Справа №297/2635/21
16 березня 2022 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ФЕЙІРА О. О., при секретарі судового засідання Радзецькій Ю.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та просить виділити у власність йому - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2018 року шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано. За час перебування у шлюбі, вони з останньою, за рахунок спільно нажитих коштів, на підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 2015 року, набули у спільну сумісну власність без виділення часток квартиру АДРЕСА_1 . Згоди про розподіл спільного майна, яке нажите під час шлюбу між ними не досягнуто. А тому, позивач просить суд виділити у власність йому - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяву, згідно якої просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 54).
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду справи, про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов від неї не надходило (а.с. 46-47, 52).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 листопада 2011 року, розірвано. Таке набрало законної сили 04 грудня 2018 року (а.с. 4-5).
08 липня 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Габор Д.В. та зареєстрованого в реєстрі за №11886 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 22-24).
Згідно звіту про оцінку вищевказаної квартири від 09 липня 2021 року, проведеного Приватним підприємством "Експерт-Центр", ринкова вартість такої становить 210 826 грн. (а.с. 9-21).
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 41 Конституції України,- кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю .Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року, "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя",- поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статтею 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи
У пунктах 23-24 вищевказаної постанови роз"яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1 , як стверджує позивач, така придбана за рахунок спільно нажитих коштів, суд приходить до висновку, що вищевказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому, відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, є їх спільною сумісною власністю.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України,- дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, - у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Враховуючи вищенаведене, те, що як встановлено з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відповідно до норм ч. 1 ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, суд вважає виділити у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині вищевазаної квартири.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд враховує, що відповідачка ОСОБА_2 відзиву на позов та будь-яких заперечень з приводу позовних вимоги позивача не надала.
Керуючись ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, п. 22 - п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року, "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст. ст. 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України,-
рішив:
Позов задоволити.
Виділити у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вартістю 105 413 (сто п'ять тисяч чотириста тринадцять) гривень.
Виділити у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вартістю 105 413 (сто п'ять тисяч чотириста тринадцять) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Олександр ФЕЙІР