вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"15" березня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/996/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллтех», м. Ужгород
до відповідача Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Хуст
про стягнення 43 587,85 грн
Cекретар судового засідання - Соханич В.М.
Сторони не викликались
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства заборгованості в розмірі 40 066,22 грн та відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 3 521,65 грн.
Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.
На адресу Господарського суду Закарпатської області 20.12.2021 надійшла заява вх. №02.3.1-02/9233/21 від 20.12.2021, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.
Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 2270,00 грн сплаченого судового збору
22.02.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
23.02.2022 позивач подав відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно та неналежним чином сплачував обумовлену укладеним з позивачем Договором реструктуризації боргу № 02/04-2018 від 13.04.2018, внаслідок чого йому нарахована заборгованість за період із 01.05.2018 по 01.01.2019 у розмірі 40 066,20 грн, крім того позивач просить стягнути штрафні санкції за невиконання договору реструктуризації боргу, а саме відсотки за прострочення погашення заборгованості у вигляду трьох відсотків річних за період 01.01.2019 по 07.12.2021 в розмірі 3 521,65 грн.
Заперечення відповідача.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ним не було сплачено жодної суми на виконання договору реструктуризації від 13.04.2018. Відповідач вважає, що строк позовної давності згідно договору реструктуризації боргу від 13.04.2018 за № 01/04-2018 обчислюється не від кінцевої дати договору, а від кожної конкретної дати розрахунку згідно помісячного графіку реструктуризації, зазначеного в договорі. Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в загальному розмірі 35 614,40 грн за період з 13.04.2018 року до 07.12.2018 року та 3 129,65 - відповідно 3 % річних витрат за статтею 625 ЦК України на вказану суму заборгованості та відмовити ТОВ «Оллтех» в задоволенні позову в частині стягнення вказаних заборгованостей через пропуск Позивачем строку позовної давності. В частині стягнення боргу в сумі 4 451,82 грн, який згідно договору реструктуризації боргу від 13.04.2018 за № 01/04-2018 підлягав сплаті Відповідачем до 01.01.2019 та 392,00 грн - 3% річних за несплачену суму боргу 4 451,82 грн (нараховано за період з 01.01.2019 по 07.12.2021) - позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення судом.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
13 квітня 2018 року між ТОВ «Оллтех» та Хустським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства було укладено договір реструктуризації боргу №02/04-2018.
Відповідно до п.2 цього договору Боржник проводить погашення заборгованості у визначені строки згідно помісячного графіку, граничний строк оплати до 01.01.2019.
Загальна сума заборгованості - 40 066,20 грн.
Пунктом 5 даного договору визначено, що договір набирає чинності з 13 квітня 2018 року і діє до 31 грудня 2018 року, при умові повних розрахунків між сторонами.
Пунктом 6 цього договору визначено, що закінчення терміну дії Договору не звільняє Боржника від виконання умов даного договору по погашенню розстроченої суми боргу.
Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 08.12.2021 на дату закінчення договору 31 грудня 2018 року Відповідачем не було сплачено жодного платежу в погашення обумовленої заборгованості в розмірі 40 066,20 грн.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, якими є сторони у даній справі, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Щодо строку позовної давності
Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості. Проте суд відхиляє доводи відповідача, щодо спливу позовної давності з огляду на таке.
Як встановлено судом, датою звернення позивача із даним позовом до суду є 08.12.2021, а заборгованість нарахована за період із 01.05.2018 по 01.01.2019.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 № 242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 № 241, від 02.04.2020 № 255, від 08.04.2020 № 262, від 15.04.2020 № 284, від 22.04.2020 № 291, від 29.04.2020 № 313, від 04.05.2020 № 332) установлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 258, 549, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, пункті 32.3.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 08.12.2021, та періоду нарахування позивачем до стягнення коштів, що становить з 01.05.2018 по 01.01.2019, трьохрічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 06.05.2021 № 903/323/20.
Щодо 3 % річних
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 3 521,65 грн.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявленої до стягнення загальної суми за договором реструктуризації боргу та 3 % річних в розмірі 43 587,85 грн.
Положеннями статей 13-14 ГПК України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення.
Розподіл судових витрат.
Оскільки судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача належить покласти витрати на оплату судового збору в розмірі 2 270.00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 231, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Хустського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (Закарпатська область Хустський район м. Хуст, вул. Маркуша, буд. 94 код ЄДРПОУ 0032283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллтех» (м. Ужгород, вул. Насипна, буд. 41/1 код ЄДРПОУ 336144498) заборгованість в сумі - 43 587,85 грн (сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень 85 коп.), в т.ч. 40 066,20 грн - заборгованість за договором та 3 521,65 грн - 3% річних за прострочення погашення заборгованості, а також 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) на відшкодування судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук