29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" березня 2022 р. Справа № 924/6/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? м. Тернопіль
до Приватного підприємства ?Софіт 2020? с. Іванківці, Хмельницький район, Хмельницька область
про стягнення 19 236,93 грн.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 10.01.2022р. відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? (далі - ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС?, позивач) звернулося з позовом до суду та просило стягнути з Приватного підприємства ?Софіт 2020? (далі - ПП ?Софіт 2020?, відповідач) заборгованість за Договором поставки №823/20 від 11.11.2020р. у розмірі 19236,93грн., з яких: 18082,73грн. - вартості поставленого товару, 719,76грн. - пені, 309,17грн. - інфляційних втрат та 125,27грн. - 3% річних.
В обґрунтування позову вказало, що 11.11.2020р. між ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС?, як постачальником та ПП ?Софіт 2020?, як покупцем укладено Договір поставки №823/20, за умовами якого, постачальник зобов'язався передати в погодженні строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму визначену у видаткові накладній на поставку товару. Так, на виконання цього договору, ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? у період з 06.09.2021р. по 23.09.2021р. поставило ПП ?Софіт 2020? товар на загальну суму 18082,73грн. (видаткові накладні: FD0003995/21 від 06.09.2021р. на суму 3900грн., FD0004027/21 від 07.09.2021р. на суму 343,51грн., FD0004225/21 від 17.09.2021р. FD0004238/21 від 18.09.2021р. на суму 6610,72грн., FD0004345/21 від 23.09.2021р. на суму 2515,61грн., FD0004346/21 від 23.09.2021р. на суму 196,80грн.). На підтвердження здійснення відповідних грошових операцій щодо реалізації товарів поставки, ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? зареєструвало у Державній податковій службі України податкові накладні №435 від 06.09.2021р. на суму 3900грн., №510 від 07.09.2021р. на суму 343,51грн., №1225 від 17.09.2021р. на суму 4515,96грн., №1285 від 18.09.2021р. на суму 6610,72грн., №1594 від 23.09.2021р. на суму 2515,61грн., №1596 від 23.09.2021р. на суму 196,80грн. В свою чергу, ПП ?Софіт 2020? отримав товари, проте не оплатив їх у встановлений договором строк. Вважає, що окрім основного боргу (вартості поставленого товару), за порушенням грошового зобов'язання з відповідача необхідно стягнути пеню, за прострочення виконання зобов'язання - інфляційні втрати та 3% річних. З метою досудового врегулювання спору, 25.11.2021р. позивачем було направлено на адресу ПП ?Софіт 2020? письмову претензію про виконання грошового зобов'язання, яку останній не отримав (відмітка на поштовому конверті - ?адресат відсутній за вказаною адресою?). Як на правову підставу позову посилається, зокрема на положення ст. ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712, ЦК України, ст. ст. 173, 174, 180, 181, 189, 193, 265 ГК України, Закон України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?, ст. 201 ПК України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
12.01.2022р. судом направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та запропоновано подати відзив на позов до 25.01.2022р.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
17.02.2022р. на адресу суду повернувся конверт із поштовим повідомленням з відміткою ?відсутність адресата за вказаною адресою?. Отже, вважається, що ПП ?Софіт 2020? повідомлено належним чином про розгляд справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, судом враховується наступне.
Виклад фактичних обставин справи.
11.11.2020р. між постачальником ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? в особі директора Мороза Олександра Сергійовича та покупцем ПП ?Софіт 2020? в особі директора Беляка Олександра Леонідовича укладено Договір поставки №823/20.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їхніх печаток.
Розділом 1 цього Договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору (п. 1.1 Договору). Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця.
У розділі 2 цього Договору сторони визначили, що постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником (п. 2.1 Договору). Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його передачі покупцю не допускається (п. 2.2 Договору). Сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарі покупцю протягом строку дії цього Договору (п. 2.3 Договору). Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару. Оплата товару, що постачається у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 2.4 Договору).
Згідно з п. п. 3.1-3.2 цього Договору, передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видатковою накладної.
