вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/823/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" про стягнення 460 160,45 грн. та матеріали зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" про стягнення 412 293,21 грн.
представники:
від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Шалапай І.О.;
від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Перепечай К.В.
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" про стягнення 460 160, 45 грн.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на "19" жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 04.10.2021 року заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "19" жовтня 2021 року, в режимі відеоконференції задоволено.
Також, ухвалою суду від 04.10.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" про забезпечення позову разом із доданими до неї документами повернуто заявникові.
Ухвалою суду від 19.10.2021 року розгляд справи відкладено на "02" листопада 2021 року та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 29 жовтня 2021 року.
01 листопада 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" через канцелярію суду надійшов відзив на позов зі змісту якого вбачається, що ТОВ "Віп -Тойс" заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що відсутні належні докази, подані позивачем на підтвердження факту вчинення господарської операції поставки товару 12.05.2021 року на суму 172 930,56 грн. Щодо поставки товару за накладною 2406/1 від 24.06.2021 року на суму 148 428,00 грн. з ПДВ то відповідач зазначає про те, що відповідачем було виявлено недоліки поставленого товару, а тому першочергове волевиявлення відповідача було спрямоване на усунення недоліків товару шляхом доукомплектування його вкладками для підвищення пружності пакування, що відповідає положенням п.3 ч. 1 ст. 678 ЦК України. Водночас, встановивши, що усунення недоліків товару в запропонований позивачем спосіб є неможливим, ТОВ "ВІП-ТОЙС" відмовилось від такого товару на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК, про що 25.10.2021 року направило відповідне повідомлення ТОВ "ХРИСТИНА". Щодо поставки товару 04.08.2021 року на суму 113 088,00 грн. з ПДВ, то відповідачем зазначено про те, що встановивши наявність прихованих недоліків, які не можуть бути усунуті постачальником, ТОВ "ВІП-ТОЙС" відмовилось від такого товару на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК, про що 25.10.2021 року направило відповідне повідомлення ТОВ "ХРИСТИНА". Зазначає про те, що вимоги по пені в розмірі 6 779,80 грн. не підлягають до задоволення, оскільки товар за видатковою накладною від 12.05.2021 року не отримувався і дана накладна не була підписана ТОВ "ВІП-ТОЙС", а тому з огляду на субсидіарність таких вимог щодо вимоги про стягнення заборгованості, та з урахуванням відсутності підстав для стягнення такої заборгованості, такі вимоги не підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення неустойки внаслідок прострочення обов'язку оплати за поставками від 24.06.2021 року та 04.08.2021 року, то відповідач просить суд врахувати, що таке прострочення було зумовлене порушенням позивачем вимог ст. 673 ЦК України та п. 2.1, 2.2 договору поставки №664 від 26.01.2021 року, на що посилається відповідач вище в цьому відзиві, а тому просить суд зменшити розмір неустойки до 0 грн.
Крім того, 01.11.2021 року подано зустрічну позовну заяву про стягнення збитків та штрафу в розмірі 412 293,21 грн.
Ухвалою суду від 02.11.2021 року прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на "23" листопада 2021 р. на 14:30 год.
10 листопада 2021 року від представника позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що видаткова накладна № 1205/4 від 12.05.2021 року два рази надавалася ТОВ "Віп-Тойс", але так і не була підписана представником товариства. Факт поставки підтверджується Товарно-транспортною накладною № 1205/4 від 12.05.2021 року, на якій наявний відбиток печатки ТОВ "Віп-Тойс" та підписом відповідальної особи одержувача. Крім того, факт поставки та отримання товару відповідачем також підтверджується податковою накладною № 19 від 12.05.2021 року.
Щодо заперечення відповідача, що акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2021 року по 07.09.2021 року не є доказом факту вчинення господарської операції та наявності заборгованості, то зазначено про те, що акт звірки взаємних розрахунків, який був доданий до позовної заяви був складений ТОВ "Віп-Тойс" з проставленням їхньої печатки та підписаний директором, надалі надісланий ТОВ "Христина", а тому відповідач фактично визнав суму заборгованості перед ТОВ "Христина". Зазначено про те, що дивними виглядають твердження відповідача, щодо якості продукції станом на липень 2021 року, адже в серпні 2021 року ТОВ "Віп-Тойс" знову ж таки було здійснено замовлення продукції ТОВ "Христина". Крім того, останнім днем заявлення претензій, щодо якості товару, який був поставлений 24.06.2021 року був 05.07.2021 року. Також, зазначено про те, що акти про виявлені приховані недоліки Товару від 14.07.2021 року та від 22.10.2021 року не відповідають вимогам інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, крім того, в даних актах не зазначено, яким саме характеристикам не відповідає Товар, а саме яка невідповідність ГОСТ 9142-90.
В судовому засіданні 23.11.2021 року оголошено перерву до 09.12.2021 року.
