Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" лютого 2022 р. Справа № 922/5007/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Столар Яни Ігорівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Клубенко Євгена Олександровича, (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
про стягнення 180960,00 грн
за участю представників сторін:
позивача - Мікулін Д.М. (ордер серія АХ № 1091277 від 24.12.2021);
відповідача - Нікіш Д.С. (ордер серія АР № 1083826 від 07.02.2022);
Фізична особа-підприємець Столар Яна Ігорівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Клубенка Євгена Олександровича (далі - відповідач) 180960,00 грн. оплати за договором поставки, 20760,00 грн. витрат які ФОП Столар Я.І. вимушена була понести у зв'язку з необхідністю залучення експерта ТОВ "Ін Консалтинг", шифр висновку експерта 21-06-01-3 від 12.11.2021.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 21 від 18.07.2019 відповідач 10.09.2019 поставив позивачу та здійснив монтаж бронзової балюстради, за що позивач сплатив йому 180960 грн. Однак, майже через 3 місяці після встановлення, перильна огорожа балюстради суттєво змінила колір - значно потемнішала, тобто у балюстради з'явились недоліки, передбачені п.4.8. Договору. Щодо зміни кольору позивач постійно звертався до відповідача шляхом висування претензій та вимог щодо заміни балюстради, проте відповідач тільки обіцяв виправити ситуацію, але не вчиняв жодних дій, спрямованих на ліквідацію дефектів перильної огорожі. Як зазначає позивач, такий зовнішній вигляд фактично унеможливлює користування балюстрадою та суттєво псує зовнішній вигляд центрального входу до приміщення офісу позивача.
Позивач вказує, що з метою встановлення причин потемніння і корозії балюстради, він залучив ТОВ «Ін Консалтинг» для проведення металознавчої експертизи і відповідача було запрошено на відбір зразків, однак останній таке запрошення проігнорував. Позивач зазначає, що за експертне дослідження він сплатив ТОВ «Ін Консалтинг» 20760 грн. В експертному висновку ТОВ «Ін Консалтинг» № 21-06-01-3 від 12.11.2021 зазначено, що недоліки у вигляді покриття іржею опор балюстради спричинені дефектом конструкції, а саме: прихована корозія металевої труби у середині опори балюстради з подальшим виходом продуктів корозії на поверхню. Зазначене, на думку позивача, свідчить про наявність вини відповідача у виникненні зазначених недоліків, оскільки саме останній здійснював монтаж балюстради.
Після отримання експертного висновку, позивач звернувся до відповідача з претензію-вимогою від 24.11.2021 щодо заміни бракованої продукції або повернення коштів. Однак, відповідач на відповідну претензію не відреагував.
Позивач вважає, що на підставі статті 678 ЦК України він має право вимагати від відповідача повернення оплати за договором поставки в сумі 180960,00 грн. Також позивач вважає, що відповідач має компенсувати йому витрати на експертне дослідження сплачені на користь ТОВ «Ін Консалтинг» в сумі 20760 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/5007/21 позовну заяву залишено без руху; визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви; надано останній п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків.
Позивач звернулась до суду з заявою (вх. № 30528 від 21.12.2021) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 29.12.2021 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи призначено на 24.01.2022.
Ухвалою господарського суду від 24.01.2022 розгляд справи відкладено на 07.02.2022.
В судовому засіданні 07.02.2022 оголошено перерву до 21.02.2022.
В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.. № 1301 від 20.01.2022) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем заявлені вимоги про не якість поставленого товару поза межами гарантійного строку, який передбачений умовами договору. Крім того, відповідач вказує, що позивачем взагалі не складалося рекламаційного акту, як того вимагають умови укладеного між сторонами договору.
Відповідач зазначає, що позивач стверджуючи про виявлення недоліків продукції ще в грудні 2019 року та заявлення в телефонному режимі претензії щодо цього в лютому 2020, не погодив з відповідачем можливість подальшого використання продукції, у зв'язку з чим, відповідач не може нести відповідальності за наслідки такого тривалого використання позивачем товару. Відповідач вказує, що з огляду на зазначене, він не може нести відповідальності за недоліки товару, які були виявлені та претензії за якими були заявлені після спливу гарантійного строку передбаченого умовами договору.
