17.03.2022 Справа № 914/2306/21
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів», м. Львів,
про розстрочення виконання рішення
за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі, позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів», м. Львів,
про стягнення пайового внеску в сумі 3 767 245,69 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
позивача (стягувача): не з'явився;
відповідача (зявника): Р.Я. Вовчак - представник;
прокурора: Р.В. Панькевич.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справи №914/2306/21 за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі, позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» про стягнення пайового внеску в сумі 3 767 245,69 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2306/21 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 3 767 245,69 грн та на користь Львівської обласної прокуратури сплачений за подання позову до суду судовий збір в сумі 56 508,69 грн.
На виконання вказаного рішення 07.02.2022 судом видано накази.
На адресу суду, 11.02.2022 (вх. №546/22) Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» подано заяву від 11.02.2022 б/н про розстрочення виконання рішення, в якій просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2306/21 на один рік щомісячними платежами до повного його виконання таким чином: до 28.02.2022 -313 937,14 грн; до 31.03.2022 -313937,14 грн; до 30.04.2022 -313 937,14 грн; до 31.05.2022 -313 937,14 грн; до 30.06.2022 -313 937,14 грн; до 31.07.2022 -313 937,14 грн; до 31.08.2022 -313 937,14 грн; до 30.09.2022 -313 937,14 грн; до 31.10.2022 -313 937,14 грн; до 30.11.2022 -313 937,14 грн; до 31.12.2022 -313 937,14 грн; до 31.01.2023 -313 937,14 грн.
Ухвалою суду від 14.02.2022 заяву розстрочення виконання рішення прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 24.02.2022. В зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, загрозою кібератак, судове засідання 24.02.2022 не відбулося. Ухвалою суду від 28.02.2022 призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2022.
В судове засідання 17.03.2022 прокурор та представник заявника з'явились, надали пояснення по суті заяви.
В обґрунтування заяви заявник зазначає про те, що розмір суми пайового внеску є значним і становить 3 767 245,69 грн.
Як стверджує заявник, порівнюючи розмір присудженої до стягнення суми і фінансову звітність за 2020 рік, то розмір доходу становив 104 500,00 грн, розмір чистого прибутку був від'ємною величиною та становив - 2 100 300,00 грн.
Між ТОВ «Єврольвів» та інвесторами укладено попередні договори купівлі-продажу квартир. Кошти, які перераховуються інвесторами будівництва спрямовуються на проведення будівельних робіт.
Відповідач не заперечує свого обов'язку зі сплати пайового внеску, вживає заходи щодо погашення наявного боргу.
Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) за січень 2022 року на кінець періоду у ТОВ «Єврольвів» наявна кредиторська заборгованість.
Крім того, заявник зазначає, що щомісячно здійснюються виплати для забезпечення проведення будівництва (надходження та сплата коштів відображена у відомості), а тому ТОВ «Єврольвів» має численні зобов'язання перед контрагентами.Згідно з випискою з рахунку, на рахунок підприємства надходять щомісячні забезпечувальні платежі згідно попередніх договорів купівлі-продажу квартир.
До того ж, у ТОВ «Єврольвів» існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 111 914,90 грн, а також заборгованість по єдиному соціальному внеску - 90 984,00 грн.
При цьому, у ТОВ «Єврольвів» є відкриті виконавчі провадження, у яких накладено арешт на рахунки.
Згідно з вимогою про сплату недоїмки від 04.06.2021 року ТОВ «Єврольвів» має недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 221 072,13 грн.
ТОВ «Єврольвів» здійснює діяльність з будівництва будівель. Будівництво зупинялося через недостатність фінансування, з середини 2020 року будівництво було зупинено взагалі і роботи не виконувалися аж до жовтня 2021 року. Так само не здійснювалося фінансування інвесторами. Будівництво було відновлено у т. ч. і за втручанням позивача (роздруківка з веб-сайту Львівської міської ради додається).
Будівництво здійснюється на кошти осіб, які уклали з попередні договори купівлі-продажу квартир. Крім оплати за попередніми договорами купівлі-продажу квартир, яка здійснюється поетапно, ТОВ «Єврольвів» не має іншого джерела доходу, а пайовий внесок сплатити буде можливо лише при умові здійснення платежів інвесторами та подальшому продажу квартир.
Накладення арешту на рахунки та майно в рамках виконавчого провадження спричинить банкрутство товариства та неможливість здійснення добудови житлового комплексу, в результаті чого місто також не зможе отримати нежитлове приміщення загальною площею не менше 345 кв. м. для організації Центру надання адміністративних послуг.
Майно, яке можна реалізувати і за рахунок якого можна погасити заборгованість по пайовому внеску, як зазначає заявник, відсутнє. Натомість, надходження коштів від покупців за попередніми договорами купівлі-продажу квартир щомісячно дозволить частинами погасити заборгованість та дозволить не зупиняти будівництво житлового комплексу, забезпечити оплату пайового внеску.
Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про розстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як свідчать надані заявником докази боржник згідно з оборотно - сальдовою відомістю по рахунку №631 за січень 2022 на кінець періоду у ТзОВ «Єврольвів» наявна кредиторська заборгованість, також, у ТзОВ «Єврольвів» існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 111914,90 грн, а також по єдиному соціальному внеску - 90984,00 грн. Згідно з вимогою про сплату недоїмки від 04.06.2021 ТзОВ «Єврольвів» має недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 221 072, 13 грн.
Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, зважаючи на те, що боржник не уникає від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про можливість надання розстрочення виконання рішення суду терміном на 6 місяців з березня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з урахуванням вимог ч.5 ст.331 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву від 11.02.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» про розстрочення виконання рішення суду у справі №914/2306/21 - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2021 у справі №914/2306/21 в частині сплати заборгованості в розмірі 3767245,69 грн на 6 місяців за наступним графіком:
- до 31.03.2022- 627 874,29 грн;
- до 30.04.2022 - 627 874,29 грн;
- до 31.05.2022 - 627 874,29 грн.;
- до 30.06.2022- 627 874,29 грн;
-до 31.07.2022-627 874,29 грн;
- до 31.08.2022 - 627 874,29грн.
3. В іншій частині заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі №914/2306/21 відмовити.
4. Ухвала є виконавчим документом, який може бути пред'явлено до виконання протягом 3- х років.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до п.24 ч.1 ст.255 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Березяк Н.Є.