24 листопада 2021 року від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідача за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічного позову з огляду на те, що останнім днем з'явлення претензій, щодо якості Товару, який був поставлений 24 червня 2021 року був 5 липня 2021 року, а щодо поставки 04 серпня 2021 року - 11 серпня 2021 року. Претензії, щодо якості товару поставленого 04.08.2021 року була заявлена, аж 20 жовтня 2021 року, вказуючи, що недоліки товару були приховані, хоча перечачи самим собі зазначають, що ще серпні 2021 року зверталися в телефонному режимі щодо таких. Зазначає, що акти про виявлені приховані недоліки Товару від 14.07.2021 року та від 22.10.2021 року не відповідають вимогам вищенаведеної інструкції, крім того, в даних актах не зазначено, яким саме характеристикам не відповідає Товар, а саме яка невідповідність ГОСТ 9142-90.
В судовому засіданні 09.12.2021 року оголошено перерву до 23.12.2021 року.
07 грудня 2021 року від представника позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив де позивача за зустрічним позовом, зокрема, зазначає про наявність в діях ТОВ "ХРИСТИНА" всіх елементів цивільного правопорушення, які є підставою для відшкодування збитків за договором.
Ухвалою суду від 23.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/823/21 на 30 днів - до "31" січня 2022 року включно. Закрито підготовче провадження у справі № 918/823/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "27" січня 2022 року.
Ухвалою суду від 27.01.2022 року розгляд справи відкладено на 10.02.2022 року.
В судовому засіданні 10.02.2022 року оголошено перерву до 22.02.2022 року.
Представник первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, та заперечив проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов та у запереченнях на зустрічний відзив.
Представник відповідача (позивача за зустрічним) позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві та у відповіді на відзив на зустрічний позов, та заперечив проти задоволення первісного позову з підстав, зазначених у відзиві на первісний позов.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з первісної позовної заяви, 26.01.2021 року між ТОВ "Христина" (далі - позивач, продавець) та ТОВ "Віп-Тойс" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 664 (далі - договір) (т.1, а.с. 5-7).
Згідно п.1.1 договору продавець зобов'язується відповідно до умов цього Договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТОВ "Христина" (гофровироби, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції, далі по тексту Договору "Товар".
Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість, ціна та загальна сума товару остаточно визначаються та вказуються у видаткових накладних продавця на кожну партію товару окремо в момент передачі товару.
Пунктом 4.1. договору передбачено, загальна сума даного договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної окремої партії товару, визначено в товаросупровідних документах.
Пунктом 4.2. договору встановлено обов'язок покупця оплатити усю суму протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, зазначеної в накладній на відвантаження цієї партії товару зі складу постачальника.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між Сторонами (п.8.1. договору).
На виконання умов договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 434 446,56 грн., а саме: 12.05.2021 року на підставі заявки ТОВ "Віп-Тойс" була здійснена поставки товару на суму 172 930,56 грн. згідно видаткової накладної № 1205/4 від 12.05.2021 року; 24.06.2021 року на підставі заявки ТОВ "Віп-Тойс" була здійснена поставки товару на суму 148 428,00 грн. згідно видаткової накладної № 2406/1 від 24.06.2021року; 04.08.2021 року на підставі заявки ТОВ "Віп-Тойс" була здійснена поставки товару на суму 113 088, 00 грн. згідно видаткової накладної № 0408/2 від 04.08.2021 року (т.1, а.с. 9-10).
З огляду на вищезазначене, продавцем виконано зобов'язання з поставки продукції покупцю в повному обсязі.
Як зазначає позивач, що згідно акту звірки взаємних розрахунків від 07.09.2021 року, фактична заборгованість за поставлений товар становить 447 929, 50 грн. (т.1, а.с. 8).
Судом встановлено, що з метою мирного врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 08.09.2021 року про сплату заборгованості в розмірі 447 929,50 грн. протягом трьох днів з дня отримання даної претензії. Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення (т.1, а.с. 11-15).
Враховуючи наведене загальний розмір заборгованості відповідача за договором поставки станом на 22.02.2022 року становить 447 929,50 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 5.3 договору пеню в розмірі 12 230,95 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом та є предметом розгляду у даній справі.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів належної оплати заборгованості за отриманий від позивача товар.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням умов договору поставки товару №664 щодо своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З положень ст. 509 ЦК України, що кореспондується із ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 434 446,56 грн., а саме: 12.05.2021 року на підставі заявки ТОВ "Віп-Тойс" була здійснена поставки товару на суму 172 930,56 грн. згідно видаткової накладної № 1205/4 від 12.05.2021 року; 24.06.2021 року на підставі заявки ТОВ "Віп-Тойс" була здійснена поставки товару на суму 148 428,00 грн. згідно видаткової накладної № 2406/1 від 24.06.2021року; 04.08.2021 року на підставі заявки ТОВ "Віп-Тойс" була здійснена поставки товару на суму 113 088, 00 грн. згідно видаткової накладної № 0408/2 від 04.08.2021 року (т.1, а.с. 9-10).