Відповідач вказує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів виявлення недоліків та заявленння вимог з цього приводу в період гарантійного строку, а так само доказів того, що ці недоліки виникли до передання товару позивачу або з причин, які існували до цього моменту.
Відповідач зазначає, що позивачем також не складалися рекламаційні (дефектні) акти в порядку, встановленому п. 3.6. або 4.3. Договору
Також відповідач вказує, що позивач вимагаючи повернення сплаченої за товар грошової суми на підставі ст. 678 ЦК України, при цьому не надає доказів істотного порушення вимог щодо якості товару.
На думку відповідача, наданий позивачем висновок ТОВ «Ін Консалтинг» № 21-06-01-3 від 12.11.2021 є неналежним доказом зазначених обставин, оскільки складено не судовим експертом та неналежною особою, дія висновку закінчилась 12.12.2021 і на момент складання позовної заяви та подання її до суду (16.12.2021) він втратив свою чинність, висновок не призначений для подання до суду та не може бути використаний в інших цілях, висновок складено більше ніж через 2 роки після передачі товару і за інформацією наданою позивачем та на основі наданих позивачем зразків, при цьому доказів того, що оглянута за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, б. 42 балюстрада та надані експерту зразки є саме тим товаром, який було поставлено відповідачем ні висновок експерта ні позовна заява не містять.
Також відповідач зазначає, що надані позивачем роздруківки бесід в месенджері Viber є неналежними доказами, оскільки не відповідають встановленим законом критеріям електронного доказу, а відповідач при цьому заперечує той факт що він вів переписку з позивачем.
Відповідач надав суду заяву (вх.. № 1300 від 20.01.2022) про застосування наслідків спливу строку позовної давності. В даній заяві відповідач вказує, що позивачем при зверненні до суду пропущено встановлений законом строк позовної давності, що в свою чергу є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх.. № 2496 від 02.02.2022) в якій просить суд заявлений позов задовольнити. Позивач вважає безпідставними доводи відповідача про заявлення вимог щодо неякісності товару поза межами гарантійного строку (який становить 1 рік з дати монтажу), оскільки перша така вимога була надіслана відповідачу в месенджері Viber 17.02.2020, тобто через 5 місяців та 7 днів з моменту монтажу відповідачем бронзової балюстради. Крім цього, як зазначає позивач, відповідач не оспорював факт наявності виявлених недоліків та усвідомлював що вони сталися з його вини, оскільки обіцяв їх виправити, тобто відповідачем визнано факт поставки товару неналежної якості.
Позивач вказує, що він довідався про дефект конструкції, допущений відповідачем, що спричинив недоліки покриття іржею опор балюстради (а саме прихована корозія металевої труби усередині опори балюстради подальшим виходом продуктів корозії на поверхню) саме з результаті проведення експертного дослідження в жовтні 2021 року, тобто позивач не знав і не міг знати, що відповідач поставив йому продукцію з дефектом лиття. Позивач вказує, що недоліки товару виникли до передання йому товару і монтажу балюстради та з причин, які існували до цього моменту, і зазначене на підставі частини 5 ст. 680 ЦК України свідчить про правомірність заявлених позовних вимог.
Позивач зазначає, що відповідач розуміючи те, що позивач після заявлення відповідних претензій щодо якості продовжує використовувати балюстраду, не зазначив про необхідність її демонтажу та не заперечував проти її використання.
На думку позивача, ним жодним чином не порушено умови договору щодо складання рекламаційного акту. Одразу як виникли перші ознаки дефектності - зміна кольору, значне потемніння бронзової балюстради, почалися постійні звернення до відповідача з вимогою усунути такі недоліки, про що відповідач не заперечував, визначаючи факт появи таких недоліків, а потім взагалі зник та перестав відповідати на телефонні дзвінки, повідомлення, письмові претензії, виклик (перший і повторний) на проведення експертного дослідження
Стосовно доводів відповідача про те, що висновок ТОВ «Ін Консалтинг» № 21-06-01-3 від 12.11.2021 нібито є неналежним доказом позивач зазначає, що за своєю правовою природою зазначений висновок є висновком спеціаліста, його складено в повній відповідності з вимогами чинного законодавства, при цьому відповідач мав можливість приїхати на запрошення позивача та бути присутнім під час проведення експертного дослідження та поставити спеціалісту додаткові свої запитання, однак він не скористався цією можливістю і проігнорував запрошення позивача.
Також, на думку позивача, роздруківка переписки сторін у месенджері Viber є належним доказом звернення позивача до відповідача з відповідними претензіями в межах гарантійного строку та визнання відповідачем факту поставки та встановлення балюстради неналежної якості.
Відповідач надав суду заперечення (вх.. № 2735 від 07.02.2022) в яких наполягає на безпідставності заявленого позову. На думку відповідача, позивач не має права вимагати повернення сплаченої затовар грошової суми, оскільки ним не доведено факту істотного порушення вимог щодо якості товару. При цьому, відповідач вказує, що наданий позивачем висновок експертного дослідження відповіді на питання чи є виявлені дефекти істотними не містить.
Також відповідач зазначає, що жодного разу в межах гарантійного строку позивач не звертався до нього з претензіями щодо якості товару, при цьому надане позивачем листування у Viber не є належним і допустимим доказом.
Позивач надав суду пояснення на заперечення (вх.. № 3894 від 17.02.2022) в яких зокрема наголошує, що він остаточно впевнився, що відповідачем поставлено товар з дефектом конструкції, що спричинив недоліки покриття іржею опор балюстради (а саме прихована корозія металевої труби усередині опори балюстради подальшим виходом продуктів корозії на поверхню) саме в результаті проведення експертного дослідження в жовтні-листопаді 2021 року. Позивач не знав і не міг знати, що відповідач поставив йому продукцію з дефектом лиття. Тобто недоліки товару виникли до передання позивачу товару і монтажу балюстради та з причин, які існували до цього моменту.
Позивач вказує, що відповідач після отримання у месенджері Viber повідомлення про можливі недоліки балюстради став діяти очевидно недобросовісно, ухилявся від виконання своїх обов'язків всіма можливими способами, аби «перечекати» гарантійний строк, очікуючи, що після його спливу буде неможливо покладення на нього відповідальності за неякісну продукцію, та ін..
На судове засідання 21.02.2022 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить суд її задовольнити.
Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 18.07.2019 між позивачем, як Покупцем, та відповідачем, як Постачальником, укладено Договір поставки № 21 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.3.) Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити у власність Покупцеві та змонтувати Продукцію, згідно оснастки та технічно-конструкторської документації, визначену у п. 1.2 цього Договору (надалі іменується «Продукція»), без права передачі третім особам, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити Продукцію. Найменування, одиниці виміру, якісні і кількісні характеристики Продукції, що є предметом поставки за цим Договором, строки поставки Продукції за цим Договором визначаються у Специфікації (Додатку), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Покупець передає, а Постачальник приймає технічно-конструкторську документацію або ескіз виробу.
Пунктом 2.1. договору визначено, що ціни на Продукцію, що поставляється за цим Договором, встановлюються в гривні і зазначені у Специфікаціях до цього Договору.
Згідно з п. 2.2. договору, до ціни Продукції включено вартість перевезення та монтажу.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка Продукції здійснюється на об'єкт покупця з подальшим монтажем. Умови поставки Продукції та вантажоотримувач можуть уточнюватися (змінюватися) додатковими угодами Сторін.
Відповідно до п. 3.3. Договору передача-приймання Продукції здійснюється по:
- якості - у відповідності до документів, що підтверджують якість Продукції.
- та на момент монтажу виробів на об'єкті Покупця.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що якість Продукції, що поставляються за цим Договором, має в усьому відповідати технічним умовам, передбаченим цим Договором, вимогам конструкторської документації, наданої покупцем, технічним вимогам ливарної оснастки.
Пункт 4.3. передбачає, що рекламаційний акт щодо якості та/або кількості Продукції може бути заявлений покупцем постачальнику у випадках:
- видимих дефектів - протягом п'яти календарних днів після здійснення монтажу.
- прихованих дефектів, які було виявлено в період користування виробом.
Згідно з п. 4.4. договору, строк гарантійних зобов'язань Постачальника - один рік з дати монтажу виробу, яка повинна бути зафіксована в супровідних документах при монтажі виробу.
