П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 березня 2022 р. Категорія 112010200м.ОдесаСправа № 540/5140/21
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 12.02.2021р. виплату пенсії йому зупинено через відсутність необхідного страхового стажу в розмірі 27р. та відмітки про зареєстроване місце проживання у паспорті. Позивач вважає рішення відповідача незаконним та таким, що позбавило його права на пенсійне забезпечення.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виключення зі страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в Експериментальному виробничо-екологічному об'єднанні «ЕПОС» з 26.11.1992р. по 30.04.1996р. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 12.02.2021р. №1231/03-16, яким ОСОБА_1 зупинено виплату пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи в Експериментальному виробничо-екологічному об'єднанні «ЕПОС» з 26.11.1992р. по 30.04.1996р. та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2021р., з проведенням виплати заборгованості з пенсійного забезпечення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що з метою здійснення перевірки факту роботи позивача в Експериментальному виробничо-екологічному об'єднанні "ЕПОС" та підтвердження його первинними документами, на адресу приватного виробничо-екологічного об'єднання "ЕПОС" направлено запит від 07.12.2020 № 2100-0902-8/51124 щодо наявності первинних документів про роботу позивача в період з 26.11.1992 по 30.04.1996. Будь-якої інформації від приватного виробничо-екологічного об'єднання "ЕПОС" не отримано.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що всі недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки право позивача на встановлені законом гарантії не можуть бути поставлені в залежність від якості виконання обов'язків працівником відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 29.07.2020р. отримує пенсію за віком, призначену рішенням Херсонського об'єднаного управління ПФУ від 09.09.2020р. №213050016066 (а.с. 37).
З травня 2016 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ КП «Старий центр» від 14.08.2020р. №47 (адреса прописана у вказаному рішенні ПФУ). У паспорті громадянина України, виданого на ім'я позивача, відмітка про зареєстроване місце проживання - відсутня.
12.02.2021 року рішенням відповідача №1231/03-16 позивачу зупинено виплату пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до ст. 26 ЗУ «Про ЗДПС» - 27р. та інформації про місце реєстрації.
Зі змісту рішення слідує, що період роботи позивача в Експериментальному виробничо-екологічному об'єднанні «ЕПОС» з 26.11.1992р. по 30.04.1996р. на посаді заступника комерційного директора не може бути зарахований до страхового стажу через відсутність у трудовій книжці запису про номер і дату наказу про звільнення позивача з означеного об'єднання (запис №33).
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 26.11.1992р. по 30.04.1996р., внаслідок чого неправильно обчислено розмір страхового стажу, необхідного для виплати пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача в Експериментальному виробничо-екологічному об'єднанні «ЕПОС» з 26.11.1992р. по 30.04.1996р. на посаді заступника комерційного директора відповідач зазначив, що у трудовій книжці відсутній запис про номер і дату наказу про звільнення позивача з означеного об'єднання (запис №33).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, у постановах від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 26.11.1992р. по 30.04.1996р., внаслідок чого неправильно обчислено розмір страхового стажу, необхідного для виплати пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо другої обставини, на яку посилається відповідач у спірному рішенні, як на підставу для зупинення виплати пенсії, а саме те, що в наданому паспорті громадянина України відсутня відмітка про зареєстроване місце проживання, суд зазначає наступне.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав, в тому числі права на пенсійне забезпечення. Тобто громадянин України, який не має зареєстрованого місця проживання, має такі ж самі конституційні права, як і громадянин України, який має відповідну реєстрацію.
Європейський суд з прав людини у пунктах 51, 54 рішення у справі "Пічкур проти України", що набрало статусу остаточного 02.02.2014 р., також зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51).
Наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункт 54).
Відтак, не може бути підставою припинення виплати пенсії відсутність у позивача документів, що засвідчують її місце проживання (реєстрації) на території України відповідно до п.п.2.9, 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.49 Закону «Про ЗДПС», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Так, наведений у ч.1 ст.49 Закону № 1058 перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, про що зазначив Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 р. у справі № 235/4162/17, від 24.04.2018 р. у справі № 225/3766/17.
Вказаний перелік передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Водночас, Законом №1058 та будь-яким іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України.
Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відсутність у паспорті громадянина України відмітки про зареєстроване місце проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії позивачу.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені судом обставини відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 24) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 540/5140/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.