Справа №521/3962/22
Провадження 4-с/521/36/22
10 березня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.,
секретаря судового засідання - Підмазко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця в порядку статті 477 Цивільного процесуального кодексу України,-
01.03.2022 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 із вищезазначеною скаргою, у якій просить суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Гамбаль Олександра Євгеновича щодо примусового проникнення до квартири АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірними; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Гамбаль Олександра Євгеновича не вчиняти будь-яких виконавчих дій щодо примусового проникнення до квартири АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення розгляду апеляційної скарги на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 18 січня 2022 року у цивільній справі № 2-3374/08, прийняття законного рішення у справі та вступу його в законну силу.
Скаржниця стверджує, що приватний виконавець Гамбаль О.Є., всупереч чинного законодавства, без попередження про вчинення будь-яких виконавчих дій, за відсутності вдома ОСОБА_1 разом зі стягувачкою ОСОБА_2 та групою невстановлених осіб зламали замки квартири АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 , незаконно увірвалися до квартири, розкидали речі, належні боржниці та змінили на дверях одного з приміщень квартири замки, тим самим порушили конституційне право ОСОБА_1 щодо недоторканості житла, передбачене статтею 30 Конституції України.
Враховуючи все вищевикладене, скаржниця звернулась до суду із відповідною скаргою на дії приватного виконавця.
У судове засідання скаржниця не з'явилась, повідомлялась про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Гамбаль Олександр Євгенович у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали скарги, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
У ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року проголошено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов'язання не тільки, якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а і за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.
Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України Гамбаль Олександра Євгеновича знаходиться виконавче провадження №66324047 щодо примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду міста Одеси №2-3374/08 від 06.07.2011 року. В грудні 2022 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшло пододання приватного виконавця Гамбаль О.Є. про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 .
18 січня 2022 року за вказаним поданням у цивільній справі № 2-3374/08 було постановлено ухвалу про надання дозволу приватному виконавцеві виконавчого округу Одеської області Міністерства юстиції України для здійснення примусового входу до квартири АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1
01 лютого 2022 року до Одеського апеляційного суду було направлено апеляційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 18 січня 2022 року у цивільній справі № 2-3374/ 08 про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 . Разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції було подано заяву про зупинення виконання ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 18 січня 2022 року у цивільній справі № 2-3374/08 до закінчення розгляду апеляційної скарги, прийняття законного рішення у справі та вступу його в законну силу. Дана заява була приєднана до матеріалів апеляційної скарги, до того ж, про оскарження вищевказаної ухвали та подання заяви про призупинення виконання ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 було повідомлено приватного виконавця Гамбаль О. Є. шляхом направлення 10 лютого 2022 року електронного листа на його офіційну електронну адресу.
Стосовно тверджень скаржниці, що 21 лютого 2022 року приватний виконавець Гамбаль О.Є. без попередження про вчинення будь-яких виконавчих дій, за відсутності вдома ОСОБА_1 разом зі стягувачкою ОСОБА_2 та групою невстановлених осіб зламали замки квартири АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 , незаконно увірвалися до квартири, та вимоги ОСОБА_1 визнати такі дії неправомірними, суд роз'яснює наступне.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Об'єктивний, повний та всебічний розгляд цивільної справи в значній мірі залежить від ефективного та всебічного дослідження судом доказів, які надаються сторонами конфлікту та аргументують їхню позицію по справі і тим самим надають судді можливість вивчити обставини, які спричинили конфлікт.
Процес доказування та докази, які надаються в обґрунтування позиції сторін, використовуються сторонами для того, щоб довести свою правоту в конфліктних правовідносинах і захистити чи відновити свої права. І саме, від якості та повноти, поданих доказів, залежить майбутня позиція суду у вирішенні цього конфлікту між сторонами і прийняття мотивованого рішення.
Для справедливого судового розгляду в контексті належного доказування непересічне значення має, з погляду Європейського суду з прав людини, наявність у судовому рішенні достатніх підстав та аргументів, на основі яких воно було ухвалене. Підтвердження цього відображено у цілійнизці судових прецедентів Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні в справі «Руіс Торіа проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року Європейський суд наголосив, що «у відповідності зі встановленим прецедентним правом, яке відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином вказані підстави, за якими вони були ухвалені. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини зобов'язує судові інстанції вказувати мотивацію ухвалених ними рішень».
У відповідності до ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А це випадки щодо дискримінації, трудових правовідносин та порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (у цьому випадку обов'язок доказування покладається на відповідача). Тобто, практично у всіх справах, саме на сторони, особливо на позивача лягає обов'язок довести ті обставини на які він посилається. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підтвердження того, що 21.02.2022 року приватний виконавець Гамбаль О.Є. без попередження про вчинення будь-яких виконавчих дій, за відсутності ОСОБА_1 разом зі стягувачкою ОСОБА_2 та групою невстановлених осіб зламали замки квартири АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_1 , незаконно увірвалися до квартири, надала суду лише фото дверей та заяву про вчинення кримінального правопорушення від 22.02.2022 року, проте суд звертає увагу скаржниці, що дані докази не можуть слугувати достовірними та достатніми для встановлення судом факту проникнення саме приватним виконавцем до квартири скаржниці.
Враховуючи вищевикладене, суд залишає скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця в порядку статті 477 Цивільного процесуального кодексу України, без задоволення, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин 1, 3 статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 447- 452 ЦПК України,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця в порядку статті 477 Цивільного процесуального кодексу України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.