Пунктом 4.2. Договору встановлено обов'язок Покупця оплатити усю суму протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, зазначеної в накладній на відвантаження цієї партії товару зі складу Постачальника.
Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач не оплатив вартість зазначеного товару. Таким чином, заборгованість відповідача за вищезазначеними видатковими накладними становить 434 446,56 грн.
Суд зазначає, що поставка товару 24.06.2021 року на суму 148 428,00 грн. згідно видаткової накладної № 2406/1 від 24.06.2021року та 04.08.2021 року на суму 113 088, 00 грн. згідно видаткової накладної № 0408/2 від 04.08.2021 року ТОВ "Віп-Тойс" не заперечується.
Щодо заперечень відповідача щодо отримання поставки 12.05.2021 року, то слід зазначити про те, що факт даної поставки підтверджується Товарно-транспортною накладною № 1205/4 від 12.05.2021 року, на якій наявний відбиток печатки ТОВ "Віп-Тойс" та підписом відповідальної особи одержувача. Крім того, факт поставки та отримання товару відповідачем також підтверджується податковою накладною № 19 від 12.05.2021 року (т.1, а.с. 241-244).
Так, суд зазначає, що наданий Акт звіряння взаємних розрахунків є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічний правовий висновок відображений у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 21.10.2020 у справі № 910/5253/19.
У межах даної справи, наданий позивачем акт звіряння містить інформацію (щодо дат та сум відповідних господарських операцій), яка у повній мірі підтверджується первинними документами, а саме - видатковою накладною № 1205/4 від 12.05.2021 року, товарно-транспортною накладною № 1205/4 від 12.05.2021 року та податковою накладною № 19 від 12.05.2021 року.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе взяти до уваги наданий позивачем до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків, який фактично свідчить про визнання відповідачем боргу у спірних правовідносинах станом на 07.09.2021 року згідно видаткової накладної № 1205/4 від 12.05.2021 року на суму 172 930,56 грн.
Щодо тверджень відповідача за первісним позовом про поставку неякісного товару 24.06.2021 року на суму 148 428,00 грн. згідно видаткової накладної № 2406/1 від 24.06.2021року та 04.08.2021 року на суму 113 088, 00 грн. згідно видаткової накладної № 0408/2 від 04.08.2021 року у зв'язку з чим ТОВ "ВІП-ТОЙС" відмовилось від такого товару на підставі п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК, про що 25.10.2021 року направило відповідне повідомлення ТОВ "ХРИСТИНА", то дані твердження не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
В пункті 2.1. Договору Поставки № 664 (надалі - Договір) якість продукції повинна відповідати ГОСТ 9142-90 "Ящики из гофрированного картона. Общие технические условия".
Пунктом 3.10. Договору від 26 січня 2021 року передбачено, що претензії, щодо якості Товару можуть бути заявлені Покупцем Продавцю не пізніше ніж на сьомий робочий день з дня поставки товару у письмовій формі. Продавець зобов'язаний розглянути претензію щодо якості товару та надати відповідь покупцю (у формі за домовленістю сторін) не пізніше ніж на другий день робочий день з моменту отримання претензії від Покупця.
Останнім днем з'явлення претензій, щодо якості Товару, який був поставлений 24 червня 2021 року був 5 липня 2021 року, а щодо поставки 04 серпня 2021 року - 11 серпня 2021 року. Претензії, щодо якості товару поставленого 24.06.2021 року була заявлена 20.07.2021 року, що зазначено самим позивачем у відзиві (т.1, а.с. 90-91), а щодо якості товару поставленого 04.08.2021 року була заявлена, аж 20 жовтня 2021 року (т.1, а.с. 95), вказуючи, що недоліки товару були приховані.
Також, треба врахувати те, що Товар (гофровироби, гофроящики) є паперовою продукцією, яка піддається псуванню при неналежному зберіганні.
Відповідно до п. 9.1. Договору, Покупцю відомо, що товар (гофротара) повинен зберігатися в закритих складах, захищених від атмосферних опадів і ґрунтової та іншої вологи. Для запобігання руйнуванню структури гофротари, товари, які в ній зберігаються і не повинні спричиняти вологості всередині такої гофротари.
Таким чином, любі деформації картону могли бути спричинені неналежним зберіганням гофротари на складі Покупця.
Згідно п. 5.3. ГОСТ 91-42, ящики та допоміжні пакувальні засоби зберігають у закритих приміщеннях, захищених від атмосферних опадів та ґрунтової вологи. Умови зберігання - від мінус 14°С до плюс 40°С та відносної вологості повітря 25-70%.
Відповідач не надає інформації, щодо умов зберігання Товару.
Статтями 675, 678, 679, 680 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
При цьому продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 Цивільного кодексу України).
Отже, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 904/5002/18.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (надалі - Інструкція П-7), передбачено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється, (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок- фактура, специфікація та т.п.) (п.14).
