Господарський суд міста Севастополя
Іменем України
"14" червня 2006 р.
справа № 20-8/207
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж» (99007, місто Севастополь, вул. 4 Бастіона, 32)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго» (99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 44),
третя особа: Державне підприємство “Енергоринок» (01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 27),
про стягнення 231.066,44 грн.
суддя Ткаченко М.І.
Представники:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - Соловйова В.Р., довіреність № 10709/0/2-05 від 21 грудня 2005 року;
- Ірхін М.Ю., довіреність № 10715/0/2-05 від 21 грудня 2005 року;
Від третьої особи - Бойко М.О., довіреність № 02/10-1 Д від 6 січня 2006 року;
Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго» про стягнення 231.066,44 грн., як відшкодування вартості невірно визначених об'ємів електричної енергії, переданої за період з 1 травня 2000 року по 1 липня 2002 року по лінії 1 та лінії 57 підстанції № 12.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору.
В відзивах на позов від 2 серпня 2005 року за вхідним № суду 17917, від 19 жовтня 2005 року за вихідним № 8521/0/2-05 відповідач заперечує проти заявлених вимог в повному обсязі.
Заявою від 1 вересня 2005 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 231.066,44 грн., виходячи з того, що 225.702,60 грн. заявлено як безпідставно збережене майно за неоплачену енергію, 5.363,84 грн. -як безпідставно отримане майно.
Заявою від 22 травня 2006 року б/н позивач знову уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 174.519,94 грн. як вартість безпідставно отриманого майна за несплачену енергію.
Ухвалою суду від 16 грудня 2005 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Державне підприємство “Енергоринок».
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Строк вирішення спору по справі продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представникам відповідача та третьої особи в судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, суд
18 квітня 2001 року відповідач та позивач уклали договір на передачу електричної енергії № 18-24-01.
Даним договором сторони визначили:
- умови передачі електричної енергії, яка належить позивачу, локальними мережами відповідача;
- умови передачі електричної енергії, яка належить відповідачу, локальними мережами позивача;
- порядок обліку електричної енергії.
9 липня 2002 року при проведенні планової заміни лічильників на підстанції №12 було найдене, що на лінії № 1 коефіцієнт трансформації фактично складає 3.600, а до розрахунку пред'явлено 4.800. На лінії №57 коефіцієнт трансформації фактично складає 4.800, до розрахунку пред'явлено 3.600.
Даний факт підтверджується актом заміни електричних лічильників від 9 липня 2002 року, підписаним представниками позивача та відповідача.
На підставі акту 13 серпня 2002 року позивач звернувся до відповідача з вимогою провісті перерахунок об'ємів наданої електричної енергії по лінії № 1 та по лінії № 57 підстанції № 12 за весь період проведення невірних розрахунків - з 1 травня 2000 року по 1 липня 2002 року.
Як вказує позивач, перерахунок по підстанції №12 тільки за липень 2002 року, оскільки в акти зняття контрольних свідчень від 26 червня 2002 року ніяких порушень не було знайдено.
Застосування в розрахунках помилкових коефіцієнтів протягом вказаного періоду привело до завищення об'єму електричної енергії, що поступила в мережі ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» для позивача, в зв'язку з чим виникло безпідставне збільшення вартості переданої електричної енергії. Згідно розрахунку позивача дане безпідставне збільшення склало 231.066,44 грн. З урахуванням уточнення позовних вимог дана сума складає 174.519,94 грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив виявлене перевищення, то позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.
Суд при вирішені даного спору виходить з наступного.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року № 980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України (з 1 січня 2004 року) і продовжують існувати до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, то до таких правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) від 16 січня 2003 року.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували договірні відносини.
В своєї позовної заяві, в поясненнях до позовної заяви позивач вказує період, за який він просить суд стягнути заборгованість, к з 1 травня 2000 року по 1 липня 2002 року. Але позивач не обґрунтовує причину стягнення саме за цей період, а не за який - або інший.
Крім того судом встановлено, що у провадженні господарського суду міста Севастополя знаходилась справа № 20-4/048 за позовом ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» до ДП МОУ “102 ПЕМ» про стягнення 3343417,35 грн. Постановою Вищого господарського суду міста Севастополя від 3 грудня 2002 року в задоволені позовних вимог ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» про стягнення заборгованості за послуги по передачі електричної енергії в розмірі 3.343.417,35 грн. відмовлено.
Таким чином, позивач не проводив ніяких оплат за передачу електричної енергії.
Відповідач в обґрунтованість безпідставності позовних вимог позивача посилається на тій факт, що у провадженні господарського суду міста Севастополя знаходився позов ДП МОУ “102 ПЕМ» до ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» про стягнення 231.066,44 грн. (справа №20-7/002). В позові позивач посилався на порушення ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» договору про надання послуг по передачі звітності. Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 лютого 2003 року провадження по даному позову припинено. Тій же ухвалою судом встановлено, що ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» правомірно зробило перерахунок за споживання електричної енергії за період, в якому виявлено порушення відповідно до діючої методики.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 жовтня 2002 року по справі № 20-5/850 за позовом ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» до ДП МОУ “102 ПЕМ» про стягнення заборгованості за послуги по передачі електричної енергії в сумі 2.476.695,94 грн. стягнута сума заборгованості за надані послуги по передачі електричної енергії по договору № 18-24-01 від 18 квітня 2001 року. При цьому судом визначений об'єм передачі електричної енергії та сума заборгованості ДП МОУ “102 ПЕМ» перед ВАТ “ЕК “Севастопольенерго» за послуги по передачі.
Крім того відповідач вказує на тій факт, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ЦК України для захисту свого цивільного права або інтересу.
Так, позовна заява пред'явлена до господарського суду міста Севастополя 11 липня 2005 року, а позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 1 травня 2000 року по 1 липня 2002 року.
Відповідно до статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Письмових клопотань щодо питання позовної давності від позивача не надходило.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, з урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в позовних вимогах ДП МОУ “102 ПЕМ» в зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 267 Цивільного кодексу України, статтями 20, 22, 33, 34, 69, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог -відмовити.
Копії рішення направити сторонам та третьої особі.
Суддя
Ткаченко М.І.
Розсилка
Державне підприємство Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж» (99007, місто Севастополь, вул. 4 Бастіона, 32)
1
Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго» (99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
1
Державне підприємство “Енергоринок» (01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 27)
1
В справу
1
В наряд
1