Відповідно до п. 4.5. договору, датою початку гарантійних зобов'язань є дата, яка зафіксована в супровідних документах, які передаються покупцю в момент закінчення монтажу виробу, якщо в продавця немає претензій щодо Продукції і її монтажу.
Пунктом 4.7. договору передбачено, що строки усунення недоліків (дефектів), в тому числі виявлених у період дії гарантійних зобов'язань, складає 5 (п'ять) робочих днів з дати отримання від Покупця письмової вимоги.
Пунктом 4.8. договору передбачено, що зміна кольору (відтінку) перильної огорожі в межах строку гарантійних зобов'язань за власний рахунок також вважається недоліком, який, на вимогу Покупця Постачальник повинен виправити в строки, визначені п. 4.7, або інші строки, погодженні Сторонами.
Згідно з п. 4.9. договору, усі недоліки (дефекти) в продукції, які виникли з вини Постачальника протягом строку гарантійних зобов'язань, усуваються Постачальником за власний рахунок у вказані вище строки.
Специфікацією № 1 до договору сторонами узгоджено, що предметом поставки за договором є бронзова балюстрада вартістю 180960 грн. (в т.ч. ПДВ)
Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання умов договору 10.09.2019 виконав монтаж бронзової балюстради, що підтверджується видатковою накладною № (Б/Н) від 10.09.2019.
Позивач платіжними дорученнями № 43 від 24.07.2019 року на суму 126672,00 грн. та № 52 від 16.09.2019 на суму 54288,00 грн. повністю оплатив на користь відповідача її вартість. Всього позивачем сплачено 180960 грн. (в т.ч. ПДВ)
Як зазначає позивач, майже через 3 місяці після встановлення бронзової балюстради її перильна огорожа суттєво змінила колір - значно потемнішала. Тобто у балюстради з'явились недоліки, передбачені п.4.8. Договору.
Як свідчить надана позивачем роздруківка переписки в месенджері Viber, 17.02.2020 (що становить 5 місяців та 7 днів з дати монтажу балюстради) користувач «ОСОБА_1 Харьков» (який за твердженням позивача є відповідач) отримав від представника позивача (дизайнера, яка займалась ремонтом приміщення позивача, в тому числі і встановленням балюстради) повідомлення наступного змісту «Добрый день. У нас проблема; Балюстрада ржавеет и очень потемнела. Это явный брак». До повідомлення були надіслані фото балюстради, яка потемніла.
Відповідач факт переписки з позивачем або його представниками в месенджері Viber заперечує.
Як стверджує позивач, з підстав зміни кольору балюстради він постійно звертався до відповідача шляхом висування претензій та вимог щодо її заміни, однак останній тільки обіцяв виправити ситуацію, але не вчиняв жодних дій, спрямованих на ліквідацію існуючих дефектів.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з ухиленням відповідача від усунення недоліків відповідно до взятих на себе гарантійних зобов'язань, позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу від 03.02.2021 щодо усунення недоліків. Проте, відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав.
Позивач стверджує, що після отримання Претензії-вимоги відповідач взагалі перестав надавати будь-які відповіді щодо виконання своїх зобов'язань в частині усунення недоліків бронзової балюстради.
Позивач також стверджує, що починаючи з травня 2021 року, зовнішній вигляд балюстради зазнав суттєвих погіршень, які виражались у подальшому її потемнінні та появі значної кількості іржі. Станом на кінець серпня бронзова балюстрада була у значній мірі покрита іржею, хоча з моменту її монтажу ще не сплинуло і двох років. Позивач зазначає, що такий зовнішній вигляд фактично унеможливлює користування балюстрадою та суттєво псує зовнішній вигляд центрального входу до приміщення офісу.
Як свідчать матеріали справи, з метою встановлення дійсних обставин щодо потемніння та ржавіння балюстради, позивач залучила ТОВ «Ін Консалтинг» (02141 Україна, м. Київ, вул. Руденко, 6а, оф. 630) з метою надання останнім експертного висновку.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач два рази (листами від 24.09.2021 та від 07.10.2021) запрошував відповідача бути присутнім під час відібрання зразків бронзової балюстради з метою подальшого проведення експертного дослідження. Проте, відповідач не з'явився на відбір зразків та проби, жодної відповіді з цього приводу позивачу не надав.