На виконання умов Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р. ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? здійснило поставку товару, а ПП ?Софіт 2020? прийняло його, про що свідчать:
видаткова накладна №FD0004027/21 від 07.09.2021р. (замовлення покупця №21899/21 від 06.09.2021р.) на поставку товару - плита ресори 70Х5368,8 (7320101100) у кількості 2шт. на суму 343,51грн. з урахуванням ПДВ з терміном оплати до 28.09.2021р.;
видаткова накладна №FD0004225/21 від 17.09.2021р. (замовлення покупця №22915/21 від 15.09.2021р.) на поставку товарів: сайленблок ресори 30Х68Х104 (4016995290) у кількості 6шт. на суму 3199,98грн. без ПДВ та плита ресори 70Х5Х368,8 (7320101100) у кількості 4шт. на суму 563,32грн. без ПДВ, всього з ПДВ 4515,96грн. з урахуванням ПДВ з терміном оплати до 08.10.2021р.;
видаткова накладна №FD0004346/21 від 23.09.2021р. (замовлення покупця №23747/21 від 23.09.2021р.) на поставку товару - реле 24V 70A 4PIN (8536419090) у кількості 1шт. на суму 196,80грн. з урахуванням ПДВ з терміном оплати до 14.10.2021р.;
видаткова накладна №FD0004345/21 від 23.09.2021р. (замовлення покупця №23740/21 від 23.09.2021р.) на поставку товарів: фільтр вологовідділювача М41Х1.5 правий (8421392500) у кількості 2шт. на суму 1837,80грн. без ПДВ та фільтр повітряний (8421392500) у кількості 2шт. на суму 258,54грн. без ПДВ, всього з ПДВ 2515,61грн. з терміном оплати до 14.10.2021р.
Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їхніх печаток.
Матеріали справи містять податкові накладні господарські операції між покупцем ПП ?Софіт 2020? та постачальником ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС, зокрема:
податкова накладна від 06.09.2021р. №435 на суму 3900грн. з урахуванням ПДВ на товари: сайленблок ресори 30Х68Х104, ящик для вогнегасника 310*675*250;
податкова накладна від 07.09.2021р. №510 на суму 343,51грн. з урахуванням ПДВ на товар - плита ресори 70Х5368,8;
податкова накладна від 17.09.2021р. №1225 на суму 4515грн. з урахуванням ПДВ на товари: сайленблок ресори 30Х68Х104, плита ресори 70Х5Х368,8;
податкова накладна від 19.09.2021р. №1285 на суму 6610,72грн. з урахуванням ПДВ на товари: фільтр масляний E-89HD97 XF105, фільтр паливний E-82KPD36, фільтр повітряний, фільтр сепаратора;
податкова накладна від 23.09.2021р. №1594 на суму 2515,61грн. з урахуванням ПДВ на товари: фільтр вологовідділювача М41Х1.5 правий, фільтр повітряний (8421392500);
податкова накладна від 23.09.2021р. №1596 на суму 196,80грн. з урахуванням ПДВ на товар - реле 24V 70A 4PIN;
Перелічені податкові накладні підписані електронним цифровим підписом та скріпленні печаткою директора ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? - Мороза О.С. та отримані Державною податковою службою України.
Пунктом 5.4 Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р. сторони погодили, що за порушення грошового зобов'язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань.
У п. 8.1 цього Договору сторони передбачили, що при виникненні між сторонами спорів чи розбіжностей за цим договором або у зв'язку з ним, сторони повинні зробити усе необхідне для врегулювання зазначених спорів і розбіжностей шляхом переговорів. У випадку не досягнення сторонами домовленості, спори розв'язуються у відповідності до законодавства України.
В силу п. п. 9.5, 9.7 цього Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом року з моменту заключення. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання в повному обсязі взятих на себе, згідно умов даного договору, зобов'язань, що виникли під час його дії.
08.12.2021р. ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? направило на адресу ПП ?Софіт 2020? письму претензію №11/21 від 25.11.2021р. про сплату відповідачем заборгованості у сумі 18849,88грн., з яких: 18082,73 - вартість поставленого товару, 513,75грн. - пеня, 162,74грн. - інфляційні втрати, 90,66грн. - проценти за користування коштами. Вказану претензію ПП ?Софіт 2020? не отримало з підстав відсутності адресата за адресою місцезнаходження (відмітка у довідці про причини повернення поштового направлення, яка прикріплена на поштовому конверті).
