Справа № 308/3550/22
17 березня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202107803000157 від 16.12.2021 року, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Міжгір'я Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.162 КК України,-
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
ОСОБА_3 07.12.2021 року близько 22 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколом медичного освідчення №1159 від 08.12.2021 року, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір, спрямований на протиправне порушення недоторканості житла особи, в порушення гарантованого права, передбаченого ст.30 Конституції України щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи, ст.12 Загальної декларації прав людини та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на недоторканість житла, без добровільного дозволу власника чи вмотивованого рішення суду, діючи без законних на те підстав, шляхом розбиття віконної рами проник до середини житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яка згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить ОСОБА_4 , де у подальшому був помічений самою власницею ОСОБА_4 та затриманий на місці події.
Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проникнення до житла.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
15.03.2022 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, у якому міститься заява керівника Ужгородської окружної прокуратури про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- матеріали кримінального провадження.
Крім того, до суду з обвинувальним актом направлено заяву ОСОБА_4 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, згідно з якою вона не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202107803000157 від 16.12.2021 року.
Як видно з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.
Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.
Діючи відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 17, ст. 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням були встановлені наступні фактичні обставини: що 07 грудня 2021 року близько 22 години 00 хвилини ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння згідно протоколу медичного освідчення №1159 від 08.12.2021 року, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір, спрямований на протиправне порушення недоторканості житла особи, в порушення гарантованого права, передбаченого ст.30 Конституції України щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи, ст. 12 Загальної декларації прав людини та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на недоторканість житла, без добровільного дозволу власника чи вмотивованого рішення суду, діючи без законних на те підстав, шляхом розбиття віконної рами проник до середини житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яка згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно належить ОСОБА_4 , де у подальшому був помічений самою власницею ОСОБА_4 , та затриманий на місці події.
Установлені органом досудового розслідування і викладені судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.
Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнавав свою винуватість, а також надав дозвіл на спрощений розгляд кримінального провадження. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_3 як каяття, а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом'якшує покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння №1159 від 08.12.2021 року.
Мотиви призначення покарання.
Суд уважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, який раніше не судимий, має середньо-спеціальну освіту, але офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, на обліку в наркологічному диспансері та на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, завдані вчиненням кримінального правопорушення збитки не відшкодував, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, обставини, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.
Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_6