Справа № 560/7221/21
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
14 березня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В червні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що полягає в непроведенні обчислення трудового стажу з урахуванням пільгового стажу у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 в період з 20.01.1993 року по 25.05.1998 року у подвійному розмірі, за Списком 2 виробництв, робіт професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, на підставі довідки №1 від 04.01.2021 року та довідки №2 від 04.01.2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести обчислення трудового стажу з урахуванням пільгового стажу у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № І788-ХІ1 від 05.11.1991 року в період з 20.01.1993 року по 25.05.1998 року у подвійному розмірі, за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці на підставі довідки №1 від 04.01.2021 року та довідки №2 від 04.01.2021 року про підтвердження наявною трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданих комунальним некомерційним підприємством "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування всіх обставини справи, що в сукупності призвело до прийняття протиправного рішення.
Позивач, правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).
11.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив зарахувати до його трудового/страхового стажу, який був застосований для обчислення розміру пенсії при призначенні, його пільговий стаж та провести перерахунок пенсії за минулий час, а саме за 12 місяців перед поданням додаткових документів.
Листом від 26.01.2021 №426-159/Г-03/8-2200/21 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви, оскільки пільговий період обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 року застосується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", в той час як пенсія позивача призначена йому на підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо непроведення обчислення його трудового стажу з урахуванням пільгового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як особа, яка працювала в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1 на посаді сестри медичної палатного відділення і знаходився безпосередньо з психічно хворими повний робочий день, має право на зарахування періоду роботи на цих посадах у подвійному розмірі, відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, відзначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-1V від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-1V).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1058-1V для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-1V законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні
Статтею 10 Закону № 1058-1V передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 01.01.2007 на органи Пенсійного фонду України покладено функції лише з призначення та виплати пенсії військовослужбовцям.
На разі ж, з матеріалів справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , з 02.11.2013 року перебуває на обліку в головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пункту "б" ст. 12 Закону № 2262-Х11 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Статтею 17 Закону № 2262-Х1І визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
На підставі пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, та пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, призначення та перерахунок раніше призначених відповідно до вказаного Закону пенсій, пов'язаний із зміною розміру грошового забезпечення та вислуги років, здійснюється органами Пенсійного фонду України винятково на підставі документів, наданих уповноваженими структурними підрозділами міністерств та відомств.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що розрахунок вислуги років та трудового стажу на день звільнення зі служби здійснюють відповідні міністерства та відомства за матеріалами особових справ осіб, що проходили службу, які зберігаються в уповноважених структурних підрозділах.
Окрім того, як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач самостійно відзначає, що саме уповноваженим структурним підрозділом не вірно визначено його стаж роботи, а саме не враховано спірного періоду роботи у подвійному розмірі до його трудового стажу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відзначає про відсутність у відповідача підстав для обчислення трудового (страхового) стажу позивача на підставі додатково наданих ним довідок, оскільки пенсію останньому призначено на підставі подання та документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області.
Відповідно до статті 5 Закону № 2262-ХІІ особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 7 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, призначення якої відбулося на підставі поданих уповноваженим структурним підрозділом документів, законодавчі підстави для обрахунку трудового стажу з урахуванням пільгового стажу у відповідача відсутні.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-1V періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно сплати страхових внесків).
Згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-Х1І від 05.11.1991 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у гіатолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права па пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, посилання суду першої інстанції на приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 є безпідставними, оскільки, як встановлено вище, пенсія позивачу призначена та обчислена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у проведенні обчислення страхового стажу позивача з урахуванням його пільгового стажу у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги відповідача в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження, а тому така підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги в повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції, як такі, що ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.