Провадження № 22-ц/803/1719/22 Справа № 200/960/18 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
15 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Деркач Н.М. Куценко Т.Р.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року по справі за позовом компанії "АЗІДАНО ЛІМІТЕД" до публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -
У січні 2018 року компанія "АЗІДАНО ЛІМІТЕД" звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - ПАТ "Запоріжтрансформатор"), ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року справу передано на розгляд до господарського суду Запорізької області.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ "Запоріжтрансформатор" просить ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що даний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції не мав права застосовувати ст.31 ЦПК України, справа була прийнята до провадження з додержанням правил підсудності.
Учасники справи правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи дану справу на розгляд до господарського суду Запорізької області суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до інформаційної довідки з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії ухвали господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2019 року, відносно відповідача по справі ПАТ «Запоріжтрансформатор» 25 жовтня 2019 року порушено провадження про банкрутство. Виходячи з того, що позов носить майновий характер та у відношенні ПАТ «Запоріжтрансформатор», який наразі є відповідачем по справі, ухвалою господарського суду Запорізької області відкрито провадження про банкрутство, вказана справа не може бути розглянута за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-468цс18) наведено такі правові висновки.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема,таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.
З матеріалів справи вбачається, що компанія "АЗІДАНО ЛІМІТЕД" звернулась до суду з позовом до ПАТ"Запоріжтрансформатор", ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ"Райффайзен Банк Аваль"), про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. В обґрунтування позову зазначали, що станом на 22 лютого 2013 року вони володіли простими іменними акціями ПАТ "Запоріжтрансформатор" та того ж дня черговими загальними зборами акціонерів ПАТ "Запоріжтрансформатор" було прийнято рішення про розподіляння частини прибутку, одержаного за підсумками діяльності ПАТ "Запоріжтрансформатор" у 2012 році та затверджено розмір річних дивідендів. Втім на день подачі позову їм було сплачено лише частину дивідендів та допущено заборгованість. Задля належного виконання зобов'язання ПАТ "Запоріжтрансформатор" перед компанією "АЗІДАНО ЛІМІТЕД" 25 червня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки.
Фактично основний спір виник між позивачем - юридичною особою компанія "АЗІДАНО ЛІМІТЕД" та відповідачем - юридичною особою ПАТ "Запоріжтрансформатор", стосовно якої порушено справу про банкрутство. Фізична особа ОСОБА_1 виступив поручителем.
Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року (зі змінами), матеріали справи, в якій стороною є боржник щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у своїй постанові від 15 січня 2020 року прийнятій за результатами розгляду справи №698/119/81 , законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Виходячи з вищевикладеного, порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Деркач Н.М.
Куценко Т.Р.