Положеннями абз. 3 п.9 Інструкції №П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійним строком експлуатації або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів з виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку.
Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.
Згідно п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вимогам, зокрема, стандартів або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість продукції, одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією.
Одержувач повинен викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особових умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
При цьому згідно з п. 29 Інструкції за результатами прийняття продукції по якості за участю представників, вказаних в п.п. 19, 20 Інструкції складається акт про фактичну якість отриманої продукції.
В такому акті мають бути зазначені, у тому числі, висновки про характер виявлених дефектів продукції та причини їх виявлення.
Пунктом 33 Інструкції встановлено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому Інструкцією.
Таким чином, акти про виявлені приховані недоліки Товару від 14.07.2021 року та від 22.10.2021 року не відповідають вимогам вищенаведеної інструкції, крім того, в даних актах не зазначено, яким саме характеристикам не відповідає Товар, а саме яка невідповідність ГОСТ 9142-90.
Однак як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач, що згідно акту звірки взаємних розрахунків від 07.09.2021 року, фактична заборгованість за поставлений товар становить 447 929, 50 грн., проте заборгованість по вищезазначеним видатковим накладним становить 434 446,56 грн.
Як вже було зазначено вище, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких первинних бухгалтерських документів, які є належним доказом поставки товару на суму 13 482,94 грн. (447 929,50 грн. - 434 446,56 грн.), а тому дана сума заборгованості не підлягає до задоволення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 434 446,56 грн. з оплати за поставлений товар, відповідачем вимоги позивача в цій частині не спростовані, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 230,95 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 5.3. договору визначено, що у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 4.2. Договору встановлено обов'язок Покупця оплатити усю суму протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, зазначеної в накладній на відвантаження цієї партії товару зі складу Постачальника.
Як вже зазначалося судом вище, що на виконання умов договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 434 446,56 грн., а саме:
12.05.2021 року була здійснена поставка товару на суму 172 930,56 грн. згідно видаткової накладної № 1205/4 від 12.05.2021 року - останній день сплати 11.06.2021 року;
24.06.2021 року була здійснена поставка товару на суму 148 428,00 грн. згідно видаткової накладної № 2406/1 від 24.06.2021року - останній день сплати 24.07.2021 року;
04.08.2021 року була здійснена поставка товару на суму 113 088, 00 грн. згідно видаткової накладної № 0408/2 від 04.08.2021 року - останній день сплати 03.09.2021 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування пені по видатковій накладній № 1205/4 від 12.05.2021 року з 12.06.2021 року, тобто з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки останній день сплати відповідно до умов договору - 11.06.2021 року. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування пені по видатковій накладній № 1205/4 від 12.05.2021 року є 11 червня 2021 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованої пені становить 12 159,88 грн., при заявленій - 12 230,95 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, які за розрахунком суду складає 12 159,88 грн.
У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 71,07 грн. слід відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
Як наслідок, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" в частині стягнення 434 446,56 грн. - основного боргу та 12 159,88 грн. - пені. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 13 482,94 грн. - основного боргу та 71,07 грн. - пені. слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 6 699,00 грн.
Крім того, позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначив, що орієнтовані витрати понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи складають 10 000,00 грн.
Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 10 00,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 00,00 грн. Докази понесених судових витрат додані до позовної заяви.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.
В обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу позивач надав наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 260/1 від 16.09.2021 року; копію акту виконаних робіт № 1 від 16.09.2021 року; копію рахунку-фактури № 1 від 16.09.2021 року; копію платіжного доручення № 10306 від 21.09.2021 року.
Представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Шалапай І.О. на підставі ордеру серія ВС № 1098210 від 16.09.2021 року.
На підтвердження наявності у Шалапай І.О. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 002194 від 18.06.2021 року.
Від ТОВ "Віп - Тойс" клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат не надходило.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач за первісним позовом надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи.
При цьому, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд понесені витрати на правову допомогу також покладає на сторони спору пропорційно задоволеним вимогам та стягує з позивача на користь відповідача 9 441,20 грн. - витрат на правову допомогу.
Разом з цим, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" про стягнення збитків та штрафу в розмірі 412 293,21 грн. не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Поданий зустрічний позов обгрунтований тим, що поставлений за видатковими накладними №2406/1 від 24.06.2021 року та №0408/2 від 04.08.2021 року містить істотні приховані недоліки, які не могли бути виявлені під час приймання товару. У зв'язку з - чим у ТОВ "ВІП-ТОЙС" виникли збитки, які підлягають відшкодуванню ТОВ "ХРИСТИНА".
Позивач за зустрічним позовом заявляє, що 24.06.2021 року на склад ТОВ "ВІП-ТОЙС" передано від ТОВ "ХРИСТИНА" Товар г/я 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку - 2100шт (накладна № 24/06/01 на суму 148428,0грн з ПДВ).