ТОВ «Ін Консалтинг» на замовлення позивача здійснило дослідження поставленої відповідачем балюстради, про що надало Висновок експерта за результатами експертного дослідження № 21-06-01-3 від 12.11.2021, виготовлений експертом О.П. Портянко.
В даному висновку зокрема вказано, що при демонтажі балюстради виявлено, що опора змонтована на металічній трубі. При огляді в лабораторії відібраних зразків виявлено значні сліди корозії на частині труби, що знаходились в середині основи опори. Поверхня декоративної головки, стійки, опори при візуальному огляді та огляді у мікроскоп (рис. 9) не рівна та пориста. У порах та заглибленнях рельєфу присутня темно-коричнева патина та білий не стійкий осад. Отже, потемніння перил та опор балюстради викликано утворенням темно-коричневої патини на пористій поверхні латуні. Оскільки поверхня пориста, це перешкоджає механічному очищенню металу.
Згідно висновків експерта за результатами дослідження, недоліки у вигляді потемніння поручнів та опор балюстради викликані утворенням темно-коричневої патини на пористій поверхні латуні. У висновку також зазначено, що в наслідок дефекту конструкції (помилка конструювання: відсутні дренажні отвори або ізоляція не стійких до корозії металів або використання невідповідних матеріалів) усередині пустотілої основи опори накопичувалась волога. Вода разом з киснем повітря призвела до корозії металу труби. Через щілину між трубою та основою опори відбувався повільний витік води з продуктами корозії на поверхню елементів опори з утворенням іржавих плям.
Експерт робить висновок, що недоліки у вигляді покриття іржею опор балюстради спричинені дефектом конструкції, а саме: прихована корозія металевої труби у середині опори балюстради з подальшим виходом продуктів корозії на поверхню.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Ін Консалтинг» за виготовлення експертного висновку виставило позивачу до сплати рахунок № № 21-06-01-3 від 01.09.2021 на суму 20760 грн. Як стверджує позивач, вказаний рахунок ним було оплачено в повному обсязі.
Матеріали справи також свідчать про те, що, після отримання експертного висновку, позивачем направлено на адресу відповідача претензію-вимогу від 24.11.2021 щодо заміни бракованої продукції або повернення коштів, до якої додано копію ТОВ «Ін Консалтинг» експертного дослідження № 21-06-01-3 від 12.11.2021.
Проте, відповідач на зазначену претензію вимогу жодним чином не відреагував, заміни балюстради не здійснив, грошових коштів не повернув.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. В позовній заяві позивач вважає, що на підставі статті 678 ЦК України він має право вимагати від відповідача повернення оплати за договором поставки в сумі 180960,00 грн. Також позивач вважає, що відповідач має компенсувати йому витрати на експертне дослідження сплачені на користь ТОВ «Ін Консалтинг» в сумі 20760 грн.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
В даному випадку між сторонами був укладений договір змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи різних договорів, а саме - поставки товару (бронзової балюстради) та підряду (в частині виконання робіт з монтажу балюстради).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За договором підряду, як встановлено ч. 1 ст. 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частин першої - другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Статтею 673 ЦК України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Згідно з статтею 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 676 ЦК України передбачено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1-2 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
В даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач повністю виконав умови укладеного між сторонами договору поставки № 21 від 18.07.2019, сплативши на користь відповідача вартість поставленого товару, проте відповідач свої зобов'язання за договором виконав лише частково, а саме, своєчасно поставив та змонтував бронзову балюстраду, як і передбачено умовами Договору, проте, вказана балюстрада мала істотні недоліки які були виявлені позивачем під час дії гарантійних зобов'язань, а саме, на ній з'явилися потемніння, тобто відбулася зміна кольору. Суд констатує, що вказані зміни зовнішнього вигляду балюстради були зазделегіть обумовлені сторонами у п. 4.8. договору як недоліки (дефекти) продукції.
Про факт наявності істотних недоліків поставленої балюстради також свідчить експертне дослідження ТОВ «Ін Консалтинг» № 21-06-01-3 від 12.11.2021 в якому зазначається, що в наслідок дефекту конструкції (помилка конструювання: відсутні дренажні отвори або ізоляція не стійких до корозії металів або використання невідповідних матеріалів) усередині пустотілої основи опори накопичувалась волога. Вода разом з киснем повітря призвела до корозії металу труби. Через щілину між трубою та основою опори відбувався повільний витік води з продуктами корозії на поверхню елементів опори з утворенням іржавих плям. Експерт робить висновок, що недоліки у вигляді покриття іржею опор балюстради спричинені дефектом конструкції, а саме: прихована корозія металевої труби у середині опори балюстради з подальшим виходом продуктів корозії на поверхню.
Посилання відповідача на те, що позивачем не складалося рекламаційних актів, в порядку, визначеному п. 3.6. та 4.8. договору суд вважає такими, що не звільняють відповідача від обов'язків виконати власні договірні зобов'язання щодо усунення недоліків балюстради в передбачений спосіб. До того ж, за змістом п 3.6. договору рекламаційний акт складається у випадку відмови позивача від прийняття товару, тоді як в даному випадку товар за договором позивачем було прийнято. Пунктом 4.8. договору передбачено право позивача а не його обов'язок на складання (заявлення) рекламаційного акту у випадку виявлення прихованих дефектів, які були виявлені в період користування виробом.
Доводи відповідача про те, що експертне дослідження ТОВ «Ін Консалтинг» № 21-06-01-3 від 12.11.2021 також нібито не є неналежним доказом суд також вважає безпідставними.
За своєю правовою природою висновок Науково-дослідної лабораторії «Експертний центр ідентифікації» № 21-06-01-3 від 12.11.2021, затверджений директором ТОВ «Ін Консалтинг» є висновком спеціаліста.
Даний висновок виготовлено експертом Портянко О.П., який має вищу технічну освіту (диплом КВ № 36986069, кваліфікація магістр товарознавства та експертизи в митній справі, товарознавець-експерт) та економічну освіту (диплом КВ № 37665019, кваліфікація магістра з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, менеджера-економіста) стаж роботи експертом з 2010 року.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач два рази (листами від 24.09.2021 та від 07.10.2021) запрошував відповідача бути присутнім під час відібрання зразків бронзової балюстради з метою подальшого проведення експертного дослідження. Проте, відповідач не з'явився на відбір зразків та проби, жодної відповіді з цього приводу позивачу не надав.
Зазначене в свою чергу свідчить про те, що відповідач мав можливість прибути на відбір зразків бронзової балюстради, висловити свої заперечення стосовно порядку проведення дослідження або проставити свої запитання експерту який проводив дослідження, проте від таких дій свідомо самоусунувся.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, початок перебігу гарантійного строку на балюстраду розпочався 10.09.2019, тобто в той день коли вона була встановлена та щодо цього було підписано відповідні документи. Згідно з умовами договору гарантійний строк на балюстраду становить 1 рік.
Як зазначає позивач, майже через 3 місяці після встановлення бронзової балюстради її перильна огорожа суттєво змінила колір - значно потемнішала. Тобто у балюстради з'явились недоліки, передбачені п.4.8. Договору.
Як свідчить надана позивачем роздруківка переписки в месенджері Viber, 17.02.2020 (що становить 5 місяців та 7 днів з дати монтажу балюстради) користувач «ОСОБА_1 Харьков» (який за твердженням позивача є відповідач) отримав від представника позивача (дизайнера, яка займалась ремонтом приміщення позивача, в тому числі і встановленням балюстради) повідомлення наступного змісту «Добрый день. У нас проблема; Балюстрада ржавеет и очень потемнела. Это явный брак». До повідомлення були надіслані фото балюстради, яка потемніла.
Про факт наявності недоліків балюстради свідчить і подальша переписка в месенджері Viber.
При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача про те, що він нібито не вів вказану переписку
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити.
Статтею 79 ГПК України зокрема передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Системний аналіз ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс 19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
В даному випадку, проаналізувавши надані позивачем роздруківки переписки його представника з користувачем «ОСОБА_1 Харьков» з номером НОМЕР_3 в месанджері Viber, суд приходить до висновку, що користувач «ОСОБА_1 Харьков» є саме відповідач у даній справі. Про зазначене свідчить як характер переписки та теми які обговорюються. До того ж, згідно з наданими позивачем скріншотами на платформі Prom, номер НОМЕР_3 збігається із номером телефону, зазначеним на сайті Студії лиття «Бронза», де відповідача Клубенка Євгена зазначено як контактну особу (bronz.com.ua). При цьому, другий телефон на сайті Студії лиття «Бронза» НОМЕР_4 вказаний в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як телефон відповідача.
Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку що відповідач довідався про необхідність усунення недоліків балюстради 17.02.2020, коли отримав в месенджері Viber відповідне повідомлення від представника позивача про потемніння балюстради.
Пунктом 4.8. договору передбачено, що зміна кольору (відтінку) перильної огорожі в межах строку гарантійних зобов'язань за власний рахунок також вважається недоліком, який, на вимогу Покупця Постачальник повинен виправити в строки, визначені п. 4.7, або інші строки, погодженні Сторонами.
Як вже зазначалося, той факт що наявні недоліки балюстради є істотними свідчить експертне дослідження ТОВ «Ін Консалтинг» № 21-06-01-3 від 12.11.2021.
Оскільки відповідач не виконав власних договірних зобов'язань щодо усунення недоліків балюстради, доводи позивача про можливість застосування до спірних правовідносин положення ст. 678 ЦК України є обґрунтованими.
Однак, згідно зі ст.. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);
За приписами частини 8 статті 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених товарів.
Аналіз норм частини 8 статті 269 ГК України та статті 680 ЦК України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений частиною 8 статті 269 ГК України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений статтею 680 ЦК України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.
У даному випадку між сторонами виникли зобов'язання, які своїм характером та змістом притаманні договору поставки, в зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме норми частини 6 статті 269 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як зазначає позивач в позовній заяві, майже через 3 місяці після встановлення балюстради вона істотно змінила свій колір - потемнішала. Тобто у балюстради з'явилися недоліки, передбачені п. 4.8. договору, які підлягали усуненню відповідачем, оскільки були виявлені в період дії гарантії. Повідомлення про виявлені недоліки відповідача отримав в месенджері Viber, 17.02.2020 (що становить 5 місяців та 7 днів з дати монтажу балюстради). Після отримання повідомлення відповідач мав усунути ці недоліки. Таким чином, в силу положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог про усунення недоліків поставленого товару почав свій відлік саме з цієї дати.
Відповідно, позовна давність щодо зазначених вимог сплинула 17.08.2020.
З позовною заявою в межах даної справи позивач звернувся 20.12.2022, тобто поза межами встановленого законом строку позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В процесі розгляду даної справи відповідач надав суду заяву (вх.. № 1300 від 20.01.2022) про застосування наслідків спливу строку позовної давності. В даній заяві відповідач вказує, що позивачем при зверненні до суду пропущено встановлений законом строк позовної давності.
Відповідно до положень ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що охоронюване законом право позивача було порушено, але оскільки сплив строк позовної давності і про це відповідачем надано заяву до прийняття рішення у справі, в даному суд наслідками розгляду справи приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення 180960,00 грн. оплати за договором поставки з зазначених підстав.
Щодо вимог про стягнення 20760,00 грн. витрат які позивач вимушена була понести у зв'язку з необхідністю залучення експерта ТОВ "Ін Консалтинг", шифр висновку експерта 21-06-01-3 від 12.11.2021 суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що вимагаючи стягнення зазначених витрат з відповідача позивач не наводить будь-якого їх правового обґрунтування.
Суд вказує, що вказані вимоги нерозривно пов'язані з вимогами про стягнення 180960,00 грн. оплати за договором поставки в задоволенні яких судом відмовлено.
Крім того матеріали справи не містять будь-яких доказів фактичного понесення позивачем витрат на оплату послуг експерта в сумі 20760,00 грн.
Окрім того, статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу положень ст. 123 ГПК України, понесені позивачем витрати на оплату послуг експерта в сумі 20760,00 грн. можна кваліфікувати як такі, що пов'язані з розглядом справи.
Разом з тим, витрати, зокрема, пов'язані з оплатою послуг експерта є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Зазначене правова позиція викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
За таких обставин, в задоволенні позову про стягнення 20760,00 грн. витрат які позивач вимушена була понести у зв'язку з необхідністю залучення експерта ТОВ "Ін Консалтинг", шифр висновку експерта 21-06-01-3 від 12.11.2021 також слід відмовити.
Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "17" березня 2022 р.
Суддя О.І. Байбак