу.
Зазначені вище обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, він може вчинити нові злочини, переховуватися від суду, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи те, що суд не вважає за можливе обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На думку суду, відсутні підстави і для застосування відносно ОСОБА_5 , як альтернативного запобіжного заходу, застави.
Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України , суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування .
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що дане кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням насильства відносно неповнолітньої особи , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність міцності соціальних зв'язків обвинуваченого, його майновий стан, та інші обставини в сукупності, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави.
Керуючись ст. 376 КПК України , суд , -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб , без визначення розміру застави, до 15 травня 2022 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено о 09 год. 30 хв. , 17 березня 2022 року.
Суддя ОСОБА_1