У зв'язку з виявленими недоліками було викликано представника ТОВ "ХРИСТИНА" для перевірки якості товарів.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, 14.07.2021 року на територію підприємства ТОВ "ВІП-ТОЙС" приїхав Директор ТОВ "Христина" Федчишин Володимир Петрович. Під час зустрічі менеджер з постачання запросив його на склад для перевірки якості ящика. Представник ТОВ "Христина" Федчишин Володимир Петрович від огляду товару відмовився, мотивуючи це тим, що визнає низьку якість білоруської сировини, яку використали саме для цієї партії. Представник Федчишин В.П. запропонував використати внутрішню вкладку по периметру ящика, аби підсилити його та усунути проблему неналежної якості товару. Зазначені обставини підтверджуються службовою запискою менеджера з постачання Шикули В.О. від 14.07.2021 року та заявою свідка ОСОБА_1 від 28.10.2021 року (т.1, а.с. 138, 166).
15 липня 2021 року ТОВ "ВІП-ТОЙС" направило претензією в якій просило надати гофрокартон відповідних розмірів для підсилення ящика зсередини (т.1, а.с. 141-142).
20 липня 2021 року ТОВ "ВІП-ТОЙС" направило ТОВ "ХРИСТИНА" претензію №186/07-21 щодо якості товару з вимогою відшкодувати витрати на перепакування товару. Відповідь на претензію від 20.07.2021 року отримана не була (т.1, а.с.143-145).
Як зазначено в заяві свідка - менеджера з постачання від 28.10.2021 року, отримані вкладки усунути недоліки товару не змогли.
За твердженнями позивача за зустрічним позовом, 17.08.2021 року в телефонному режимі менеджер з постачання просив представника ТОВ "ХРИСТИНА" забрати бракований г/я 1400*490*400 П-32ВС зі складу ТОВ "ВІП-ТОЙС". 26.08.2021 року представник ТОВ "ХРИСТИНА" повідомила, що не використаний бракований ящик зі складу ТОВ "ВІП-ТОЙС" заберуть постачальники власним авто в період з 30.08.2021 року по 03.09.2021 року, однак зазначеного зроблено не було.
20 жовтня 2021 року ТОВ "Віп-Тойс" було направлене із застосування засобів електронної комунікації, реквізити яких вказані в Договорі поставки від 26.01.2021 року, повторне повідомлення представнику ТОВ "Христина" для складання Акту про приховані недоліки Товару та відбір зразків для направлення їх до уповноваженої акредитованої організації (лабораторії) для проведення випробування опору торцевому стисненню та опору продавлення. 22 жовтня 2021 року представник ТОВ "Христина" на виклик ТОВ "ВІП-ТОЙС" для складання актів не прибув (т.1, а.с. 148-150).
22 жовтня 2021 року комісія у складі Директора ТОВ "ВІП-ТОЙС" Вакуленко Роксолани Олегівни, ОСОБА_1 - менеджера з постачання, ОСОБА_2 - майстра виробництва та залученого спеціаліста (не є працівником ТОВ "ВІП-ТОЙС") ОСОБА_3 склали акти про виявлені приховані недоліки Товару, яким встановили, що: усунення недоліків упакування "Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку" за рахунок підсилення ящика вкладкою з гофрокартону профіль є неможливим; упакування "Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку" не витримує опору торцевому стисненню відповідно до характеристик заявлених виробником; упакування "Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку" не витримує опору продавленню відповідно до характеристик заявлених виробником (т.1, а.с. 151-152).
Вказані недоліки (дефекти) не відносяться до явних, оскільки поставка товару відбувається у складеному вигляді, а недоліки проявляються лише після початку використання Товару за призначенням.
Вказані недоліки є істотними, оскільки їх усунення за рахунок вкладок/іншим способом не є можливим.
Комісія вирішила для встановлення відповідності упакування нормам ГОСТ 9142-90 "Ящики из гофрированного картона. Общие технические условия" (ДСТУ ГОСТ9142:2019 "Ящики из гофрированного картона. Общие технические условия"), ДСТУ ISO 2759:2007, ДСТУ 3561-97 відібрати зразки Упакування "Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку" та направити їх до уповноваженої акредитованої організації (лабораторії) для проведення випробування опору торцевому стисненню та опору продавлення.
На виконання вказаного рішення комісії 22.10.2021 року Рівненська торгово-промислова палата в присутності представників ТОВ "ВІП-ТОЙС" директора Вакуленко Роксолани Олегівни, Шикули Віталія Олеговича - менеджера з постачання, Овчарук Віри Анатолівни - майстра виробництва здійснила відбір зразків продукції Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку "Гірка Big" за Договором №664 від 26.01.2021 року та видатковими накладними №2406/1 від 24.06.2021 року та №0408/2 від 04.08.2021 року, про що склала Акт відбору зразків (проб) до акта експертизи №В-289 (т.1, а.с. 153-152).
