Справа № 500/377/22
14 березня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 31.12.1987 р.р. у Бережанському Райпроменерго до загального страхового стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно період роботи ОСОБА_1 у Бережанському Райпроменерго з 01.01.1986 по 31.12.1987рр. не враховано до страхового стажу, у зв'язку з тою обставиною, що в довідці про нарахування заробітної плати за даний період значиться ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . Просить врахувати, що в довідці навпроти періоду роботи позивача з 01.01.1986 року по 31.12.1987 року не повністю вказано по-батькові працівника, але це виключно технічна помилка, яка жодним чином не впливає на зміст документу в цілому. Вважає, що надання особою до Пенсійного органу уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній. Однак, вказав, що згідно листа відповідача, трудова книжка позивача при розрахунку страхового стажу останнього не бралась, у зв'язку з тою обставиною, що завірена нечітким відтиском печатки на титульній сторінці трудової книжки.
Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно із пунктом 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118, ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах. Вказав, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1987, оскільки в архівній довідці №03-02/2 від 29.04.2021, виданій архівним відділом №1 Тернопільської районної державної адміністрації, про нарахування заробітної плати значиться ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним позивача, а саме не зазначено по-батькові. Отже, вважає, що страховий стаж позивача (враховано по 31.12.2020) згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, та з урахуванням інформації з системи персоніфікованого обліку складає 21 р. 07 міс. 21 дн. За наведених обставин, просив відмовити у задоволенні позову.
Частиною п'ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд справи здійснюється за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
З 10.02.2021 позивачу призначено пенсію по третій групі інвалідності загального захворювання згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідь на звернення позивача щодо обчислення страхового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 17.08.2021 №4750-4417/Н-02/8-1900/21, повідомлено, що трудова книжка, яка долучена до заяви про призначення пенсії при розрахунку страхового стажу до уваги не бралася, оскільки завірена нечітким відтиском печатки. Вказано, що період роботи на Бережанському Райпроменерго з 15.01.1985 по 31.12.1985 та з 01.01.1988 по 01.07.1994 зараховано до трудового стажу позивача відповідно до довідки від 29.04.2021 № 03-02/2 про нарахування заробітної плати; період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1987 не враховано при обчисленні стажу, оскільки в довідці про нарахування заробітної плати значиться ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . Одночасно повідомлено, що відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом можуть бути оскаржені до вищестоящих органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, оформленою листом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі, Закон №1788) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, Закон №1058).
Відповідно до статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Дана норма кореспондується зі змістом ст.48 Кодексу законів про працю України.
Згідно статті 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Стаж роботи позивача в Бережанському Райпроменерго з 01.01.1986 по 31.12.1987 підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , архівною довідкою про заробітну плату від 03-02/2 від 29.04.2021, виданою позивачу Архівним відділом №1 Тернопільської районної державної адміністрації.
З приводу наведених вище обставин, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі, Порядок №22-1).
Згідно підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (надалі, Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, на думку суду, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Поряд з цим, вирішуючи спір по суті, суд не приймає до уваги відповідача стосовно того, що в довідці про нарахування заробітної плати значиться ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 , оскільки такі доводи є формальними, та не впливають на зміст довідки.
У відповідності до частини другої ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, суд вважає, що належним способом порушеного права позивача є визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України, оформленої листом від 17.08.2021 №4750-4417/Н-02/8-1900/21, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 31.12.1987 р.р. у Бережанському Райпроменерго до загального страхового стажу.
У відповідності до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до задоволення повністю. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом від 17.08.2021 №4750-4417/Н-02/8-1900/21 щодо обчислення страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1986 по 31.12.1987 р.р. у Бережанському Райпроменерго до загального страхового стажу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14 березня 2022 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.