Підставою звернення ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? з позовом до суду є стягнення з ПП ?Софіт 2020? заборгованості за Договором поставки №823/20 від 11.11.2020р., пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Нормою ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Аналіз умов Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р. свідчить про те, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р. на підставі видаткових накладних ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? поставило ПП ?Софіт 2020? товарів на загальну суму 7571,88грн. (343,51+4515,96+196,80+2515,61).
Доказів оплати ПП ?Софіт 2020? вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
З приводу податкових накладних, на які позивач також посилається, як на підставу для стягнення заборгованості за вищезазначеним договором поставки, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);
- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).
Отже, обов'язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.
Відповідно до частини 201.1, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженим платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображає у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операції з постачання товарі/послуг платник податку продавець товарі/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У Постанові Верховного суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16 зазначено, що для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і для договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції та оцінити зміни майнового стану, які відбулись у сторін у результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватись, в тому числі і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.
Фактом підтвердження господарської операції за спірним договором згідно з узгодженими сторонами умовами є первинні документи (видаткові накладні), а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (п.44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020р. у справі № 922/2081/19).
Також, Верховний Суд у постанові від 10.12.2020р. у справі № 910/14009/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" та відображають реальні господарські операції.
Тобто, податкові накладні не можуть бути доказом на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки такі докази не можуть свідчити про рух товару та виконання обов'язку постачальника з передачі товару покупцю, а підтверджують лише факт здійснення оподаткування певних господарських операцій.
Разом із позовною заявою, ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? подало до суду клопотання про витребування у ПП ?Софіт 2020? видаткових накладних FD0003995/21 від 06.09.2021р. на суму 3900грн. та FD0004238/21 від 18.09.2021р. на суму 6610,72грн., посилаючись на те, що оригінали цих доказів, як на підставу обґрунтування позовних вимог щодо підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки №823/20 від 11.11.2020р. знаходяться у відповідача, та які останній не повертає.
Ухвалою суду від 10.01.2022р. витребувано у відповідача ПП ?Софіт 2020? оригінали цих видаткових накладних, які необхідно було надати суду до 25.01.2022р.
Однак, вказані документи суду надані не були.
За відсутності вищевказаних видаткових накладних та будь-яких інших первинних документів, податкові накладні: від 06.09.2021р. №435 на суму 3900грн. від 19.09.2021р. №1285 на суму 6610,72грн. не є доказами, які б підтверджували факт здійснення поставки товарів постачальником ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? покупцю ПП ?Софіт 2020? на підставі Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р.
З огляду на це, заборгованість у сумі 10510,72 (3900+6610,72) не підтверджена належними та допустимими доказами, а відтак у суду відсутні підстави для стягнення її з відповідача.
Враховуючи викладене, з ПП ?Софіт 2020? на користь ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? підлягає стягненню заборгованість за Договором поставки №823/20 від 11.11.2020р. у сумі 7571,88грн., яка підтверджена відповідними первинними документами (видатковими накладними).
Статтями 610, 611, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.4 цього Договору, сторони погодили, що за порушення грошового зобов'язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 2.4 Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р. покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару.
Згідно з п. п. 3.1-3.2 цього Договору, передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформлення відповідним чином видатковою накладної.
Так, на підставі видаткової накладної №FD0004027/21 від 07.09.2021р. оплата товару у сумі 343,51грн. повинна була бути здійснена до 28.09.2021р., тобто прострочення виконання зобов'язання виникло з 29.09.2021р.; на підставі видаткової накладної №FD0004225/21 від 17.09.2021р. оплата товару у сумі 4515,96грн. повинна була бути здійснена до 08.10.2021р., тобто прострочення виконання зобов'язання виникло з 09.10.2021р.; на підставі видаткових накладних №FD0004346/21 від 23.09.2021р. та №FD0004345/21 від 23.09.2021р. оплата товарі у сумі 2712,41грн. (196,80+2515,61) повинна була бути здійснена до 14.10.2021р., тобто прострочення виконання зобов'язання виникло з 15.10.2021р.
Здійснивши в системі "Законодавство" перерахунок пені на суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати по кожній з видаткових накладних, судом констатується правомірний та обґрунтований розмір пені: за період з 29.09.2021р. по 29.12.2021р. на суму боргу 343,51грн. розмірі пені складає 14,91грн.; за період з 09.10.2021р. по 29.12.2021р. на суму боргу 4515,96грн. розмірі пені складає 174,95грн.; за період з 15.10.2021р. по 29.12.2021р. на суму боргу 2712,41грн. розмірі пені складає 97,50грн.
