П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4107/20
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
секретар - П'ятіна В.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Латій О.В.,
представника відповідача - Рудь В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі № 420/4107/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області , 3-тя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог від 09.10.2020):
- визнати бездіяльність Головного управління національної поліції в Одеській області протиправною та зобов'язати Головне управління національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- визнати недійсним запис № 11 від 06 січня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції, зроблений у трудовій книжці на підставі наказу ГУНП № 23 о/с від 06.01.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатом проведення службового розслідування позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. Фактичною підставою для такого звільнення слугувало те, що стосовно позивача було відкрито кримінальне провадження по обвинуваченню у вчинені злочину. Наказ про звільнення позивача прийнято з підстав порушення останнім норм Дисциплінарного статуту. Разом із тим, 22.08.2019 прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні, а кримінальне провадження щодо позивача закрито. З огляду на це позивач звернувся до Головного управління із заявою про поновлення його на посаді, однак отримав відмову, із чим не погоджується. Обґрунтовуючи власну позицію, позивач зазначив, що факт закриття кримінального провадження означає реабілітацію позивача в контексті проходження ним служби в органах поліції.
Позивач акцентував, що матеріали дисциплінарного провадження не містять інформації щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а стосуються виключно кримінального провадження. При цьому, станом на момент прийняття наказу про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача не було притягнуто до кримінальної відповідальності, а сам факт обвинувачення особи не означає, що така особа порушила норми законодавства та є винною. Також у зверненні позивач не просив скасувати наказ, яким його звільнено із займаної посади, а виключно просив поновити його на посаді, яку він обіймав. В цій частині звернення позивача фактично не розглянуто.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що позивач ніколи не обіймав посаду заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, а наказом від 06.01.2017 № 23о/с позивача звільнено з посади начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
А також зауважив, що позивача було звільнено у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, а не у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності. При цьому, наказ від 06.01.2017 №23о/с є чинним.
Третя особа пояснень щодо позову не надала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 листопада 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- висновки суду щодо ненадання позивачем ухвали про роз'яснення попередньої ухвали суду не відповідають обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду;
- суд першої інстанції не врахував, що діючим законодавством передбачено поновлення на роботі у випадку звільнення з роботи у зв'язку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, що в даному конкретному випадку є очевидним;
Також представник апелянта просив стягнути з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн., а також помилково сплачений судовий збір в суді першої інстанції сумі 840,80 грн.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.12.2016 № 3062, за грубі порушення вимог п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, ст. 6, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, що виразилось в ігноруванні вимог законодавства України, нехтуванні взятими на себе обов'язками, проявленні низьких морально-ділових якостей, відповідно до ст. 2, п. 8 ст. 12, ст. 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділення Таїровського ВП Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області звільнено з посади.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.01.2017 № 23 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 06 січня 2017 року.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2019, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020, прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12016162500000562 від 17.03.2016 та кримінальне провадження №501/1955/16-к в частині обвинувачення ОСОБА_1 закрито.
02.04.2020 позивач звернувся до ГУНП України в Одеській області із заявою, у якій просив поновити його на посаді в порядку ст.6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (а.с.70, т.1), стверджуючи, що він був незаконно відсторонений від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності (Ухвала набрала законної сили 13.03.2020).
13.04.2020 за №9/Ф-518 Головне управління надало відповідь, де вказано, що позивача звільнено у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, а не у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності, а тому підстави для відміни наказів про звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні (а.с.72,т.1).
Не погоджуючись із цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано доказів незаконного відсторонення від посади у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а наявні у справі докази (судові рішення у кримінальному провадженні) не свідчать про наголошені ним обставини незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, власником або уповноваженим ним органом видається наказ (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та подаються для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про визнання недійсним запису про звільнення з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонення від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний строк з дня звернення видає йому копію наказу (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2019, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020, прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні №12016162500000562 від 17.03.2016 та кримінальне провадження №501/1955/16-к в частині обвинувачення ОСОБА_1 закрито.
При цьому з тексту ухвали суду убачається, що прокурор у кримінальному провадженні відмовився від підтримання державного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 , оскільки в суді не встановлені достатні докази для доведення винуватості і вичерпані можливості для їх отримання.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції правильно відхилив аргументи позивача, пов'язані із тим, що він вимагав поновлення на посаді на підставі статті 6 згаданого Закону, а не внаслідок відсутності (нечинності) підстав для звільнення з огляду на таке.
По-перше, звернення позивача розглянуто у встановленому порядку та відповідачем надано відповідь.
По-друге, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 3062 від 06.12.2016 є чинним і діючим, як і наказ про звільнення по особовому складу у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.
У цьому контексті суд першої інстанції прийняв доводи відповідача, що позивача було звільнено у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення згідно наказу від 06.01.2017 №23о/с, а не за притягнення до кримінальної відповідальності, що відповідає змісту ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі № 420/3219/20, яка залишена без змін ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021.
Отже, по суті поставленого питання відповідачем надано обґрунтовану та засновану на нормах законодавства відповідь.
Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно, правовий механізм поновлення особи на посаді передбачає наявність незаконного звільнення, встановленого у визначеному законом порядку.
У спірних правовідносинах судом першої інстанції встановлено, що наказ від 06.12.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності №3062 та наказ від 06.01.2017 №23о/с у встановленому законом порядку протиправними визнані не були. Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність факту незаконного звільнення виключає можливість поновлення особи на посаді.
Так, позивач у якості підстав позову вказував, зокрема, на те, що матеріали дисциплінарного провадження не містять інформації щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а стосуються виключно кримінального провадження. При цьому, станом на момент прийняття наказу про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача не було притягнуто до кримінальної відповідальності, а сам факт обвинувачення особи не означає, що така особа порушила норми законодавства та є винною.
Суд першої інстанції констатував, що в Одеському окружному адміністративному суді перебувала справа № 420/3219/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу № 23 о/с Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06 січня 2017 року стосовно звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; визнання протиправним та скасування наказу № 3062 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.12.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області стосовно звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновлення з 07.01.2017 на службі в поліції та на посаді начальника слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 або на рівнозначній посаді; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 12 місяців, в загальній сумі 115 010,53 грн.
Ухвалою суду від 03.02.2021, залишеною без змін ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021, вказаний позов залишено без розгляду.
З викладеного слідує, що звільнення ОСОБА_1 в порядку реалізації дисциплінарного стягнення є законним.
Фіксуючи вдруге підстави позову, суд першої інстанції зазначив, що за ст.6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» унормовано, що громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, власником або уповноваженим ним органом видається наказ (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та подаються для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про визнання недійсним запису про звільнення з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонення від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний строк з дня звернення видає йому копію наказу (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд як і суд першої інстанції, зазначає, що в обставинах даної справи не мають місце обставини, ані незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого у зв'язку із цим відсторонення від посади, ані незаконного засудження.
Апелянтом не надано доказів його незаконного відсторонення від посади у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а наявні у справі докази (судові рішення у кримінальному провадженні) не свідчать про наголошені ним обставини незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив позивачу у поновленні на посаді та решті вимог, адже нормативні та фактичні підстави для цього відсутні, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Посилання апелянта на те, що діючим законодавством передбачено поновлення на роботі у випадку звільнення з роботи у зв'язку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Так, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 23 грудня 2020 року по справі № 520/10076/18 (№К/9901/5592/20) зазначила, що застосування даних норм можливе лише у разі фактичного встановлення незаконності притягнення особи до кримінальної відповідальності, що підтверджується остаточним вироком суду, який набрав законної сили.
У той же час ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.08.2019, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2020, прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні №12016162500000562 від 17.03.2016 та кримінальне провадження №501/1955/16-к в частині обвинувачення ОСОБА_1 закрито.
Водночас, виправдувальний вирок відносно позивача відсутній як на час винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності так і на час ухвалення оскаржуваного рішення в адміністративній справі, при цьому як вбачається зі змісту ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 позивач був звільнений в результаті накладення дисциплінарного стягнення, а не притягнення до кримінальної відповідальності.
Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для поновлення на роботі ОСОБА_1 на підставі статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Доводи апелянта щодо висновків суду першої інстанції про ненадання позивачем ухвали про роз'яснення не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У зв'язку з перебуванням у відпустці з 16.02.2022-25.02.2022 (наказ 11-в/с від 27.01.2022) судді Семенюка Г.В., який входить до складу колегії суддів, була відсутня можливість для прийняття будь-яких процесуальних рішень.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб.
У зв'язку із наведеним вище повний текст судового рішення складено 15.03.2022.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі № 420/4107/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 15 березня 2022 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.