16 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/5381/20 пров. № А/857/22459/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року (суддя - Борискін С.А., м. Рівне, повне судове рішення складено 22 жовтня 2021 року) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та починаючи з 17.07.2018; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за періоди з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, за періоди з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та починаючи з 17.07.2018.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року адміністративний позов в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату з доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та починаючи з 17.07.2018 по 19.01.2020, а також додаткової пенсії відповідно до статті 51 вищевказаного Закону за період з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно залишено без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді від пенсійного органу на запит особи про правильність чи помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність чи несвоєчасність її перерахунку. Також звертає увагу, що строки позовної давності не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відсутні строкові обмеження стосовно виплати пенсії за минулий час, яку особа не отримувала з вини пенсійного органу.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_2 є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням від 01.12.1993 серії НОМЕР_1 (а.с.7), перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по віку.
Позивач проживає в с. Корост, Сарненського району, Рівненської області, яке відповідно до "Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, належить до зони гарантованого добровільного відселення.
У лютому 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами права.
Листом від 27.02.2020 №1679-1146/К-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України (а.с. 3-4).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Залишаючи без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду передбачений статтею 122 КАС України застосовується до спірних правовідносин, а отримання позивачем листа відповідача від 27.02.2020 у відповідь на звернення про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, та свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 12 років після отримання пенсії в неналежному розмірі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у розглядуваному позові предметом спору є нарахування та виплата Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області позивачу пенсійних виплат відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та починаючи з 17.07.2018 по 19.01.2020, а також відповідно до статті 51 вищевказаного Закону за період з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом засобами поштового зв'язку 20.07.2020 (згідно зі штемпелем поштової кореспонденції на конверті; а.с.12). При цьому позовні вимоги які стосуються періодів з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та починаючи з 17.07.2018 по 19.01.2020 заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Стосовно доводів позивача з покликанням на ту обставину, що про порушення свого права він дізнався з листа відповідача від 27.02.2020 №1679-1146/К-02/8-1700/20, на думку колегії суддів, такі не можуть бути поважною причиною пропуску строку, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не могли позбавити його можливості звернутися до суду в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись у січні 2020 року до відповідача із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач вже знав, що такі виплати в спірний період у визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірі йому не виплачувались.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 27.02.2020 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Вказана правова позиція щодо застосування до правовідносин у сфері нарахування та виплати пенсійних виплат положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за періоди з 24.02.2009 по 22.07.2011 включно, з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та починаючи з 17.07.2018 по 19.01.2020оскільки такі подані з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог у справі №460/5381/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 16 березня 2022 року.