Для проведення вказаного дослідження ТОВ "Віп-Тойс" уклало з Приватним акціонерним товариством "Інститут паперу" Договір на проведення випробування (т.1, а.с. 159-160).
В подальшому, 23.11.2021 року представником позивача за зустрічним позовом подано до суду копію Експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати №В-289 від 22.10.2021 року з додатком - протоколом №255 від 04.11.2021 року випробування двох зразків картону із ящиків з гофрокартону "Гофроящик 1400*490*400 П 32 В/С коричневий без друку Гірка BIG" (т.2, а.с. 5-15).
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, що зокрема, експертним висновком та проведеними випробуваннями встановлено, що у пробі №1 (Видаткова накладна №0408/2 від 04.08.2021 року) опір торцевому стисненню вздовж гофрів становить 4,1 кН/м, (при нормі не менше 6,0 кН/м), що не відповідає вимогам ДСТУ 3561 (ГОСТ 20683) (ISO 3037); опір продавлюванню становить 0,62 МПа, (при нормі не менше 1,2 МПа), що не відповідає вимогам ДСТУ ISO 2759. У пробі №2 (Видаткова накладна № 2406/1 від 24.06.2021р.) опір торцевому стисненню вздовж гофрів становить 4,3 кН/м, (при нормі не менше 6,0 кН/м), що не відповідає вимогам ДСТУ 3561 (ТОСТ 20683) (ISO 3037); опір продавлюванню становить 0,63 МПа, (при нормі не менше 1,2 МПа), що не відповідає вимогам ДСТУ ISO 2759. Також, у вказаному висновку підтверджено належність умов зберігання товару на складі ТОВ "ВІП-ТОЙС": Температура повітря в даному приміщенні становить + 11*С, вологість повітря - 63%. Гофроящики 1400*490*400 П 32 В/С коричневий без друку Гірка BIG, розміщені на дев'яти дерев'яних піддонах, які запалетовані стрейч плівкою по 150 шт на палетті в сухому, провітрюваному складському приміщенні.
Збитки позивач за зустрічним позовом обгрунтовує тим, що ТОВ "ВІП-ТОЙС" як Постачальник за Договором поставки №10 від 18.04.2016 року, укладеним з "Би Би Моторc" ООО, (Республика Беларусь), здійснило поставку товарів в упакуванні "Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку "Гірка Big"", що було отримано за видатковою накладною №2406/1 від 24.06.2021 року.
"Би Би Моторс" ООО, (Республика Беларусь), направило ТОВ "ВІП-ТОЙС" претензію від 18.10.2021 року за поставку товару на суму 1 887 905 рос руб та 7 193,6 доларів США, з вимогою відшкодувати штраф в розмірі 20% вартості поставленого товару у зв'язку з неналежним пакуванням товару (упакування не витримує опору продавлення та опору стисненню при дотриманні правил перевезення, пакування та зберігання Товарів Покупцем, Постачальником та Перевізником). Вказана сума є еквівалентом 179 106,86 грн. станом на дату подання зустрічного позову (т.1, а.с. 217).
Також, Matyska a.s. (Республика Чехия), яке є покупцем товарів ТОВ "ВІП-ТОЙС" за Договором поставки №02/4 від 02.04.2020 року, направило ТОВ "ВІП-ТОЙС" претензію від 15.07.2021 року за поставку товару на суму 4 714,08 евро "Детская игрушка "Большая горка"" в кількості 122 шт в пакуванні Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку "Гірка Big" TOB "ХРИСТИНА", що було отримане за видатковою накладною №2406/1 від 24.06.2021 року (т.1, а.с. 218).
В претензії Matyska a.s. стверджується, що товар Дитяча гірка "Гірка велика" в кількості 122 шт пошкоджене пакування товару (упакування не витримує опору продавлення та опору стисненню при дотриманні правил перевезення, пакування та зберігання Товарів Покупцем, Постачальником та Перевізником). Контрагент просив відшкодувати штраф в розмірі 20% суми поставленого товару на підставі пункту 9.1 Договору, що складає 942,82 евро. Вказані вимоги були погашені ТОВ "ВІП-ТОЙС" шляхом підписання сторонами Акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.07.2021 року (т.1, а.с.219).
Станом на дату зарахування вимог, еквівалент цієї суми в гривнях складає 942,82 евро * 32,0344 (курс НБУ саном на 21.07.2021 року) = 30 202,67 грн.
Крім того, ТОВ "ВІП-ТОЙС" як Постачальник за Договором поставки №10 від 18.04.2016 року, укладеним з "Би Би Моторе" ООО, (Республика Беларусь), здійснило поставку товарів в упакуванні "Гофроящик 1400*490*400 П-32ВС коричневий без друку "Гірка Big"", що було отримано за видатковою накладною №0408/2 від 04.08.2021 року/
"Би Би Моторс" ООО направило ТОВ "ВІП-ТОЙС" претензію від 18.10.2021 року за поставку товару на суму 1 479 117 рос руб та 8542,4 доларів США, з вимогою відшкодувати штраф в розмірі 20% вартості поставленого товару у зв'язку з неналежним пакуванням товару (упакування не витримує опору продавлення та опору стисненню при дотриманні правил перевезення, пакування та зберігання Товарів Покупцем, Постачальником та Перевізником). Вказана сума є еквівалентом 179 106,86 грн. станом на дату подання зустрічного позову.
