11 березня 2022 року
м. Чернівці
справа № 727/6353/21
провадження 822/122/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач відокремлений підрозділ громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга відокремленого підрозділу громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Телешман О.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року відокремлений підрозділ громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову зазначали, що відповідач незаконно добув дикого кабана в угіддях, які перебувають в користуванні позивача. Цей факт встановлено постановою суду, яка набрала законної сили. Внаслідок незаконного добуття дикого кабана позивачу спричинена шкода, яка визначена відповідно до такс, затверджених Кабінетом Міністрів України та спільним Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України та Міністерства екології та природних ресурсів України, якими визначено, що розмір стягнення за одну незаконно знищену або добуту особину кабана становить 40000 гривень.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 40000 гривень в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року у задоволенні позову відокремленого підрозділу громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» в Кельменецькому районі до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду доказів про те, що урочище «Рамаданка» належить до угідь, які надані їм у користування, та саме їм завдано шкоди, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. А також відокремлений підрозділ громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» не є належним позивачем у вказаній справі. Також суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 не встановлена, а тому відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності з відшкодування шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відокремлений підрозділ громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вказував на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідач, здійснюючи полювання на лисицю, знищив особину кабана, чим завдав збитків позивачу, які підлягають відшкодуванню. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що урочище «Рамаданка» не входить до мисливських угідь, які надані позивачу. Відповідно до ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» саме громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» є належним позивачем у цій справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вважає рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
07 лютого 2021 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1 , в урочищі «Ромаданка», біля с. Ленківці Дністровського району Чернівецької області здійснював законне полювання із зареєстрованою мисливською рушницею «Stoeger 200 Carbon k12x76 НОМЕР_1» на лисицю. Під час даного полювання на нього несподівано вибіг дикий кабан, в якого ОСОБА_1 вистрелив.
Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2021 року провадження у справі №717/536/21 про адміністративне правопорушення закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 . Вказана постанова суду а апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів про те, що урочище «Рамаданка» належить до угідь, які надані їм у користування, та саме їм завдано шкоди, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. А також, що відокремлений підрозділ громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» не є належним позивачем у вказаній справі.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
На підставі рішення Чернівецької обласної ради від 28 червня 2016 року N 155-6/16 та відповідного додатку до вказаного рішення відокремлений підрозділ громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» є користувачем мисливських угідь Кельменецького району Чернівецької області, що відповідає положенням статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
Відповідно до листа старости Ленковецького старостинського округу Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 17 серпня 2021 року № 871 урочище річки «Ромаданка» належать до земель запасу Ленковецького старостинського округу.
Отже, урочище «Рамаданка» належить до угідь, якими користується позивач.
Таким чином, відповідне право користування мисливськими угіддями, яке виникло у відокремленого підрозділу громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» на підставі зазначеного рішення Чернівецької обласної ради на момент звернення з позовом до суду у порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не припинено, а тому районна організація є належним позивачем у справі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі №321/1755/19 (провадження № 61-8519св20).
Висновок суду про те, що позивачем не надано доказів про встановлення Кабінетом Міністрів України розміру компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища, спростовується наступним.
Так, відповідно до ст.16 та ст.17 ЗУ «Про тваринний світ» вирізняється загальне та спеціальне використання об'єктів тваринного світу. До спеціального виду користування відноситься мисливство і полювання. Під час здійснення загального використання об'єктів тваринного світу забороняється знищення тварин, під час здійснення спеціального користування, дозволяється добування та знищення за наявності відповідних документів.
Відповідач, здійснюючи полювання на лисицю в межах мисливських угідь, знищив особину кабана саме в межах поняття спеціального користування.
Відповідно до ст. 35 вказаного закону шкода, заподіяна власникам і користувачам об'єктами тваринного світу, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 63 ч. 3 ЗУ «Про тваринний світ» визначено, що законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Таким нормативним актом є ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» і Такси, які встановлені для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України), затверджені спільним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України та Міністерства екології та природних ресурсів України №301/222 від 12 червня 2017 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 липня 2017 року за №842/30710.
Згідно із зазначеними таксами відповідно до вимог вищевказаного Наказу, розмір збитків, завданих порушенням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання внаслідок незаконного добування одної особини кабана, становить 40 000 гривень.
Отже, для відшкодування шкоди встановлюються такси згідно з вищеозначеним наказом №301/222.
Що стосується висновків суду першої інстанції, що вина ОСОБА_1 не встановлена, а тому відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності з відшкодування шкоди, то суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Згідно з ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.
Статтею 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали в уповноваженому державному органі відповідний документ дозвільного характеру на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму.
Статтею 14 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання.
Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання.
Громадяни відповідно до закону зобов'язані, зокрема відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (п.4 ч.2 ст.10 ЗУ «Про тваринний світ»).
Згідно з п.9 ст.20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» виявлені тварини (або їх частини)та знаряддя добування таких тварин,законність набуття яких не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими.
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України "Про тваринний світ" відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні, зокрема в порушенні правил використання об'єктів тваринного світу; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина заподіювача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Шкода, заподіяна особі або майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тобто, виходячи з положень цієї статті для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом першої інстанції постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 травня 2021 року у справі №717/536/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Ураховуючи, що вина ОСОБА_1 не встановлена, тому відсутні правові підстави для покладення на нього відповідальності з відшкодування шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, слід змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції цієї постанови.
В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відокремленого підрозділу громадської організації «Українське товариство мисливців і рибалок» задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2021 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 15 березня 2022 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна