Справа № 560/6135/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
15 березня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.02.2021 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди з 10.11.1981 року по 10.05.1983 року - проходження військової служби в Радянській Армії, з 01.05.1990 року по 19.02.2004 року - службу в органах державної податкової служби та призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до закону України "Про державну службу" з 29.01.2021 року в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 28.01.2021 року №9/с/22-01-10-02-12, від 28.01.2021 року №10/с/22-01-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 22.09.2018 призначена пенсія за віком відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.
29.01.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідності до закону України "Про державну службу". До заяви додав довідки від 28.01.2021 року №9/с/22-01-10-02-12 та №10/с/22-01-10-02-12, видані Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
Листом №2200-0302-8/14543 від 11.03.2021 року відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України від 05.02.2021 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з законом України "Про державну службу" №889, оскільки відсутній 20-річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Станом на 01.05.2016 позивач не працював на державній службі. За документами пенсійної справи стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 становить 6 років 11 місяців (період роботи з 31.05.1983 по 01.05.1990 в Славутському фінансовому відділі). До стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889 не зараховано періоди роботи в органах державної податкової служби, оскільки позивачу присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби". Інформація щодо встановлення відповідного рангу державного службовця відсутня.
Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в переведенні та призначенні пенсії за віком відповідно до закону України "Про державну службу" протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд встановив, що підставою для відмови позивачу у переведені з пенсії за віком відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з законом України "Про державну службу" слугувала відсутність станом на 01.05.2016 року необхідного стажу державної служби -20 років. До спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами закону України "Про державну службу" не врахований період роботи в органах державної податкової служби з 01.05.1990 по 19.02.2004, оскільки позивачу присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби", що не дає підстав для віднесення посади до відповідних категорій посад державної служби.
Статтею 46 закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Стаж державної служби, відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Тобто, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723, стаж державної служби обраховувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (далі Порядок №283).
Пунктом 2 Порядку №283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Суд встановив, що позивач в період з 01.05.1990 по 19.02.2004 працював в органах державної податкової служби.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 18.08.1981 позивач 04.01.1995 прийняв присягу державного службовця.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Статтею 344 ПК України встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених законом України "Про державну службу".
Тому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до статті 343 ПК України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу.
Отже, аналізуючи вищезазначені правові норми, суд вважає, що періоди роботи позивача в органах державної податкової служби з 01.05.1990 року по 19.02.2004 року зараховується до стажу державної служби.
Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 №283, чинного до 01.05.2016, до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Тому, період передування позивача на строковій військовій службі в Радянській Армії з 10.11.1981 по 10.05.1983 також підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії.
При цьому, втрата чинності Порядком №283 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, не позбавляє права позивача на зарахування зазначеного стажу до стажу державної служби, яке він набув до 25.03.2016 року, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, при умові зарахування до стажу державної служби позивача періодів проходження військової служби в Радянській Армії з 10.11.1981 по 10.05.1983 та роботи в органах державної податкової служби з 31.05.1983 року по 19.02.2004 року його стаж державної служби складає понад 20 років і дає право позивачу на призначення пенсії за віком згідно із статтею 37 Закону №3723.
Суд встановив, що на час звернення позивача з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до закону України "Про державну службу" від 29.01.2021 року існували всі умови, визначені статтею 37 Закону №3723-XII, необхідні для призначення йому пенсії по інвалідності, зокрема: позивач досяг пенсійного віку встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (62 роки), має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стаж державної служби не менш як 20 років на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Тому, відповідач безпідставно відмовив позивачу щодо призначення пенсії за віком відповідно до закону України "Про державну службу" з дати звернення з 29.01.2021 року згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII.
Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.