Таким чином, загальна сума збитків ТОВ "ВІП-ТОЙС" у зв'язку із заявленими контрагентами претензіями щодо якості товару складає 364 937,61 грн.
Окрім того, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 47 355,60 грн. - 20% штрафу на підставі ч.2 ст.231 ГК України.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням умов договору поставки №644 щодо якості поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами на підставі статті 629 Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В пункті 2.1. Договору Поставки № 664 (надалі - Договір) якість продукції повинна відповідати ГОСТ 9142-90 "Ящики из гофрированного картона. Общие технические условия".
Пунктом 3.10. Договору від 26 січня 2021 року передбачено, що претензії, щодо якості Товару можуть бути заявлені Покупцем Продавцю не пізніше ніж на сьомий робочий день з дня поставки товару у письмовій формі. Продавець зобов'язаний розглянути претензію щодо якості товару та надати відповідь покупцю (у формі за домовленістю сторін) не пізніше ніж на другий день робочий день з моменту отримання претензії від Покупця.
Останнім днем з'явлення претензій, щодо якості Товару, який був поставлений 24 червня 2021 року був 5 липня 2021 року, а щодо поставки 04 серпня 2021 року - 11 серпня 2021 року. Претензії, щодо якості товару поставленого 24.06.2021 року була заявлена 20.07.2021 року, що зазначено самим позивачем у відзиві на первісний позов (т.1, а.с. 90-91), а щодо якості товару поставленого 04.08.2021 року була заявлена, аж 20 жовтня 2021 року (т.1, а.с. 95), вказуючи, що недоліки товару були приховані.
Також, треба врахувати те, що Товар (гофровироби, гофроящики) є паперовою продукцією, яка піддається псуванню при неналежному зберіганні.
Відповідно до п. 9.1. Договору, Покупцю відомо, що товар (гофротара) повинен зберігатися в закритих складах, захищених від атмосферних опадів і ґрунтової та іншої вологи. Для запобігання руйнуванню структури гофротари, товари, які в ній зберігаються і не повинні спричиняти вологості всередині такої гофротари.
Таким чином, любі деформації картону могли бути спричинені неналежним зберіганням гофротари на складі Покупця.
Згідно п. 5.3. ГОСТ 91-42, ящики та допоміжні пакувальні засоби зберігають у закритих приміщеннях, захищених від атмосферних опадів та ґрунтової вологи. Умови зберігання - від мінус 14°С до плюс 40°С та відносної вологості повітря 25-70%.
Позивач за зустрічним не надає інформації, щодо умов зберігання товару.
Статтями 675, 678, 679, 680 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
При цьому продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 Цивільного кодексу України).
Отже, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 904/5002/18.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (надалі - Інструкція П-7), передбачено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється, (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок- фактура, специфікація та т.п.) (п.14).
Положеннями абз. 3 п.9 Інструкції №П-7 передбачено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійним строком експлуатації або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів з виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку.
Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.
Згідно п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості продукції, що надійшла, вимогам, зокрема, стандартів або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість продукції, одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією.
Одержувач повинен викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особових умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.
При цьому згідно з п. 29 Інструкції за результатами прийняття продукції по якості за участю представників, вказаних в п.п. 19, 20 Інструкції складається акт про фактичну якість отриманої продукції.
В такому акті мають бути зазначені, у тому числі, висновки про характер виявлених дефектів продукції та причини їх виявлення.
Пунктом 33 Інструкції встановлено, що акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому Інструкцією.
Таким чином, акти про виявлені приховані недоліки Товару від 14.07.2021 року та від 22.10.2021 року не відповідають вимогам вищенаведеної інструкції, крім того, в даних актах не зазначено, яким саме характеристикам не відповідає Товар, а саме яка невідповідність ГОСТ 9142-90.
Крім того, наданий позивачем за зустрічним позовом експертний висновок № В-289 від 22 жовтня 2021 року, відповідно вказано, що даний висновок зареєстрований 22.10.2021 року, таким чином виглядає так, що висновок складений ще до проведення фактичних випробувань 4 листопада 2021 року (т.2, а.с. 5-15).
Також, у висновку зазначено "Експерт - Поліщук Т.Л.", але не надано документів підтверджуючих кваліфікацію такої особи, те саме, щодо осіб, які проводили випробування гофрокартону. Відсутній опис як проводилось випробування, методи такого. Яке обладнання було використане, тощо. Хоча порядок проведення такого випробування передбачений стандартом Міністерства промислової політики України ССОУ МПП 85.060-310:2009 "Картон гофрований. Загальні технічні умови".