За таких обставин, за прострочення виконання зобов'язання за Договором поставки №823/20 від 11.11.2020р. з оплати вартості товарів на підставі видаткових накладних: №FD0004027/21 від 07.09.2021р., №FD0004225/21 від 17.09.2021р., №FD0004346/21 від 23.09.2021р. та №FD0004345/21 від 23.09.2021р., з ПП ?Софіт 2020? на користь ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? необхідно стягнути пеню у розмірі 287,36грн. (14,91+174,95+97,50).
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок 3% річних дійшов висновку, що за період з 29.09.2021р. по 29.12.2021р. 3% річних від суми боргу 343,51грн. становить 2,60грн.; за період з 09.10.2021р. по 29.12.2021р. 3% річних від суми боргу 4515,96грн. становить 30,44грн.; за період з 15.10.2021р. по 29.12.2021р. 3% річних від суми боргу 2712,41грн. становить 16,94грн.
Таким чином, 3% річних від простроченої суми боргу за Договором поставки №823/20 від 11.11.2020р. з оплати вартості товарів на підставі видаткових накладних: №FD0004027/21 від 07.09.2021р., №FD0004225/21 від 17.09.2021р., №FD0004346/21 від 23.09.2021р. та №FD0004345/21 від 23.09.2021р., які підлягають стягненню з ПП ?Софіт 2020? на користь ТОВ ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? складає 49,98грн. (2,60+30,44+16,94).
Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, провівши в системі "Законодавство" перерахунок інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем (жовтень 2021р. - листопад 2021р.) на заборгованість 343,51грн., яка має місце у період з 29.09.2021р. по 29.12.2021р., на заборгованість 4515,96грн., яка має місце у період з 09.10.2021р. по 29.12.2021р., на заборгованість 2712,41грн., яка має місце у період з 15.10.2021р. по 29.12.2021р., вважає допустимим до стягнення інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 129,27грн. (5,86+77,10+46,31).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неналежне виконання Договору поставки №823/20 від 11.11.2020р. у розмірі 8038,49грн., з яких: 7571,88грн. - вартість поставленого товару, 287,36грн. - пені, 49,98грн. - 3% річних, 129,27грн. - інфляційних втрат. В решті суми заборгованості необхідно відмовити за недоведеністю.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 19236,93грн. Позовні вимоги задоволено частково: на користь позивача з відповідача стягнуто кошти у сумі 8038,49грн., що становить 41,79% від заявлених вимог (8038,49х100:19236,93). За подання позову судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2270грн., який відповідно, позивачем сплачено (платіжне доручення №7484 від 29.12.2021р.)
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 948,63грн. (2270х41,79:100).
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? до Приватного підприємства ?Софіт 2020? про стягнення 19 236,93 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства ?Софіт 2020? (пров. Ковпака, 4, с. Іванківці, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ: 37614638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?ІБЕРСОН КОМПОНЕНТС? (вул. Лук'яновича, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ: 38487310) заборгованість за Договором поставки №823/20 від 11.11.2020р. у розмірі 8038,49грн. (вісім тисяч тридцять вісім гривень, 49коп.), з яких: 7571,88грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня, 88коп.) - вартість поставленого товару, 287,36грн. (двісті вісімдесят сім гривень, 36коп.) - пені, 49,98грн. (сорок дев'ять гривень, 98коп.) - 3% річних, 129,27грн. (сто двадцять дев'ять гривень, 27коп.) - інфляційних втрат та 948,63грн. (дев'ятсот сорок вісім гривень, 63коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У позові в частині стягнення 10510,72грн. (десять тисяч п'ятсот десять гривень, 72коп.) - вартості поставленого товару, 432,40грн. (чотириста тридцять дві гривні, 40коп.) - пені, 75,29грн. (сімдесят п'ять гривень, 29коп.) - 3% річних, 179,90грн. (сто сімдесят дев'ять гривень, 90коп.) - інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_1), 3 - відповідачу (пров. Ковпака, 4, с Іванківці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31314) з повідомленням про вручення.