Справа № 909/1184/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.03.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про стягнення з фізичної особи-підприємця Настишина Василя Васильовича 3 200 грн заборгованості,
ГС "УЛАСП" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Настишина В. В. 3 200 грн заборгованості за договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах від 20 березня 2021 р. № КБР-161/03/21-Н. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив винагороду (роялті) за використання об'єктів суміжних прав у визначеному договором порядку.
05 січня 2022 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, згідно з якою відповідачу належало подати відзив на позов у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу на зазначену у позовній заяві адресу: АДРЕСА_1 і яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.
Однак, поштове відправлення, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали від 05 січня 2022 р. повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній".
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із змісту даних, зазначених на поштовому конверті, у якому суд надсилав відповідачу копію ухвали від 05 січня 2022 р., відмітку про повернення цього відправлення у поштовому відділенні проставили 21 січня 2022 р. Відтак, п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов розпочався 22 січня 2022 р. та закінчився 07 лютого 2022 р. (05 лютого 2022 р. (субота) вихідний день).
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу від 05 січня 2022 р. у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Відзиву на позов відповідач не подав.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
09 лютого 2022 р., від представника позивача до суду надійшла заява про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, суд
20 березня 2021 р., фізична особа-підприємець Настишин Василь Васильович (користувач), Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (Суміжна організація), Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Авторська Організація) та Приватна Організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" (ПО УЛАСП) уклали договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-161/03/21-Н, відповідно до умов якого Суміжна Організація здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління.
Згідно з п. 1.1 Договору, відповідач доручає ПО УЛАПС укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими відповідач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
В п. 1.2 Договору сторони визначили особливий порядок перерахування коштів від користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
За змістом пунктів 3.1, 3.2 Договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав та договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права відповідно укладаються строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і за своєю правовою природою ліцензійними договорами.
За договорами, зазначеними в пунктах 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату періодами, які встановлені у Додатку № 3 до цього договору. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в Додатку № 3 до цього договору (з урахуванням інших положень Договору) в строк для сплати Роялті, що визначений в Додатку № 3 до цього договору на рахунок ПО УЛАПС (п. 3.3. Договору).
Згідно з п. 2 Додатку № 3 до Договору, сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: з 01 квітня 2021 р. по 31 травня 2021 р. - 400 грн, з 01 червня 2021 р. - 600 грн. Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана користувачем.
Відповідно до п. 3.5 Договору, механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови повної оплати за весь час дії ліцензійних договорів (умови повної оплати означають: оплату за весь строк у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав, і це правило стосується кожного із дозволів; як стосовно авторських прав, та і стосовно суміжних прав). Підставою для сплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.
За змістом п. 3.6 Договору, отриманий ПО УЛАПС від користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАПС на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАПС завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав оформлений у вигляді Додатку № 1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права оформлений у вигляді Додатку № 2 до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
В пунктах 5.1, 5.2 Додатку 1 та Додатку 2 до Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з 01 квітня 2021 р. і діє 1 (один) рік, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкції та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання дати закінчення її строку, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах.
Відповідно до п. 5.1. Договору, у разі виникнення заборгованості користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) про стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо ПО УЛАПС, окремо Авторською Організацією до користувача щодо наявної у користувача окремої заборгованості перед Авторською Організацією, окремо Суміжною Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною Організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською Організацією та Суміжною Організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача.
Як зазначив позивач, відповідач здійснив оплату авторських та суміжних прав за згаданим договором в розмірі 400 грн і з дати цієї оплати минуло більше двох місяців, відповідно, механізм розстрочки є таким, що не діє. Відтак, загальна заборгованість фізичної особи-підприємця Настишина В. В. за договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах становить 6 400 грн, 50% якої належить Суміжній Організації - ГС "УЛАСП".
Отже, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав.
Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
За змістом частин 3, 4 статті 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", правовласники, як суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об'єктів, або на підставі закону.
Згідно з пунктами 1 та 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.
В ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції. Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа. На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління "публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів", що в порядку, передбаченому законодавством України та чинними угодами України, здійснює збір та розподіл винагороди з користувачів за використання ними об'єктів суміжних прав шляхом укладення з користувачами договорів про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено в частинах 1, 3 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Так, згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору, користувач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату періодами, які встановлені у Додатку № 3 до цього договору.
В Додатку № 3 до Договору, сторони погодили розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, а саме: з 01 квітня 2021 р. по 31 травня 2021 р. - 400 грн, з 01 червня 2021 р. - 600 грн.
Крім того, в п. 3.5 Договору сторони визначили механізм розстрочки, який діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови повної оплати за весь час дії ліцензійних договорів.
Відповідач, як зазначив позивач, здійснив оплату авторських та суміжних прав частково в розмірі 400 грн і з дати цієї оплати минуло більше двох місяців. Відтак, механізм розстрочки є таким, що втратив свою дію.
Таким чином, загальна заборгованість відповідача за договором про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах від 20 березня 2021 р. становить 6 400 грн (400 + 600 х 10), 50% якої належить Суміжній Організації - ГС "УЛАСП".
Отже, вимога ГС "УЛАСП" про стягнення з фізичної особи-підприємця Настишина В. В. 3 200 грн заборгованості підлягає задоволенню.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В позовній заяві, при розрахунку судових витрат, позивачем до судових витрат віднесено судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 та у додатковій постанові Верховного Суду у справі № 910/789/21 від 19 січня 2022 р).
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 р. у справі № 904/3583/19 та 26 січня 2022 р. у справі № 910/20883/20).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання професійної правової допомоги від 02 листопада 2021 р. № 14.769-Н 201001, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "Інтелкрафтс", довіреність від 01 липня 2021 р. та акт приймання передачі виконаних робіт з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 19 січня 2022 р. на загальну суму 10 000 грн, в якому зазначено перелік робіт адвоката, а саме: підготовка та складання позовної заяви; роздруківка, посвідчення копій документів та підготовка процесуальних документів.
Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати на складання позову є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову.
Також суд звертає увагу, що в акті відсутнє розмежування вартості кожного переліку робіт, що унеможливлює визначити та провести розподіл судових витрат, відповідно до реально наданих послуг.
Враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 3 000 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.
Судовий збір, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити;
з фізичної особи-підприємця Настишина Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, група прим. 57, оф. 7, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 42502769 стягнути 3 200 (три тисячі двісті) грн основного боргу, 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору;
витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн - залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І. В. Ткаченко