Згідно ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно п. 6 вказаної вище статті, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Таким чином, наданий експертний висновок не відповідає вимогам статті 98 ГПК України, а отже не може розцінюватися судом саме, як висновок експерта.
Щодо заяв позивача за зустрічним позовом, що гофрокартон виготовлений не належною масою встановленою для гофрокартону марки П 32 відповідно до стандарту Міністерства промислової політики України ССОУ МПП 85.060-310:2009 "Картон гофрований. Загальні технічні умови". Вимоги вищезгаданого стандарту щодо маси картону стосуються готової продукції, та вказується, що "картон марок Т, П та С, повинен бути виготовлятися масою від 150 г/м2 до 900 г/м2". Картон марки П 32 виготовляється з п'яти шарів паперу для гофрування. Маса 140 г/м2 та 125 г/м2 це маса для одного шару.
Папір для гофрування - призначений для виготовлення гофрованого шару при виробництві гофрованого картону.
Позивач за зустрічним позовом суперечить сам собі у своїх поясненнях. Спочатку в позовній заяві зазначає, що "недоліки проявилися лише після початку використання Товару за призначенням", а вже у відповіді на відзив вказує, що "вказана невідповідність не могла бути виявлена спосіб інший, ніж за результатами проведення випробування".
Таким чином, з огляду на наведене у відповіді на відзив, постає питання, якщо для виявлення такого недоліку потрібно було проведення випробування, як такі недоліки виявили контрагенти ТОВ "Віп-Тойс" та їхні покупці?
Недоліки, на які посилається ТОВ "Віп-Тойс", а саме щодо опору торцевого стиснення та опору продавлення, якщо б картон був би неналежної якості, могли б бути виявленні при пакуванні в дані ящики товару ТОВ "Віп-Тойс" чи в подальшій загрузці такого товару в транспорт.
В претензіях, які ТОВ "Віп-Тойс" додає до зустрічного позову, вказується, що "коробки які втратили свою споживчу властивість", "неякісні коробки і не мала презентабельного вигляду". З огляду на це недоліки мали бути помітними зверху, що суперечить вказаному у відповіді на відзив.
Враховуючи недоліки вказані в претензіях контрагентів позивача за зустрічним позовом, можна дійти до двох висновків, що або ТОВ "Віп-Тойс" свідомо пакувало свій товар в неякісні коробки, або ж недоліки виникли в процесі транспортування.
Крім того, позивач за зустрічним позовом не надав підтвердження того, що договорами укладеними з його контрагентами взагалі передбачена відповідальність (штраф тощо) за поставку товару в неналежній упаковці, чи вимоги щодо пакування товару.
Рахунки-фактури, CMR та митні декларації не доводять понесення збитків чи їхнього розміру, не доводять того, що товар ТОВ "Віп-Тойс" був запакований саме в коробки ТОВ "Христина".
Щодо фотографій автомобілів та пломбування, то такі докази не доводять належних умов транспортування товару.
В Постанові Верховного суду в справі № 912/1580/18 від 13 жовтня 2020 року зазначено, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої ст. 224 ГК України, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору; 2) наявність збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) наявність вини порушника зобов'язання, тобто особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Однак, варто зауважити, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума за договором не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.
Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено факт порушення зобов'язання відповідачем, а тому обставини на які посилається позивач за зустрічним позовом не можуть бути належними доказами завдання відповідачем за зустрічним позовом збитків, оскільки згідно з вимогами ст. ст. 610, 611, 858, 883 ЦК України збитки є правовим наслідком порушення зобов'язання, їх склад підлягає окремому доказуванню.
Щодо позовних вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 47 355,60 грн. - 20% штрафу на підставі ч.2 ст.231 ГК України, то слід відзначити наступне.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 47 355,60 грн. - 20% штрафу на підставі ч.2 ст.231 ГК України.
Однак, частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Віп-Тойс" є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 47 355,60 грн. - 20% штрафу на підставі ч.2 ст.231 ГК України є безпідставними.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги не підлягають до задоволення.
При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
Як наслідок, решту аргументів сторін суд визнає такими, що не впливають на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.
Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача за зустрічним позовом та відшкодуванню за рахунок відповідача за зустрічним позовом не підлягають.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" (33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 18, ЄДРПОУ 39081836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" (47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Замость буд. 4, ЄДРПОУ 14049168) 434 446 (чотириста тридцять чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 56 коп. - основного боргу, 12 159 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп. - пені, 6 699 (шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору та 9 441 (дев'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 20 коп. - витрат на правову допомогу.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 13 482,94 грн. - основного боргу та 71,07 грн. - пені.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРИСТИНА" про стягнення 412 293,21 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа
Повний текст рішення складено та підписано 14 березня 2022 року.
Суддя Романюк Ю.Г.