Справа № 120/2445/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 березня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 22.03.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 36 678,73 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати на судовий збір у сумі 2270 грн.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 36 678, 73 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не закінчив навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", відрахований з нього, згідно з вимогами ч. 10 ст. 25 Закону 2232-XII, а тому зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
При цьому як вбачається з матеріалів справи, за період навчання з 17.08.2020 по 19.02.2021 сума витрат, яка підлягає відшкодуванню за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" становить 36 678,73 грн., з її розміром, складовими та строком сплати відповідача ознайомлено у встановленому законом порядку.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на рахунок Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі є незаконним з огляду на те, що контракт який укладав відповідач з Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" не відповідає нормам цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_1 на момент підписання контракту був неповнолітнім.
Також вказано, що у відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦК України судовий спір між Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та ОСОБА_1 не відноситься до публічно-правових спорів, оскільки відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а спір не стосується спорів з приводу прийняття на публічну службу її проходження або звільнення з публічної служби. Позивач не будучи суб'єктом владних повноважень звернувся з позовом про стягнення з відповідача - фізичної особи сум за контрактом, коли він був розірваний позивачем, тобто ОСОБА_1 не знаходився на військовій службі.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що пунктом 1 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, укладеним між МО України в особі начальника Інституту та відповідачем, відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання відшкодувати МО України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання) в разі дострокового розірвання Контракту через підстави, визначені частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до наказу ректора Національного університету "Одеська морська академія" від 17.08.2020 № 981 ОСОБА_1 зараховано на навчання до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на 1-й курс за денною формою навчання на 2020-2021 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавр за державним замовленням для Збройних Сил України. Спеціальність підготовки: 255 Озброєння та військова техніка; спеціалізація: берегове ракетно-артилерійське озброєння.
Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 17.08.2020 № 160 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та присвоєно військове звання "матрос".
17.08.2020 між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та матросом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов'язався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом ректора Національного університету "Одеська морська академія" від 16.02.2021 № 224 відраховано курсанта 1 курсу - ОСОБА_1 за академічну неуспішність.
Згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 18.02.2021 № 5-РС (по особовому складу) достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) з ОСОБА_1 , через систематичне невиконання умов контракту військовослужбовця та звільнено з військової служби, як такого якому не виповнилося 18 років.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 19.02.2021 № 34 матроса ОСОБА_1 , колишнього курсанта 1 навчального курсу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", з 19.02.2021 виключено із списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та всіх видів забезпечення, а із продовольчого забезпечення за Каталогом продуктів харчування з 20.02.2021, направлено для зарахування на військовий облік до Немирівського РТЦК та СП м. Немирів Вінницької області.
Цим же наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання у Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" у розмірі 36 678, 73 грн., з яких: грошове забезпечення - 2 057,39 грн.; продовольче забезпечення - 12 776,18 грн.; речове забезпечення - 20 033,12 грн.; медичне забезпечення - 0,00 грн., забезпечення тимчасового розміщення (проживання) за час навчання 1 812,04 грн. Надано строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням.
Повідомлення про суму, яка підлягає відшкодуванню за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" у розмірі 36 678,73 грн. відповідач отримав 19.02.2021, із вказаною сумою та добровільним її відшкодуванням не погодився.
У добровільному порядку відповідач вказані кошти не відшкодував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1, 3 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України №2232 із громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною 10 ст.25 Закону № 2232-XII вказано, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12 липня 2006 року (далі - Порядком №964 ).
Відповідно до пункту 2 Порядку №964 витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
На виконання пункту 3 Порядку №964 видано наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Наказ №964 ).
Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
За приписами пункту 4 Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 8 Порядку №964 передбачено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.
Згідно з пунктом 6 Порядку №964 витрати у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби відшкодовуються за весь період навчання.
Відповідно до пункту 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Так, згідно матеріалів справи, а саме згідно довідок-розрахунів за період навчання з 17.08.2020 по 19.02.2021 сума витрат, яка підлягає відшкодуванню за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" становить 36678,73 грн.
При цьому, відповідачем не сплачено витрати, пов'язані з утриманням його у вищому навчальному закладі, як наслідок такі витрати підлягають стягненню у судовому порядку.
Стосовно доводів апелянта, що для укладення неповнолітньою особою контракту необхідна наявність відповідної згоди батьків, а відповідно до ч.2 ст.221 ЦК України у разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 31, 32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право самостійно вчиняти правочини, передбачені ч .1 ст. 31 та ч. 1 ст. 32 ЦК України, інші правочини вчиняє за згодою батьків.
Перелік прав осіб від 14 до 18 років, визначений ст.32 Цивільного кодексу, не є вичерпним і абсолютним, а може регулюватися і іншими законами.
Згідно ст. 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи, які мають повну загальну середню, професійно-технічну або вищу освіту віком від 17 років до 30 років, у тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби, та не мають військових звань офіцерського складу, - на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, у тому числі тих, що здійснюють підготовку осіб на посади сержантського та старшинського складу.
Отже, на момент укладення контракту відповідачу виповнилося 17 років, що відповідає вимогам, встановленим Законом, який є спеціальним щодо регулювання спірних відносин.
При цьому, відповідно до до ст. 33 ЦК неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, ОСОБА_1 мав право самостійно укладати вищезазначений контракт, цей контракт відповідає вимогам встановленим ЦК України та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і з врахуванням наведених норм, відповідач має нести відповідальність за його порушення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач вважаючи даний контракт незаконним та таким, що порушує його права і обов'язки мав право звернутись до суду з позовом про визнання його недійсним, однак цим правом ОСОБА_1 не скористався.
Стосовно обґрунтування відповідача в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції правил юрисдикції, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, належить вирішувати у порядку адміністративного судочинства, оскільки такі спори пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 в справі №1.380.2019.001198 і у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 в справі №340/1019/1, від 17.04.2020 справа № 360/962/19 та від 01.10.2021 справа № 520/11992/19.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.